Кулінарний експеримент разом з кафе-кондитерською «Щастя»
Рідко хто на запитання: «Ти щаслива/ий?» впевненно відповість «Так!». Ніколи не замислювалися чому? Для більшості щастя – це якесь ефемерне поняття, щось недосяжне. Щось таке, чим володіють лише ті, у кого, так би мовити, «грошей - кури не клюють». Усі інші чомусь живуть у кращому випадку «нормально» або «так собі». Звісно, я не в силах змінити світогляд більшості, але якщо хоча б кілька читачів разом зі мною стануть помічати приємні дрібниці і насолоджуватися ними сповна – моїй радості не буде меж.
Для того, щоб розібратися яке щастя на смак, я вирішила спитати про це напряму у його творців. На мій погляд, кафе-кондитерська «Щастя» знає, що воно таке та з чим його їдять. Раніше я вже розповідала вам про директора цього закладу Юлію Масаликіну, яка вразила мене своєю непідробною жагою зробити у нашому місті справжній оазис щастя у своїй кондитерській. А сьогодні вона гостинно запросила мене за «куліси» свого закладу, в саме серце кафе-кондитерської - на кухню.
З медичною книжкою в одній руці та блокнотом у другій, я переступила поріг закладу. Мене зустріла адміністратор Ніна, яка уважно переглянувши мій документ (тут не до жартів, відповідальність в першу чергу), видала мені яскравий фартух та кухарський ковпак. За сяючими поверхнями вже з самісінького ранку працювало двійко кондитерів – Оксана та Катерина. Дівчата, які вміло здійснювали усілякі кондитерські процеси, дещо засоромилися, побачивши на своїй території журналіста. Але слово за слово і розмова пішла. Виявляється на кухні кафе «Щастя» працює чотири кондитера під егідою шеф-кухаря Ігора Слинюка. Кожного ранку кухарі готують таку силу силенну смаколиків, що просто не вкладається в голові. Судіть самі: торт «Естерхазі», «Наполеон» класичний та шоколадний, десерт «Тирамісу» класичний та в ягідній інтерпретації, чорничний чізкейк, шоколадний тарт, соковитий персиковий чізкейк, торт-еклер «Сент Оноре», шоколадно-вишневий торт та торт «Три шоколада» (це для справжніх шоколадоголиків), чізкейк «Нью-йорк», тортики «Анна Павлова» та ніжне «Полуничне щастя», неперевершений яблучно-вишневий штрудель, зефір, мармелад та макаронси власного приготування на будь-який смак та колір, флорентійське та вівсяне печиво.
Усі ці солодощі доступні для кожного відвідувача щодня (!). Окрім того, для поціновувачів солоненького знайдеться смачний шматочок пирога зі шпинатом та бринзою чи з броколі та лососем.
На кухні кафе «Щастя» я не лише вела світські розмови з кондитерами, але й була допущена до кількох процесів. Дівчата розповіли та показали усі тонкощі створення зефіру. Він вийшов смачний та невагомий, як літня хмаринка (мала можливість скуштувати власнезроблене «чудо»). А ще я допомогала прикрашати готовий торт. Мене вразило те, що десерт робився на «пробу». Виявляється, кондитери спочатку його готують, прикрашають, куштують (а інколи пригощають ним гостей закладу), і аж потім виносять свій вердикт – бути торту в меню чи ні. Гадки не маю, як при такій роботі можна мати гарну фігуру)
Я не Ольга Фреймут і точно не Вадим Абрамов, але не позаглядати в різні закутки кухні в кафе-кондитерській «Щастя» я не могла. Чисто, друзі, чисто та професійно. Генеральні прибирання проводяться щопонедіка, щохвилини протираються поверхні, техніка вся нова та сучасна, вся робота між працівниками чітко розпланована, немає місця хаосу та стихійній роботі, бо є порядок та «кухонна магія».
Ось кілька фото в процесі створення солодощів разом з кондитером Оксаною. І я там працювала, а не лише фотографувалася, чесне-піонерське)
Знайомтесь, це Артем. Він знає про каву та чай більше, ніж Вікіпедія. Розповідав про різні види горняток. Увесь посуд в закладі, виявляється, ручної роботи. І гарний, ммм. Як Артем)
Щастя... Звісно, у кожного воно своє. Але є речі, які можуть зробити хоч на трішечки щасливішим кожного. Наприклад, теплий чай. Особливо зараз, коли похмуре осіннє небо весь час норовить покарати усіх холодним дощем. Смачний чай у таку днину, що еліксир. Книга, нове захоплююче чтиво, від якого не відірватися. Або запах щойнозвареної кави. Зранку. А ще шум кавомашини, яка її готує доки ви переминаєтеся з ноги на ногу в передчутті першого ковточка. Пиріг або штрудель, який щойно вискочив з печі і пахне так, що мову відбирає (як і пам’ять про обіцянки берегти фігуру). Бачите? Щастя в дрібницях, воно не завжди залежить від товщини вашого гаманця і ви його можете собі дозволити. Я ось ніколи не куштувала тирамісу. Чесно-чесно, не доводилося. А зараз замовлю його в кафе-кондитерській «Щастя» і буду щаслива-щаслива...
Альона Семко
А ще в кафе-кондитерській можна замовляти солодощі. Наприклад, для кенді-бару на дитячий День народження.
або пригостити кохану/коханого. Просто так, аби знав/знала, що є кохання на землі...
або привітати когось з рідних. І здивувати їх вишуканим солодким сюрпризом
В будь-якому випадку, солодощі з кафе-кондитерської "Щастя" не залишать вас байдужим.
