Василь Шкляр: Їдучи Кропивницьким, завжди міркую, якими вулицями з тюрми тікав Горліс–Горський

        

Минулого тижня найвідоміший письменик сучасності Василь Шкляр відвідав Кропивницький з презентацією нового роману “Троща”.

 

Під час двогодинної зустрічі у юнацькій бібліотеці імені Маланюка письменник розповів про нову книгу, не шкодував жартів та відповідав на запитання читачів. По завершені заходу підписав книги чималій черзі шанувальників. Після цього нам вдалося поспілкуватися з автором та поставити йому кілька питань.

 

-   Які книжки читачів Вам довелося сьогодні підписувати?

 

— Був свіжий роман «Троща», була «Маруся». Приносили, звісно, й їнші мої книги. Дівчина навіть принесла цілу бібліотеку моїх романів. Були такі книжки, що вже і я не можу їх придбати: «Елементал», «Кров кажана», «Ключ”.

 

— Давайте ближче до банальних питань. Над якою книжкою міркуєте працювати, або вже працюєте?

 

— Наступна книга буде про 17 сторіччя. Роман про козаків–характерників. Напевно, про Івана Сірка, бо маю про нього певні дані, якими не володіє ніхто. Це саме археологічні джерела.

 

– Чи є у Вас в планах писати про воїнів УПА, що злилися з населенням? Період 60–80–90–х років. «Чорний ворон» — роман періоду 1920–х років, «Троща» — 1947. «Маруся» також має свій період, цікаво було б почитати про повстанців проти СРСР у вказані роки.

 

— Вказаний період досить цікавий, але, на жаль, мене не вистачає на всі періоди. Але важко прогнозувати те, що напишеш завтра, бо є задуми, і в голові вони борються між собою. Якщо якийсь із них перемагає, то висмоктує з усіх решта.

 

— Чи є у Вас власні джерела, коли люди телефонують та пропонують надати якісь факти, або є родичами повстанців?

 

– Так. Є. Якусь інформацію люди повідомляють постійно. Просять написати про те, або про це.

 

— В 2015–му році в інтернеті бачив цитатні заголовки відносно Вашої позиції щодо перейменування міста. «Я в Кіровоград не приїду, а приїду в Інгулськ». Зараз місто носить ім’я Кропивницького, то що скажете?

 

— Кіровоград належить до тих міст, який має багато варіантів. Мені дуже подобалася назва Златопіль, Тобілевичі. Кропивницький також досить оригінально. Тоді місто треба було перейменовувати якомога швидше. Від того, які речі носять імена, то від цього багато залежить. Навіть на містичному рівні. У всьому світі йде боротьба за символіку. Символи — то велика річ, і ця боротьба не даремна.

 

— З чим асоціюється місто Кропивницький? 

 

— Коли їду, то думаю, що по той бік цього міста стоїть тюрма, де колись сидів Юрій Горліс–Горський. Десь він тут з неї тікав і десь тут був. Біг через хати і стрибав через тини. От їду постійно і думаю, де ж вулиці, якими біг, чи сліди, які він залишив? 

 

— Поговоримо про фільми. Хто зіграє Чорного Ворона?

 

— Я не знаю нічого. Все ще міняється. Нічого не затверджено і в тому числі і ролі. Конкретно про кіно, на жаль, сказати не можу.

 

— Колись писали роман про АТО. І….  

(Василь перебиває та наголошує):

 

— Ніколи не вживайте слова «АТО». Це те саме, що назви міст та явищ, назви подій. Їм треба давати чітку характеристику, бо від цього багато залежить. Сьогодні докотились до того, що сепаратистів, російських загарбників називаємо гордим словом — бойовики, так як колись називали і бандерівців, людей що воювали в боївках. Своїх героїв ми називаємо принизливо — атошниками. Це парадокс.

 

— Якщо б писали про наших спецназівців, «Кіборгів». Як би назвали книгу?

 

— Ще не знаю. Хлопці, які воювали в аеропорту, кіборги, самі до мене зверталися, зокрема боєць на позивний «Павук». Сказав, напишіть книжку про аеропорт. Я кажу, про аеропорт вже багато написано. Мені відповіли, що хочуть, аби я взявся за це. Конкретно про аеропорт я навряд чи писати буду. З часом можливо таку книжку й напишу, але про це говорити важко.

 

Дмитро Семенюк