Кропивницький: мистецтво з-за ґрат

Кропивницький: мистецтво з-за ґрат

 

Нещодавно у відділі мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки (ОУНБ) ім. Д. Чижевського в міський соціальний гуртожиток

для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, було передано художні роботи маляра-аматора Сергія Сафронова, виставка робіт якого перебувала в названому вище відділі.

 

 

Передавали картини завідувач мистецького відділу Світлана Ушакова й працівники вечірньої загальноосвітньої школи № 38, а приймали мешканці соціального гуртожитку та його директор, а також депутат міської ради Кропивницького й директор міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Олег Краснокутський.

 

Картини ці, за словами Світлани Ушакової та художниці Ольги Краснопольської, є зразками так званого наївного мистецтва. Митець дуже швидко прогресує, зазначила художниця, яка проводила з ним майстер-клас. Та найбільшою особливістю цих робіт є те, що їхня автор — засуджена особа, яка відбуває довічне покарання в установі виконання покарань № 14, що в Кропивницькому. У сусідній виправній колонії № 6 знаходиться згадувана вечірня школа № 38. Її педколектив, зокрема вчитель української мови і літератури Сергій Колісник, виконують не лише свої безпосередні обов’язки, а й залучають засуджених і людей, щодо яких триває слідство, до мистецтва. Протягом двох років школа разом з відділом мистецтв ОУНБ ім. Д. Чижевського та галереєю «Єлисаветград» провели у виправній колонії №6 та установі виконання покарань № 14 п’ять пересувних художніх виставок.

 

А ще там відділ мистецтв ОУНБ ім. Д. Чижевського проводить кінолекторій.

Сергій Сафронов, оглянувши виставлені в установі виконання покарань № 14 картини, вирішив спробувати себе в малярстві (крім цього, він пише публіцистику й художні твори, частину з яких було надруковано в журналі школи № 38 «Хроніки задзеркалля»). Сергій Колісник став ініціатором проведення виставки його робіт у відділі мистецтв ОУНБ ім. Д. Чижевського, а Олег Краснокутський запропонував розмістити їх після виставки в соціальному гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на що Сергій Сафронов охоче погодився.

 

 

Не маючи особливих можливостей та використовуючи підручні матеріали для написання картин, художник-самоук постійно вдосконалюється. А його бажання передати свої картини дітям-сиротам пов’язане з пошуком нового змісту у своєму житті та потребою в оновленні.

 

А для мешканців соціального гуртожитку цікаво буде не лише споглядати ці картини, а й усвідомлювати, що людина навіть за ґратами здатна осмислити свої помилки й реалізуватись у мистецтві.

 

Юрій Сергійчук