Кропивницький: Шукаємо можливості, знаходимо досвід

 

За оцінками ООН, число безробітних молодих людей у всьому світі до 2013 року досягло значення 74,5 мільйона. Більшість безробітних проживають у країнах, що розвиваються. За даними Міжнародної організації праці, молоді люди мають у три рази більше шансів стати безробітними, ніж дорослі. Один з п’яти молодих людей, або 125 мільйонів, працюють, але живуть у крайній бідності. Проблема безробіття серед молоді є серйозною проблемою і для промислово розвинених країн, і країн, що розвиваються.

 

Розвиток навичок є основним засобом дати молодим людям можливість зробити плавний перехід до роботи. У грудні 2014 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла резолюцію, якою було оголошено 15 липня Всесвітнім днем навичок молоді. Мета цієї щорічної події полягає в тому, щоб домогтися більш високих соціально-економічних умов для сучасної молоді як засіб вирішення проблем безробіття і зайнятості.

 

Ми розпитали молодь Кропивницького, які вони мають навички та таланти.

 

 

Євгенія Котенко:

 

 — Говорити про свої таланти зовсім нескромна річ. Проте оцінювати свої навички і розуміти переваги у сучасному світі стає нагальною потребою. У школі я думала, що найбільший хист писати вірші — промахнулася. На першому курсі університету стала впевненою, що от журналістика — точно моє. А разом з тим ще й фотографія. Із часом зрозуміла — це не талант, а те, що я люблю. Це речі, які приносять мені задоволення. Зараз я практично впевнена в тому, що основний талант кожного — бути хорошою людиною. Я не виняток. Притягувати до себе позитивних і світлих людей у мене виходить краще всього.

 

 

Наталя Нічишина:

 

— Коли людина вміє добре щось робити, про неї кажуть: вона має талант. Із свого досвіду скажу: талант — лише десять відсотків успіху, решта — праця над собою. Я маю чималий досвід у розтяжці: можу сісти на шпагат чи стати у мостик. Усе це — навички грамотної та поступової роботи над гнучкістю, дослідження можливостей свого тіла та вміння дослухатися сигналів, які воно подає. Я набувала їх не один рік, методом проб та помилок. Дехто може подумати, що мене просто боженька поцілував у тім’ячко, і «звичайні» люди так не зможуть, але це не так. Гнучкість — доступний кожному і дуже корисний навик не лише у спорті, а й у повсякденному житті. Мати гарну поставу й велику амплітуду рухів, могти зробити гарне фото у подорожі, навіть без зусиль зав’язати шнурки — усе це приємні бонуси занять. Окрім гнучкості, допомагає у повсякденні і навики витривалості та терплячості, набуті під час бігових тренувань. Завдяки спорту під кінець дня я відчуваю легку втому, а не смертельну.

 

 

Дмитро Семенюк:

 

— На мою думку, кожна людина має дізнаватись щось нове протягом життя. У школі, як і більшість молоді того часу, мене притягували комп’ютери. Після 9-го класу пішов учитись програмним наукам. Думаєте, я програміст? Ніт. Переїхавши на навчання у Кропивницький, я створив власний рок-гурт і тому сприяли знання, здобуті в музичній школі. Думаєте, я музикант? Ніт. Мій брат-революціонер “Помаранчевої революції”. Він мене привів у партію “Народний рух України”. Якось так сталося, що зі звичайного агітатора я став головою їхньої молодіжки  — “Молодий народний рух”. Побувши деякий час у політиці, я все більше в ній розчаровувася. І якось опинився в сфері дизайну.

 

Звісно, перед цим були роботи і заправником, і менеджером. Власне в рекламному агентстві я підпрацьовував, поки навчався вже в інституті за фахом “Маркетинг”. Паралельно з цією роботою я продожував займатися музикою. Музика підштовхувала організовувати великі рок-концерти. На одному з таких я познайомився зі своїм другом Дмитром Васильєвим. Цей чоловік привів мене в журналістику. 

 

 

Антоніна Шаповалова: 

 

— Навички? Складно оцінити себе об’єктивно, не перебільшуючи та не применшуючи своїх можливостей. Мабуть, моєю головною навичкою є уміння працювати натхненно та викладатися на всі 100%. Якщо я беруся за справу — то доводжу її до кінця.  Ще чим я можу похизуватися — так це своїми віршами. Я вже тривалий час пишу вірші. Навіть зробила невеличку збірку. Хоч це і було в рамках навчальної дисципліни в університеті, але все ж… Не знаю, чи можна вважати це навичкою чи талантом, але я вмію легко знаходити спільну мову з людьми.

 

 

Артур Періханян: 

 

— Я працюю на роботі, яка мені подобається. Роблю те, що добре вмію та люблю. Я взагалі творча людина. Мені подобається фотографувати й, на мою думку, мені це вдається досить непогано. Я кайфую від цього. Також займаюся тим, що знімаю відеоролики та монтую їх. Це те, що я вмію та хочу робити. Вважаю, що завжди потрібно себе вдосконалювати і розвивати. Тому хотів би краще вивчити англійську мову. Знаю її, але не ідеально. 

 

Аліна Кулик