Як я відвідала Америку. Розповідає студентка київського вишу
Віта Томахів - студентка Київського університету імені Тараса Шевченка. Вона вивчає англійську та, як більшість філологів, не пропускає нагоди отримати мовну практику. Нещодавно дівчина відвідала США за однією зі студентських програм. Їй вдалося не лише поспілкуватися з американцями, а й побачити країну зсередини з різних боків. Про свій 5-місячний досвід перебування у Штатах Віта розповіла редакції газети "Первая городская".
- Віто, як у тебе виникла ідея поїхати у Штати?
- Я ніколи не мріяла про США і не думала, що мені колись вдасться там побувати. Ідея виникла спонтанно. Ми з сестрою пили чай, спілкувалися про навчання, і вона запитала, чи не хочу я поїхати за якоюсь програмою обміну, наприклад, до Штатів. Я тоді нічого не відповіла, але задумалася, а коли прийшла на навчання у вересні, вирішила готувати документи.
- Як батьки відреагували на твоє рішення?
- Спочатку вони не сприйняли його серйозно, як і більшість моїх рішень. Але коли я почала готувати документи і грошові внески, зрозуміли, що це не жарти. Відреагували досить спокійно, бо я вже два роки сама живу в Києві.
- Яка процедура отримання необхідних документів?
- Я зверталася до спеціальної агенції. Підготовкою займався менеджер-консультант: збирав документи, відправляв у Штати, де їх затвердили. Мені лишалося за його вказівкою їх приносити та заповнювати. Це зайняло фактично рік, адже деякі документи потрібні були у вересні, деякі - у грудні тощо. Останнім кроком до виїзду була співбесіда з представником посольства США.
- Як проходила співбесіда?
- Стандартна співбесіда складається з питань про мету поїздки, рівень володіння мовою. Головне - щоб людина не їхала з метою еміграції, інакше можуть відмовити у візі. У мене була не зовсім стандартна розмова: візовий офіцер розпитував про улюблену книгу, фільм, предмет в університеті.
- Які були очікування від подорожі?
- У першу чергу - мовна практика. Також хотілося побачити західну частину Штатів, Голівуд, бо я люблю кіно.
- Чи вдалося покращити рівень англійської?
- Покращилося сприйняття мови на слух, а на граматичному рівні - анітрохи. Американці говорять набагато швидше, ніж нас вчать у школі та виші, їхня мова пересипана скороченнями, сленговими словами. Вони роблять грубі граматичні помилки, можуть сказати не "he does", а "he don't". Звикнути до цього мені було важкувато, але за тиждень вже адаптувалася.
- Чим ти займалася у Штатах?
- Спершу я жила і працювала офіціанткою на сході країни, щоб заробити грошей на подорож на захід. Потім побувала в багатьох містах: Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Чикаго, Сан-Франциско... Інтелігентне Сан-Франциско мені сподобалося найбільше. Це місто нагадує Європу, Іспанію. Несподіванкою було спеціально обладнане місце, де лежать тюлені. Можна на них подивитися, зробити фото. Ще дуже хотіла в Бостон, в Гарвардський університет, але не вдалося за браком часу.
- А як тобі символ Штатів статуя Свободи?
- Вона дуже маленька! Зовсім не така, як на фото. Це тому що коли Франція подарувала Штатам статую, її не змогли перевезти через габарити і створили у кілька разів меншу копію.
- Чи почувалася ти безпечно, подорожуючи чужою країною на самоті?
- Так, абсолютно, жодного разу я не відчувала страху за своє життя. Все було безпечно.
- Чи відрізняються американці-"західняки" від "східняків"?
- Такі, вони дуже різні. Наприклад, у Вашингтоні люди дуже інтелігентні, ходять на роботу у костюмах, стежать за поставою. А у курортних містечках, як от Оушен Сіті, можуть ходити у купальниках навіть по місту, і це нормально. А ще у Сан-Франциско і, скажімо, Нью-Йорку дуже різні акценти.
- Чим відрізняється ставлення до офіціантів у нас і там?
- У нас в кафе часто виникають конфліктні ситуації. Американці ж ніколи не висувають претензій до якості їжі. Вони ввічливі, усміхнені, доброзичливі.
- Як американці реагують на іноземців, зокрема українців?
- Досить по-різному. Один чоловік не знав, що Україна - окрема держава. Доводилося йому пояснювати, що ми не частина Росії. Але переважна більшість людей знала про ситуацію в нашій країні. Вони питали, чи не торкається війна мене, чи нормально функціонують школи та університети. Але найцікавіше, коли один американець дізнався, звідки я, показав мені руку - а на ній татуювання тризуба. Просто його родичі з України. А ще дехто казав, мовляв, женіть росіян зі своєї території. Загалом реакція на мою національність була більш причиною, ніж дівчат-росіянок, з якими я працювала.
- У чому виражається різниця менталітетів?
- У внутрішньому відчутті: там я почувалася набагато вільніше, сміливо висловлювала свою думку, жартувала. Американці дуже відкриті люди. Вони можуть підійти до тебе на вокзалі і запитати, чи потрібна допомога, нічого не очікуючи у відповідь.
- Чому так багато українців хочуть жити в Америці?
- Тому що думають, що приїдуть у Штати і відразу матимуть багато грошей. Це не так, як і будь-де, там треба багато працювати, аби чогось досягти. Як правило, американці працюють цілий рік з відпусткою на два тижні. Також обов'язково треба навчатися, тому що людині без освіти дорога лише у сферу обслуговування. Країна така ж, як і всі, просто там більше можливостей знайти себе та досконаліша економічна система, яка дозволяє купувати усе, що ти хочеш. Пропрацювавши дві години в США, можна купити продуктів на цілий тиждень. А в Україні я постійно відчуваю брак коштів, хоча купую лише найнеобхідніше.
- Чи могла ти собі дозволити більше на зарплату офіціанта, ніж в Україні?
- Якщо перевести американську зарплату в гривні, то вона значно вища, ніж у нас. Тому так, я могла, будучи студенткою, яка приїхала на літо, дозволити собі більше, ніж мій тато, викладач в українському університеті.
- Які три поради даси студентам, які їдуть у США?
- Перша - не купуй речей, купуй подорожі, бо це враження на все життя. Друга - не бійся людей та спілкування. Що більше ти відкриваєшся перед людьми, то більше вони відкриваються перед тобою. І третя - якщо їдеш посеред навчального року, заздалегідь домовся з викладачами про індивідуальний план, щоб потім не було труднощів зі складанням сесії.
Наталка Нічишина
