Валерій Дейнекін: актор, режисер, заслужений артист
Навіть не віриться: заслуженому артисту України Валерію Дейнекіну виповнилося б 65 років. Він встиг багато зробити за 48 років, вписавши в історію театрального мистецтва краю цікаву і неповторну сторінку.
З цієї нагоди у музеї імені Карпенка-Карого пройшов вечір пам’яті незабутнього актора, режисера, з чиїм іменем пов’язаний, передусім, розквіт самодіяльного студентського театру «Резонанс».
Присутні мали змогу побачити уривок з вистави «Кришталевий черевичок», де він зіграв роль Мачухи, послухати улюблені романси митця у виконанні викладачів музичної школи №1 імені Нейгауза та дізнатися про життя видатного режисера. Згадати Дейнекіна прийшли його дружина Ірина Іллівна, друзі-актори, колеги по викладацькій роботі, бібліотекарі, музиканти та журналісти.
Своє життя Валерій Дейнекін присвятив мистецтву. У 1973 році він очолив молодіжний студентський театр «Резонанс» при Кіровоградському державному педінституті тоді ще імені Пушкіна (нині – Центральноукраїнський держпедуніверситет імені Винниченка. – Ред.). За час його керівництва колективом самодіяльному театрові надали статус «народний». «Резонанс» нагородили обласною премією імені Юрія Яновського. Валерій Дмитрович лишався керівником колективу до самої смерті у 2003 році, після чого театру присвоїли його ім’я.
– Мені пощастило бути колегою такої великої людини. З ним було працювати неймовірно легко. Він дав путівку в акторське життя багатьом своїм вихованцям. Він не просто працював з нами. Він прищепив нам любов до театру, – розповіла актриса Кіровоградського обласного музично-драматичного театру імені Кропивницького заслужена артистка України Вікторія Майстренко.
У 1989 році Дейнекіна запросили головним режисером до театру імені Кропивницького. Цікава деталь: коли йому запропонували працювати в театрі імені Кропивницького, Валерій Дмитрович поставив дві умови, на які керівництво погодилося, – він не залишить свою роботу в «Резонансі» та його дружина піде в театр разом із ним.
За своє життя режисер здійснив близько 50 постановок, серед яких «Наталка Полтавка», «Дві сім’ї», «Мартин Боруля» тощо. Як актор зіграв майже півсотні характерних ролей.
– Хоч Валерій і був молодший за мене, проте саме він дав мені найцінніші уроки в моєму житті, навчив ставитися до будь-якої справи серйозно й завжди доводити її до кінця. Але в той же час він був дуже простою та оптимістичною людиною, з якою ніколи не було нудно. Я бажаю, аби у кожного був такий друг, якого згадуєш з посмішкою та теплом у серці, і розумієш, що ця людина була, є та завжди буде поряд з тобою, – зізнається колишній актор театру «Резонанс» Микола Барабуля.
– Внесок Валерія Дейнекіна в культуру неосяжний. За час роботи студентський театр «Резонанс» випустив не одного народного артиста України. Але ніщо велике не досягається просто. Валерій вчив своїх вихованців неабиякій дисципліні. Вони могли не з’явитися на залік чи іспит в університеті, проте на репетицію просто не могли не прийти. Були сльози, сварки, скандали, проте це того коштувало, – розповіла колега Валерія Дейнекіна – колишня викладачка педінституту, журналістка Валентина Бажан.
На заході презентували фотовиставку, на якій увічнені ролі, зіграні Валерієм Дейнекіним у виставах «До побачення, хлопчики» В.Батлера, «Кришталевий черевичок» Ш.Перро, «Чума обом родинам вашим» Г.Горіна, «Моя професія – синьйор з вищого світу» Д.Скарначчі та Р.Тарабузі, «Привіт з того світу» М.Воронова та ін.
Нік Шендеровський
