Захоплення для душі (інтервью з майстринєю)

Мешканку Світловодська Любов Дворцову сьогодні знають як майстриню з декоративно-ужиткового мистецтва. Її вироби у стилі петриківського розпису експонуються у місцевій арт-галереї «Наше місто», а також зберігаються у приватних колекціях в Україні та за кордоном. Яскраві квіти, фантастичні птахи та витончені візерунки українського орнаменту виходять з-під її пензля легко і природно, як пісня – з вуст артиста. Однак мало хто знає, що малювання – це хобі жінки, яка понад півсторіччя професійно займалася медициною.

За фахом Любов Юріївна – санітарний лікар, багато років завідувала санстанцією, займалася лабораторними дослідженнями. А творчістю захопилася, коли пішла на заслужений відпочинок. Каже: щоб не сумувати. Першими її витворами були фігурки з солоного тіста: симпатичні чоловічки, тваринки, рибки. Їх одразу помітили, почали запрошувати авторку до участі у виставках у рідному місті, в обласному центрі та навіть у Києві.

Про участь у Днях Кіровоградської області у столиці України нагадує стаття мого колеги – журналіста й мистецтвознавця Броніслава Куманського, яка вийшла у 2007 році в «Народному слові». Цю газетну вирізку Любов Дворцова зберігає в домашньому архіві. Там, зокрема, йдеться про те, що на її вироби звернув тодішній президент Віктор Ющенко – знавець і шанувальник національної культури. До речі, він отримав у подарунок кілька її авторських робіт.
Надихнувшись успіхом, майстриня почала експериментувати, шукати нові форми творчості, аж поки не відкрила для себе петриківський розпис.

– Петриківка для мене – цілий всесвіт! – зізнається вона. – Мені подобається пізнавати її символи, створювати власні образи, спілкуватися з однодумцями через фейсбук. Багато цікавого дізнаюся з віртуальних майстер-класів, якими діляться колеги.
А віднедавна Любов Дворцова і сама почала викладати основи петриківського живопису.       

– Якось мене запросили провести заняття в арт-галереї «Наше місто», - розповідає художниця. – Я довго не погоджувалась, сумнівалася. А коли побачила зацікавленість людей – відгукнулась на пропозицію і продовжила викладання. Бачу, що від цього отримую задоволення і я, і мої учні. Що знаю – охоче ділюся. Так само й готова навчатись у інших. Творчість об’єднує і надихає, додає наснаги.  
 

Заняття проходять по суботах безоплатно. Приходять і школярики, і їхні матусі, і пенсіонери, які не можуть сидіти вдома, склавши руки. Бувають і гості з інших міст: Києва, Дніпра, Кременчука, Кропивницького. У галереї панує атмосфера творчості та щирості. Кожен

знаходить собі мальовку до душі, а після заняття йде додому з яскравою, створеною власноруч листівкою.
Мені також пощастило побувати на майстер-класах Любові Юріївни та побачити, як народжуються шедеври. Деякі з них можна придбати у галерейній крамничці: дерев’яні розписні тарелі, писанки, магніти й інші сувеніри. В кожній роботі – частинка душі талановитої майстрині.  

Людмила Макей