Кропивницький шарварок

Дружні пародії Антоніни Корінь

 (звісно, на своїх же друзів):

 

Пародія на вірш Михайла Родинченка

 

Українська дума

Оце присів під кущиком я глоду

І думу думав тихо, сам собі:

Чому ніхто з мойого родоводу

Не мав багатства в нелегкій судьбі?

(М.Родинченко, «Екватор правди»)

 

Сам–один!  З тобою лиш Природа.  

І не треба думать ні про що!

А як захочеш  присісти і «подумать»,

То не треба вам шукать горщок!

(О. Антоненко, з мисливських пригод,

«Про тихих та буйних»)

 

Оце присів у дощову погоду

Під лісовим розложистим кущем…

І думу думаю про долі родоводу,

І відчуваю в серці тихий щем.

Не спадщина — суцільні «охи» й «ахи»,

Не капітал, а бідність Бог нам дав.

А от Пінчук, щоб стати олігархом, 

Щоб думу думать — де він присідав?

Ото ж бо й є! Борися — не борися, 

Гуртом з’єднайся в думі вся рідня: 

У Еміратах всядьсь під кипарисом, 

То, вставши, зразу й скочиш на коня!

Життя твоє одразу стане медом 

І будуть суми, тюрми  і суди!

Он, бачиш — сам Ринат Ахметов,

Задумавшись, теж під кущем сидить! 

 

Пародія на вірш Олексія Стеценка

 

А гречка — і у Львові — гречка!

До Львова думкою я лину, 

Живе там жінка чарівна, 

Красива тілом і душею, 

У неї посмішка ясна!

Була у мене грішна думка, 

Із нею пострибати в гречку. 

О. Стеценко

 

І в сімдесят я ще не «бука».

Мене ж бо, мила, — і доречно — 

Не покидає грішна думка, 

Щоб пострибать з такою в гречку.

Хоч я далеко вже не зайчик,

Але для мене ти — морквина!

Тож в гречку чеберять — не зайве, — 

У львівську гречку думка лине.

Бо в гречці — файна й гречна праця:

Тобі романс там заспіваю,

А ще — курс лекцій про вібрації*

З нової книги прочитаю!

*— науково–популярна книга О. Стеценка

 «Зцілення словом, музикою, піснею».

 

 

Олена Горобець,

 с.Варваро–Олександрівка Добровеличківського р–ну

 

Спокусник

В жару виліз дід столітній

У кожусі з хати…

— Нащо він кожух нап’ялив? –

Стали всі питати.

— Може, ж мені доведеться

Його підстелити,

Я ще любу молодицю

Зможу спокусити!

 

«Кльовий» фільм

 

— Як ти маєш вільний час,

Милий, марнувати,

То повів би краще пса

Трохи погуляти.

 

— Пропозиція твоя

Мені не годиться,

Бо по тєлєку я буду

Кльовий фільм дивиться.

 

На мить жінка задумалась

І їй пригадалось,

Що ніякого кіна

Вдень не намічалось.

 

Потім глянула в газету

Й дуже розсміялась:

Фільм «Червона шапочка»

В програмі писалось.

 

Павлина Покришка, 

с.Новодобрянка Добровеличківського р–ну

 

Пам’ятник

І  пам’ятник зроблю собі я рукотворний,

Щоб бачити живою ще могла.

Бо, як помру, ніхто його не зробить,

Як не зроблю собі його сама.

 

Робити із граніту я не буду,

Бо грошей на граніт в мене нема.

Зроблю скромненький, з каменю простого — 

Його набрати можна й задарма.

 

І напишу на камені я тому

Такі прості, ясні усім слова:

Отут лежить стара селянка Гашка,

Яка всі сили людям віддала.

 

А дід почув цю бабину розмову

І відповів на бабині слова:

«Не зробиш, бабо, ти нічого –

Все розтягли, вже й каменю нема.

 

Нас все реформами годують,

А толку з них ніде нема,

І правди вже ніде не чують –

Сидить за гратами вона.

 

Прийшли часи, моя старенька,

І мушу це тобі сказать,

Що не до пам’ятника буде –

Було б у чому поховать».

 

 

Олена Приподобна, 

с.Глиняне Добровеличківського р–ну

 

Свайба

Свайба у Ярини й кирпатого Гната,

Зібралося на весілля гостей так багато…

А батьки клопочуться, бігають вже три дні,

А кінця роботі зовсім ще не видно.

…Грошей дітям надарили, 

навіщо ж батьки?

Зелененькі всі кидали дядьки і тітки,

За три дні усе поїли, й випили дай Боже,

Заявляє наречена: я з ним жить не можу!

Зібралися знов на раду свати із сватами,

Хто кому із них що винен, 

хто дав більше краму,

Як цей вузол розв’язати, довго мудрували,

Поки ж чубрились вони — 

то гроші всі вкрали!

…Ой, яка вже тут мораль, буть її не може,

Бо як розуму немає — ніхто не поможе!

 

Модна зачіска

Надумала стара баба зачіску зробити

Та й придибала в салон «Модні Афродити».

— Доню мила, зроби 

щось із моїм волоссям,

Бо не можу рук підняти, 

щоб заплести в косу.

Дівка довго мудрувала, мила і чесала,

І у модний, у червоний, ще й пофарбувала.

Баба хустку не вдягає, так і йде додому…

Дід побачив, затрусився і упав у кому.

 

Володимир Стафідов

Дніпро

 

 Рецепт манджи от дяди Вовы

Специальный рецепт традиционной болгарской кухни в интерпретации Дяди Вовы для участников и гостей фестиваля «Дни Европы в Украине — Еврофест–2018».

 

Мой рецепт отличается от классического в силу разных обстоятельств, главное из них, что «кік» я ещё тот… Если вы возьметесь готовить по моему рецепту, должны учесть несколько моментов. Первый момент, чтоб не видела жена, потому что негодование любимой женщины не улучшает вкус этого блюда, впрочем, как и всех остальных. Второе — набор продуктов. Их не так много, но важно, чтоб это были качественные продукты. Магазинная курица испортит любое блюдо, а это в особенности. Приготовить из неё можно, но только для того, чтоб утилизировать в каком–нибудь безопасном месте и не навредить окружающей среде. Перечислим набор продуктов из расчёта на двухведёрный казан:

Мясо — свинина от порядочных хозяев — 5, а лучше 6 кг. С продавцом стоит поторговаться, чтоб «жаба» не подавила вкус блюда.

Лук репчатый — тоже изрядно кг 4–5.

Полстакана молотого болгарского перца (чукан пипер). Его вы не сможете приобрести в магазинах нашей прекрасной Родины, а в Болграде на базаре гривен за 40 стакан вполне.

Стакан муки. В Украине она пока имеется.

Четыре горьких перчины — это главный момент для негодования моей супруги. Можно уменьшить их количество, но я не понимаю зачем. Ладно — два, чтоб женщины не обижались.

Гёзум — специальная такая мята. В Болграде она тоже  продаётся. О цене говорить не буду, но гривен 40 за стакан вполне может обойтись. Это если сухая. Ложки 4–5 столовых, но лучше хороший пучок свежей.  

Соль, чёрный перец по вкусу. Мой рецепт сильно отличается от общепринятых норм, так что поэкспериментируйте сами.

 А теперь приступаем к готовке.

Лучше всего готовить на костре и пригласить Осадчего с продуктами и дровами. Резать мясо на средние кусочки сантиметра по 4–5. Обжарить в казане до аппетитного цвета в собственном жиру, но я для страховки пачечку сливочного масла бросаю, опять под недовольные комментарии жены. Но если предположить, что Осадчий будет подбрасывать дрова, костёр может быть очень сильным и мясце не успеет пустить сок и подгорит. На меня лично подгоревшее мясо не производит плохого впечатления при наличии четырёх перчин горьких, а две перчины не пробовал.  Далее: Осадчий всё также подбрасывает дрова, мясо подрумянилось и вы закладываете лук порезанный часть мелко, и часть крупно. Лук нужно довести до золотистого цвета. Берёте из казана где–то литр жидкости, в которой размешиваете стакан муки и чтоб без комочков. Это очень строго…

Пока какой–нибудь помощник, а лучше симпатичная помощница размешивают муку, вы закладываете в казан полстакана чукан пипер, острый перец, соль (с солью я никогда не угадывал, попробуйте сами угадать) и наливаете в казан воду и растворённую муку. Я наливаю воды до краёв. Всё это закипает и кипит, пока не заканчивается моё терпение. Когда оно уже закончилось я, а вернее симпатичная помощница, о которой говорилось выше, шинкует гёзум и аккуратно закладывает в  казан. Через минуту казан следует снять с огня и выпить стакан прекрасного вина от Коли Куемжи или Валечки Гержик. Минут через 15 вы имеете счастие употребить моё любимоё блюдо, вилкой макая хлеб. Это самый настоящий капец!     

Некоторые кладут картофель, я категорически против. Банально и вредно. Мясо с картофелем, кашами очень плохо переваривается, а вам это надо? Смачного!

Дядя Вова.

Наталья Бидненко

 

Тебе

Я выйду из больниц воспоминаний,

Зажав подмышкой грустный эпикриз:

Анализы несбывшихся желаний,

Усталость сердца и любовный криз.

 

Я прикуплю таблеток витаминных –

Полно в аптеках от любви лекарств! –

И от тебя уйду дорогой длинной,

Врата свергая незнакомых царств.

 

Достану меч и опущу забрало –

Мне в новый бой ввязаться по плечу!

…Послушай, я ведь всё сейчас наврала.

Зачем другие? Я к тебе хочу!

 

Олександр Антоненко

Новоукраїнка

 

Болградський спомин нового українця:

Цей час, як вік, проведений без тебе,

Додав чогось у серце

Й розум,

Ніби плаче небо...

Ніби звучить твоє «сопрано» українське,

А то, зненацька, –

«Альт»,

(Як переходиш на російську).

А що то є?

Не знаю.

А знати ніби–то ще хочу...

Над чим я голову морочу?

Хвилину кожну пригадаю...

(прощальну — особливо!)

Порух душі, ледь чутний порух губ...

Не ми в цім винні!

Винен був Амур,

Підступний душогуб!

Іван Мар’янов 

(смт Добровеличківка)

Погана  звичка

— Ви з дружиною своєю

Й року не прожили,

А тепер щось дуже спішно

Розвестись рішили.

Всі сусіди Вашу жінку

Хвалять одностайно,

Так що Ваше розлучення

Зовсім безпідставне!

— Може, хтось з моїх сусідів

Мою жінку й хвалить,

Та ніхто із них не знає,

Що та в ліжку палить!

— Те, що палить вона в ліжку –

То не є причина,

Щоб з–за цього покидати

Молоду дружину!

— Все це так, але дружина

Має дурну звичку:

Кида попіл в моє вухо,

Ніби в попільничку!

 

Цінителі  краси

Іде містом якась жінка,

Дуже гарна й мила –

І обличчям, і одягом,

Ще й хода  до діла!

А назустріч їй два куми,

Добре захмелілі. Один каже:

— Яка краля! Ну й Богиня.

Мов з небес злетіла!

Інший кум подумав трішки

І додав за мить:

— А комусь же ця Богиня

В печінках сидить!

 

Гріх

Одній бабусі захотілось

У піст суворий ковбаси.

— Ніхто не взнає, розговіюсь!

І це не гріх, якщо з’їси.

 

Вона пішла до магазину,

Взяла ковбаски добрий шмат,

В хатині потім зачинилась

Й давай ковбаску ту вживать!

Та раптом небо потемніло,

Роздавсь гучний страшенний грім…

Бабуся дуже налякалась.

Бо аж тремтів старенький дім.

Похмуре небо клекотіло,

Почав хтось блискавки жбурлять.

Бабуся на коліна впала,

Давай молитись і прохать:

— Святий наш Боже, Світлий батьку,

Прошу, щоб Ти вже вгамувавсь,

Я лиш вкусила ту ковбаску,

Ти ж на все небо розкричавсь.

 

Не  злякалася

— Кохана, ти мені скажи,

Чи не злякалась ненароком,

Коли я п’яний уночі

Прийшов у дім з підбитим оком?

— Я не злякалася тоді,

 Про це не варто й говорити,

Бо твоє око, як прийшов,

Було ще зовсім не підбите!

 

Винен  тато!

Приїздить з села бабуся

І внучку питає:

— Хто це скло розбив у дверях?

Та відповідає:

— Скло розбила моя мама,

Але слід сказати,

Що, як добре розібратись, –

В цьому винен тато,

Бо татусь наш боязливий,

Жахається всього:

Він присів, коли тарілка

Летіла на нього!

 

 

Бригадир толоки на «Шарварку» 

(з дуже обмеженою відповідальністю) — Антоніна Корінь.