Шарварок
Окрема думка
Об’ява
Редакція «Шарварку» створила комісію з визначення претендентів на нагородження новозапровадженим орденом Святої Шарвари. До складу комісії увійшли:
А.Корінь, Л.Макей, В.Стафідов, Б.Ревчун, О.Антоненко. Комісія опрацювала матеріали публікацій «Шарварку» за весь рік Cобаки (хто, як і про що гав… ой! — писав, писав!) і визначила кавалерів ордена Святої Шарвари. Ними стали: А.Корінь, Л.Макей, В.Стафідов, Б.Ревчун, О.Антоненко. А як ви думали?! А як інакше?
До відома орденоносців, а не для преси:
СТАТУТ ОРДЕНА СВЯТОЇ ШАРВАРИ
Орденом нагороджуються активні учасники «Шарварку».
Історична довідка: Шарвара (від німецького «шаар» — юрба і «верк» — виробництво; тобто німці здавна збиралися всім миром і лаштували дороги, а коли —— юрбою, то навіть у німців буде гармидер, чи «шарварок» у нашому вже розумінні слова).
Опис ордена: виготовлений з особливо цінного матеріалу, круглої форми (тобто може буде колись і кимось виготовлений).
Орден одягається кавалером (чи дамою) цього ордена (на стрічці на шию, на праву сторону грудей, кладеться в карман чи в сумочку) у всіх урочистих випадках. Присутні повинні звертатися до орденоносця «Ваша шарварочна вченість» чи «Ваша високошарварочна вченість» ( але ні в якому разі не «Ей, ти!»).
Обов‘язки орденоносця:
при від’їзді на зустріч з колегами-орденоносцями необхідно брати від сім’ї «звільнювальний лист», який тимчасово звільняє від обов’язків чоловіка (дружини), дідуся (бабусі), прадідуся (прабабусі) і так далі;
якщо раніше номінант повинен був пам’ятати все, що з ним було, то тепер повинен пам’ятати й те, чого з ним і не було, і яскраво оповідати про те молодшим нащадкам на сторінках «Шарварку»;
орденоносець при зустрічах не має права похвалятися своїми надбаннями у медичній карточці, а наперекір цим надбанням проявляти бадьорість духу і молодіжний запал;
пам’ятати фразу з дитячої енциклопедії: «Гуси летять клином для зменшення аеродинамічного опору і щоб не губити один одного з поля зору». Пам’ятай, що ми хоч і не бозна які поважні гуси, але все-таки повинні триматися свого клина і не губити один одного з виду!
Пам‘ятай! За довгі роки життя і навчання тобі в голову вбили думку і ти повинен цю думку не просто носити в голові, а думати її!
Додаткові пільги та настанови:
при зустрічах із собі подібними вживання спиртного не обмежується, але варто пам’ятати, що «печёнка» (російське) на базарі продається, а «печень» за гроші не купиш;
дозволяється цілодобово носити з собою задню палітурку від шкільного зошита у клітинку (з таблицею множення) і безперешкодно нею користуватися при відсутності калькулятора;
якщо номінант забув ім’я дружини (чоловіка), дозволяється необмежено використовувати слова: «моє золотко», «рибка» («рибчик»), «голубка сизокрила» («голубочок») і т.д. і т.п.;
якщо у вас на кухні заначка зберігається у металевій банці від кофе, на якій шариковою ручкою нашкрябано «сіль», негайно візьміть ті гроші і купіть дружині (чоловіку) подарунок; інакше ви можете забути цю схему і до кінця днів своїх мучитися питанням: «Куди я її притулив?»;
якщо попередня настанова вже запізнилась, не переживайте: склероз — це чи не найкраща хвороба, нічого не болить і кожного дня щось нове(!);
номінант має право вживати все те, чому він навчився у практичному житті: одно-, дво-, триповерхові мати і навіть мати-хмарочоси, але тільки про себе, в умі (якщо він ще є), і виключно з метою, щоб відігнати від себе всіляку нечисть у вигляді поганого настрою. І пишіть, пишіть, пишіть! Не бійтеся — пишіть! Редактор зайве зітре і буде чистий листок, «tabula rassa» — чиста дошка, як казали латиняни. (А дошки нині у ціні!).
Закрита конфіденційна інформація:
Орден є оберегом для орденоносця і його сім’ї, а також амулетом, який чоловікам у 3-7 разів підвищує їхню чоловічу силу, а жінкам, в очах чоловіків, до безкінечності збільшує їхню жіночу чарівність. (Чоловіки! Не плутайте з «Віагрою», не гризіть орден!)
Літмузейний куточок гумору
Микола Левандовський
Цим віршем ми починаємо нову рубрику «Літмузейний куточок гумору»
Советы, так сказать, поэтам
О том и, так сказать, об этом
Напало на поэта вдохновенье!
В его душе все пляшет и поёт!
Он каждый день нам по стихотворенью
По поводу любому выдает.
Чихнул — предлог, а высморкался — тема.
Прёт рифма из него, спасенья нет!
На вдохе — стих, на выдохе — поэма,
А в паузе— любой готов сонет!
Глядишь, уже рождается баллада,
Поэт в восторге! Не башка, а клад!
Послушайте, а может быть, не надо
Таких стихов, сонетов и баллад?
Уже вас верно оценить успели…
И откровенно хочется сказать:
А может, вам хотя бы раз в неделю,
Вот, сесть и ничего б не написать?!
Вы сами отдохнёте, а к тому же
Читателям ведь тоже отдых нужен!
2006 г.
Звані Гості
Володимир Стафідов
(Дніпро-Болгарія)
Предвыборная-танцевальная
Люди добрые, очнитесь,
Ой, беды дождётеся!
Всё никак не наедитесь,
Крови не напьетеся.
Хоть ты левый, хоть ты правый —
Знак не отмывается.
Впереди несётся слава,
А она случается,
Если в золоте сортиры
Вы себе отгрохали,
А беседуют мортиры
С нами, кабыздохами.
Лживый и витиеватый
Между аферистами
Окопался в депутатах,
Бывших коммунистами.
Хоть кричи, хоть соболезнуй —
Ой, печаль весенняя!
Не проймёт тебя, любезный,
И тоска Есенина.
Если честно — мы на взводе,
То ещё явление,
К революциям в народе
Есть поползновения.
Может круто обернуться
Время эпопеями,
Не успеете проснуться,
Как придут за шеями.
И скажи, рожна какого
Ты, засранец, тужился?
Вот пришла к тебе с косою —
Ты и обнаружился.
И ни златы, ни палаты
Не спасут от этого,
Будь ты трижды депутатом —
Лете фиолетово…
Кочевряжиться напрасно
Вовремя, без копоти…
Час придёт — и свет погаснет,
Проверено на опыте.
У нас на районе
Іван Мар’янов
(смт Добровеличківка)
Поспішне збирання
Маленьку доньку в дитсадок
Матуся поспіхом збирає:
Одна рука малює вії,
А інша донечку вдягає.
Біжать швиденько на маршрутку,
І тут матуся поміча,
Що донечка — без рукавичок,
Без рукавиць її дівча!!!
О, Боже, що це в нас за муки,
Ми щось розгублені без меж!
— Чи не замерзнеш, доню, в руки?
— Ні, не замерзну, й в ніжки теж!
Бо ти, матусю, так спішила,
Що рукавички не оділа…
Здивую в групі всіх діток,
Бо йду в дитсад без чобіток!
Олена Приподобна
(с. Новоглиняне)
На пероні до хлопчини звернулась бабуся:
— Я за твого татуся так чомусь боюся.
— А чому, — дитя питає, — з ним же все байдуже!
— Бо він скоро посивіє, ти ж шкодливий дуже.
— Не посивіє татусь, знаю це напевне,
Бо він лисий як коліно, боїтесь даремно!
***
— А чи я зустріну принца? — онучка спитала,
— Я ж зустріла й ти зустрінеш, — бабуся сказала.
— Щось не склалося із принцем чи була обіда,
Що ти заміж вийшла за нашого діда?
***
— Не виходь ти заміж за того Миколу,
З ним щаслива ти не будеш у житті ніколи!
— Та не плачте, мамо, ви заради Бога,
Не на все життя виходжу, а так… ненадовго.
Анатолій Чечель
(м. Кропивницький)
Цінителі поезії (інформація до роздумів)
— Прип’ясти вам треба совість,
— Ходити, як сірий віл.
— Спокути думки у слабкість,
— І будеш ти той, і свій...
Відчуєш урок завчасно,
Мовчання — буття невдах,
А вирок — чи буде чесним?
— Ішкар* не підірве дах!!!
Презумпція чітко знає
У віршах вирує біль,
Зухвальство чи мудрість знайдеш,
Чи бурю призрінь звідусіль.
*Ішкар — богиня плотської любові,
війни і чвар.
Свои люди
Наталія Ситник
(м. Кропивницький)
Пригода в бібліотеці
Бувальщину почули власні вуха,
Не казка це, не оповідь яка.
Тонометр ще зранку “тиск” мій слухав,
Біль в голові постійний допікав.
Та діло я в читальнім залі маю:
Тихенько відпускаю читачів,
То в формуляр пишу, то щось шукаю.
Заходить трійко гарних юнаків.
Товариші. Три вірних, добрих друга,
Читальний зал аж веселішим став.
Два пишуть, аж від ручок ллється смуга,
А третій, звісно, класно ловить гав.
— Чому не пишеш, Дмитрику? — питаю.
— Навіщо, — каже, — ксерокс у вас є!
Я краще «Світ рибалки» почитаю,
Бо дороге для мене це — моє.
Перегорнув листок. Щось зір лоскоче
Зіщуливсь на стільці, мов аж присів.
Товаришам тихесенько шепоче:
— Ловили з татком вчора ми сомів.
— Десь від’їжджали? — Толя враз питає.
— Та ні, в Інгулі, там біля корча…
Сергійко мовить: — Тут їх не буває!
— От і буває! Сом, як каланча!
Вчепивсь такий, на метрів сім чи й більше.
Тягнули вдвох, признаюсь вам — упрів.
— А далі що? Кажи ж уже скоріше!
— Рахую, скільки треба нам столів.
— До чого тут столи? — сердешні мовлять.
— Його я розмір хочу показать…
Товариші від сміху сльози ловлять,
А Дмитрик і собі не може встать.
Та ще й трясе під носом мозолями.
Від сміху в мене аж понизивсь тиск.
Якби були ці хлопці лікарями,
Мабуть, від цього точно був би зиск!
Антоніна Корінь
(м.Кропивницький)
И в этом зеркале разбитом
в обнимку оба — ты и я.
Сквозь призму лет неважно даже — моя иль не моя жена.
Неужели я таков — мне ж выпала роль отпущенья козла.
Вот он я — во всей своей красе!
(Из зеркального венка пародий)
О зеркала! Я вами
Как надвое расколот.
В одном — согбённый старец,
В другом — красив и молод!
Я юн по-прежнему, чего там.
«Степ» А. Архангельский
Я в отображении зеркал
давным-давно свой род искал.
С собою ж мне не по пути,****
пытаюсь в Зазеркалье хоть найти.
В «Степу», в «Стежині» — в каждой полосе,
ах вот он я — во всей своей красе!
А рядом — Муза! (В триста лет
счастливый вытащил билет!)
Но Муза ль отображена?
Кто скажет?
Сквозь призму лет не видно даже,
чужая иль моя жена
в зеркале изображена?
Любовь, ведь каждый знает, зла.
Мне ж выпала роль отпущения козла.
Так что, Муза, была не была,
А почаще смотрись в зеркала!
Осень, 2018