Шарварок

  • 30 бер. 2019 18:30
  • 1779
    • Стаття Шарварок Ранкове місто. Кропивницький
     
    Окрема думка
    Об’ява
    Редакція «Шарварку» створила комісію з визначення претендентів на нагородження новозапровадженим орденом Святої Шарвари. До складу комісії увійшли:  
    А.Корінь, Л.Макей, В.Стафідов, Б.Ревчун, О.Антоненко. Комісія опрацювала матеріали публікацій «Шарварку» за весь рік Cобаки (хто,  як і про що гав…  ой! —   писав, писав!) і визначила кавалерів ордена Святої Шарвари. Ними стали: А.Корінь, Л.Макей, В.Стафідов, Б.Ревчун, О.Антоненко. А як ви думали?! А як інакше?
    До відома орденоносців, а не для преси: 
     
     
    СТАТУТ ОРДЕНА СВЯТОЇ ШАРВАРИ
    Орденом нагороджуються активні учасники «Шарварку».
    Історична довідка: Шарвара (від німецького «шаар» — юрба і «верк» — виробництво; тобто німці здавна збиралися всім миром і лаштували дороги, а коли ——  юрбою, то навіть у німців буде гармидер, чи «шарварок» у нашому вже розумінні слова).
    Опис ордена: виготовлений з особливо цінного матеріалу, круглої форми (тобто може буде колись і кимось виготовлений).
    Орден одягається кавалером (чи дамою) цього ордена (на стрічці на шию, на праву сторону грудей, кладеться в карман чи в сумочку) у всіх урочистих випадках. Присутні повинні звертатися до орденоносця «Ваша шарварочна вченість»  чи «Ваша високошарварочна вченість» ( але ні в якому разі не «Ей, ти!»). 
     
    Обов‘язки орденоносця:
    при від’їзді на зустріч з колегами-орденоносцями необхідно брати від сім’ї  «звільнювальний лист», який тимчасово звільняє від обов’язків чоловіка (дружини), дідуся (бабусі), прадідуся (прабабусі) і так далі;
    якщо раніше номінант повинен був пам’ятати все, що з ним було, то тепер повинен пам’ятати й те, чого з ним і не було, і яскраво оповідати про те молодшим нащадкам на сторінках «Шарварку»;
    орденоносець при зустрічах не має права похвалятися своїми надбаннями у медичній карточці, а наперекір цим надбанням проявляти бадьорість духу і молодіжний запал;
    пам’ятати фразу з дитячої енциклопедії: «Гуси летять клином для зменшення аеродинамічного опору і щоб не губити один одного з поля зору». Пам’ятай, що ми хоч і не бозна які поважні гуси, але все-таки повинні триматися свого клина і не губити один одного з виду!
    Пам‘ятай! За довгі роки життя і навчання тобі в голову вбили думку і ти повинен цю думку не просто носити в голові, а думати її!
     
    Додаткові пільги та настанови:
    при зустрічах із собі подібними вживання спиртного не обмежується, але варто пам’ятати, що «печёнка» (російське) на базарі продається, а «печень» за гроші не купиш;
    дозволяється цілодобово носити з собою задню палітурку від шкільного зошита у клітинку (з таблицею множення) і безперешкодно нею користуватися при відсутності калькулятора;
    якщо номінант забув ім’я дружини (чоловіка), дозволяється необмежено використовувати слова: «моє золотко», «рибка» («рибчик»), «голубка сизокрила» («голубочок») і т.д. і т.п.;
    якщо у вас на кухні заначка зберігається у металевій банці від кофе, на якій шариковою ручкою нашкрябано «сіль», негайно візьміть ті гроші і купіть дружині (чоловіку) подарунок; інакше ви можете забути цю схему і до кінця днів своїх мучитися питанням: «Куди я її притулив?»;
    якщо попередня настанова вже запізнилась, не переживайте: склероз —  це чи не найкраща хвороба, нічого не болить і кожного дня щось нове(!);
    номінант має право вживати все те, чому він навчився у практичному житті: одно-, дво-, триповерхові мати і навіть мати-хмарочоси, але тільки про себе, в умі (якщо він ще є), і виключно з метою, щоб відігнати від себе всіляку нечисть у вигляді поганого настрою. І пишіть, пишіть, пишіть! Не бійтеся —  пишіть! Редактор зайве зітре і буде чистий листок, «tabula rassa» —  чиста дошка, як казали латиняни. (А дошки нині у ціні!).
     
    Закрита конфіденційна інформація:
    Орден є оберегом для орденоносця і його сім’ї, а також амулетом, який чоловікам у 3-7 разів підвищує їхню чоловічу силу, а жінкам, в очах чоловіків, до безкінечності збільшує їхню жіночу чарівність.  (Чоловіки! Не плутайте з «Віагрою», не гризіть орден!) 
     
    Літмузейний куточок гумору
     
    Микола Левандовський
    Цим віршем ми починаємо нову рубрику  «Літмузейний куточок гумору»
     
    Советы, так сказать, поэтам
    О том и, так сказать, об этом
     
    Напало на поэта вдохновенье!
    В его душе все пляшет и поёт!
    Он каждый день нам по стихотворенью
    По поводу любому выдает.
     
    Чихнул — предлог, а высморкался — тема.
    Прёт рифма из него, спасенья нет!
    На вдохе —   стих, на выдохе —  поэма,
    А в паузе—   любой готов сонет!
     
    Глядишь, уже рождается баллада,
    Поэт в восторге! Не башка, а клад!
    Послушайте, а может быть, не надо
    Таких стихов, сонетов и баллад?
     
    Уже вас верно оценить успели…
    И откровенно хочется сказать:
    А может, вам хотя бы раз в неделю,
    Вот, сесть и ничего б не написать?!
     
    Вы сами отдохнёте, а к тому же
    Читателям ведь тоже отдых нужен!
     
    2006 г. 
     
     
    Звані Гості
    Володимир Стафідов
    (Дніпро-Болгарія)
     
    Предвыборная-танцевальная
     
    Люди добрые, очнитесь,
    Ой, беды дождётеся!
    Всё никак не наедитесь,
    Крови не напьетеся.
     
    Хоть ты левый, хоть ты правый —   
    Знак не отмывается.
    Впереди несётся слава,
    А она случается,
     
    Если в золоте сортиры
    Вы себе отгрохали,
    А беседуют мортиры
    С нами, кабыздохами.
     
    Лживый и витиеватый
    Между аферистами
    Окопался в депутатах,
    Бывших коммунистами.
     
    Хоть кричи, хоть соболезнуй —  
    Ой, печаль весенняя!
    Не проймёт тебя, любезный,
    И тоска Есенина.
     
    Если честно — мы на взводе,
    То ещё явление,
    К революциям в народе
    Есть поползновения.
     
    Может круто обернуться
    Время эпопеями,
    Не успеете проснуться,
    Как придут за шеями.
     
    И скажи, рожна какого
    Ты, засранец, тужился?
    Вот пришла к тебе с косою — 
    Ты и обнаружился.
     
    И ни златы, ни палаты
    Не спасут от этого,
    Будь ты трижды депутатом —
    Лете фиолетово…
     
    Кочевряжиться напрасно
    Вовремя, без копоти…
    Час придёт — и свет погаснет,
    Проверено на опыте.
     
     
    У нас на районе
     
    Іван Мар’янов
    (смт Добровеличківка)
     
    Поспішне збирання
     
    Маленьку доньку в дитсадок
    Матуся поспіхом збирає:
    Одна рука малює вії,
    А інша донечку вдягає.
     
    Біжать швиденько на маршрутку, 
    І тут матуся поміча,
    Що донечка — без рукавичок,
    Без рукавиць її дівча!!!
     
    О, Боже, що це в нас за муки,
    Ми щось розгублені без меж!
    — Чи не замерзнеш, доню, в руки?
    — Ні, не замерзну, й в ніжки теж!
     
    Бо ти, матусю, так спішила,
    Що рукавички не оділа…
    Здивую в групі всіх діток,
    Бо йду в дитсад без чобіток!
     
     
    Олена Приподобна
             (с. Новоглиняне)
     
    На пероні до хлопчини звернулась бабуся:
    — Я за твого татуся так чомусь боюся.
    — А чому, — дитя питає, — з ним же все  байдуже!
    — Бо він скоро посивіє, ти ж шкодливий дуже.
    — Не посивіє татусь, знаю це напевне,
    Бо він лисий як коліно, боїтесь даремно!
     
    ***
    — А чи я зустріну принца? — онучка  спитала,
    — Я ж зустріла й ти зустрінеш, — бабуся сказала.
      — Щось не склалося із принцем чи була обіда,
    Що ти заміж вийшла за нашого діда?
     
    ***
    — Не виходь ти заміж за того Миколу,
    З ним щаслива ти не будеш у житті ніколи!
    — Та не плачте, мамо, ви заради Бога,
    Не на все життя виходжу, а так… ненадовго. 
     
     
    Анатолій Чечель
    (м. Кропивницький)
     
      Цінителі поезії (інформація до роздумів)
     
    — Прип’ясти вам треба совість,
    — Ходити, як сірий віл.
    — Спокути думки у слабкість,
    — І будеш ти той, і свій...
    Відчуєш урок завчасно,
    Мовчання — буття невдах,
    А вирок — чи буде чесним?
    — Ішкар* не підірве дах!!!
    Презумпція чітко знає
    У віршах вирує біль,
    Зухвальство чи мудрість знайдеш,
    Чи бурю призрінь звідусіль.
     
    *Ішкар — богиня плотської любові,
                     війни і чвар.
     
     
    Свои люди
    Наталія Ситник
    (м. Кропивницький)
     
    Пригода в бібліотеці
     
    Бувальщину почули власні вуха,
    Не казка це, не оповідь яка.
    Тонометр ще зранку “тиск” мій слухав, 
    Біль в голові постійний допікав.
     
    Та діло я в читальнім залі маю:
    Тихенько відпускаю читачів,
    То в формуляр пишу, то щось шукаю.
    Заходить трійко гарних юнаків.
     
    Товариші. Три вірних, добрих друга, 
    Читальний зал аж веселішим став.
    Два пишуть, аж від ручок ллється смуга,
    А третій, звісно, класно  ловить  гав.
     
    — Чому не пишеш, Дмитрику?  —  питаю.
    — Навіщо, —  каже, —  ксерокс у вас є!
    Я краще «Світ рибалки» почитаю,
    Бо дороге для мене це — моє.
     
    Перегорнув листок.  Щось зір лоскоче 
    Зіщуливсь на стільці, мов аж присів.
    Товаришам тихесенько шепоче:
    — Ловили з татком вчора ми сомів.
     
    — Десь від’їжджали? — Толя враз питає.
    — Та ні, в Інгулі, там біля корча…
    Сергійко мовить: —  Тут їх не буває! 
    — От і буває! Сом, як  каланча!
     
    Вчепивсь такий, на метрів сім чи й більше. 
    Тягнули вдвох, признаюсь вам —  упрів.
    — А далі що? Кажи ж уже скоріше! 
    — Рахую, скільки треба нам столів.
     
    — До чого тут столи? — сердешні мовлять.
    — Його я розмір хочу показать…
    Товариші від сміху сльози ловлять, 
    А  Дмитрик і собі не може встать.
     
    Та ще й трясе під носом мозолями.
    Від сміху в мене аж понизивсь тиск.
    Якби були ці хлопці лікарями,
    Мабуть, від цього точно був би зиск!  
     
     
    Антоніна Корінь
    (м.Кропивницький)
     
    И в этом зеркале разбитом
    в обнимку оба — ты и я.
    Сквозь призму лет неважно даже — моя иль не моя жена.
    Неужели я таков — мне ж выпала роль отпущенья козла.
    Вот он я — во всей своей красе!
     
    (Из зеркального венка пародий)
    О зеркала! Я вами 
    Как надвое расколот.
    В одном — согбённый старец,
    В другом — красив и молод!
    Я юн по-прежнему, чего там.
    «Степ» А. Архангельский
    Я в отображении зеркал
    давным-давно свой род искал.
    С собою ж мне не по пути,****
    пытаюсь в Зазеркалье хоть найти.
    В «Степу», в «Стежині» — в каждой полосе,
    ах вот он я —  во всей своей красе!
    А рядом — Муза! (В триста лет
    счастливый вытащил билет!)
    Но Муза ль отображена?
    Кто скажет?  
    Сквозь призму лет не видно даже,
    чужая иль моя жена
    в зеркале  изображена?
    Любовь, ведь каждый знает, зла.
    Мне ж выпала роль отпущения козла.
    Так что, Муза, была не была,
    А почаще смотрись в зеркала!
     
    Осень, 2018