Вихователь-патріот. Людмила Матвієнко

  • 30 вер. 2020 11:15
  • 1949
    • Стаття Вихователь-патріот. Людмила Матвієнко Ранкове місто. Кропивницький
     
    Зі шкільних років усі знають, коли потрібно вітати педагогів з Днем учителя – на початку жовтня. Але, виявляється, є ще й День вихователя, який почали святкувати порівняно недавно. В Україні відзначають цей день 27 вересня, ця дата була заснована у 2011 році.
     
    Усі з теплом пригадують свого першого вчителя, а хто ж навчив кожного з вас мити ручки перед їдою, застібувати ґудзики, тримати правильно ложку чи олівець, виконувати зарядку або дружно гратися зі своїми одногрупниками? ВИХОВАТЕЛЬ та її помічниця, тобто няня.
    Саме вихователь несе на собі обов’язок підготувати дошкільнятка до першого класу, адже усім відомо, що першачок уже повинен знати букви і цифри та навіть читати по складах.
     
     
    Живе багато років у Кропивницькому вихователька Людмила Матвієнко, яка усе своє свідоме життя, практично 45 років, присвятила педагогічній роботі. Майбутній педагог виросла та закінчила школу у с. Великій Висці у 1972 році, а потім вступила до Уманського педагогічного училища.
    Першою роботою стала для новоспеченої виховательки посада музкерівника та вихователя у дитсадку «Ювілейний», що розташований у санаторії «Лісова поляна». Згодом Людмила вийшла заміж і переїхала до колишнього Кіровограда. Протягом двадцяти років Людмила Володимирівна працювала у дитсадку з поетичною назвою «Весна».
     
    Швидко молодий педагог стала опановувати професію вихователя, адже потрібно не лише вчити малят грамоті, а й вдягатися, застиляти ліжечко, ходити строєм, правильно користуватися ложкою, прибирати за собою іграшки або старанно повторювати віршик.
     
    Вихователь повинен мати музичні і артистичні здібності, адже у період підготовки до якогось свята треба навчити малят не лише виразно декламувати вірші та вправно танцювати, а й самому перевтілитися у образ Весни, Солохи чи Снігуроньки.
     
    Якщо ви пам’ятаєте, у радянські часи малят у дитсадках виховували російською мовою, а у групі на стіні обов’язково мав висіти портрет  Леніна. Вже змалечку дітей виховували у комуністичному дусі. Та коли Радянський Союз розвалився і Україна відновила свою незалежність, Людмила Володимирівна першою у своєму колективі зняла зображення «дєдушкі-Леніна» і розмістила портрет Тараса Шевченка у рушниках, до того ж відразу перейшла на українську. 
     
    І з того часу пані Людмила активно взялася до патріотичного виховання малят: навчала дітей українським пісням і віршам, влаштовувала  народні свята, зібрала для своїх вихованців українські національні костюми.
     
    Тепер замість відзначення річниці Жовтневої революції діти святкують Вечорниці та Свято осені у вишиванках.
    Кожен малюк у групі Людмили Матвієнко знає, якими є прапор і герб України, як зветься столиця нашої держави, хто такі Кобзар та Леся Українка. Разом з дітками «виховуються» і їхні батьки, адже вихователю потрібно і батьківський колектив налаштувати на взаємну роботу.
     
     
    Людмила Володимирівна завжди прагнула прищепити своїм вихованцям любов до рідної землі, до природи, до своїх батьків. Адже дітей потрібно не лише навчити говорити, читати, малювати, виховати культуру поведінки, а й виростити їх свідомими громадянами своєї держави. 
     
     
     
     
    Тож бажаємо усім педагогам та їхнім помічникам успіхів і натхнення, наснаги і завзяття у їхній нелегкій праці, а також любови і вдячности від маленьких вихованців та їхніх батьків.
     
    Олена Скочко
     
    Вам, вихователю, спасибі скажу
    За радість в очах у сина,
    За казки, за ласку, за доброту,
    За фрукти з пластиліну.
     
    Поки на роботі ми, ви для дітей –
    І мама, і строгий наставник,
    Так нехай сяють очі веселіше,
    І радісним буде свято!