Чиє ім’я носить твоя вулиця: Іван Похитонов (ФОТО)

 

«Скільки блиску, свіжості, яка витримка малюнка…» 

 

Іван Павлович Похитонов (1850–1923) – український художник, майстер пейзажу, живописець та графік.

 

Розпорядженням міського голови від 19.02.2016 № 24 вулиця Радянська була перейменована на Івана Похитонова (р-н Ковалівка, біля Ковалівської церкви).

Український майстер пейзажу, портрету, натюрморту. Життя художника пройшло далеко як від України, так і від Росії, головним чином – у Франції та Бельгії. Там, відповідно, лишилася і більша частина його творів.

 

 

Автор численних пейзажів, Похитонов не обмежував себе тільки рамками пейзажного живопису, хоча йому і надавав перевагу. Зображення природи у Похитонова, як правило, містять у собі невеличкі жанрові сцени; писав він також портрети та натюрморти; робив малюнки та акварелі, займався живописом на кафельних плитках. Пейзажі виконував тоненькою щіточкою на дощечках червоного чи лимонного дерева, які ґрунтував рибною кісткою для ідеальної гладкості. Інколи для написання картин майстер навіть використовував лупу.

 

Іван Похитонов народився 27 січня 1850 р. на хуторі Мотронівка Бобринецького повіту Херсонської губернії (поблизу нинішнього с. Трепівки Знам’янського району) у родині українця Павла Похитонова, військового, та сербки Варвари Бєліч.

 

 

Хист до малювання Іван Похитонов мав іще з дитинства. У сім років хлопчик подарував матері власноруч виконану копію голландської гравюри зі сценою полювання.

Початкову освіту майбутній художник отримав у Єлисаветградському чоловічому пансіоні Г. Гумберта, на ті часи пансіон був найкращим освітнім закладом міста. У 1868 р. Іван Похитонов вступив до Петровсько-Розумовської сільськогосподарської академії у Москві. На ті часи вона була одним із передових навчальних закладів Російської імперії. Велика кількість студентів академії мала революційні погляди, через що Похитонова виключили з академії.

У 1871 р. Похитонову було дозволено вступити до Імператорського Новоросійського університету в Одесі на факультет природничих наук, де він захопився орнітологією та зоологією. Іван Павлович відвідував лекції професора Іллі Мечникова, з яким згодом подружився і підтримував стосунки усе життя. Не провчившись в університеті і двох років, у 1871 р. Іван Похитонов за наполяганням батьків повертається у Мотронівку, щоб управляти маєтком.

 

 

Паралельно із навчанням у Новоросійському університеті Похитонов займався малюнком та аквареллю. У 1871 р. Іван Павлович із матір’ю та сестрою побував у Європі, де вперше взяв участь у художній виставці у Женеві. Там його акварельні пейзажі мали успіх. У 1876 р. він переїхав до Італії, а у 1877-му поселився у Парижі, де цілком присвятив себе мистецтву.

У 1881 р. Похитонов отримав державне замовлення із Росії на дев’ять панно, що зображали місця боїв російських військ у Болгарії у 1877 – 1878 рр. У 1904 р. за цю роботу його обрали дійсним членом Імператорської академії мистецтв з батального живопису.

 

Із 1893 р. митець постійно жив у Бельгії, у передмісті Льєжа Брессау. Багато подорожував Францією, Італією, Росією. У 1895 р. його прийняли до Товариства пересувних художніх виставок. У 1900 р. отримав срібну медаль від Салону мистецтв у Парижі.

Особисте життя Івана Похитонова було складним. Зі своєю першою дружиною Матильдою Вульферт він познайомився у 1879 р. в Парижі, де вона вивчала медицину. Матильда мала різкий і незалежний характер, була активісткою феміністського руху. Згодом вона стала доктором медицини, відомим лікарем-гігієністом. Через десять років спільного життя подружжя розлучилося. Натомість митець пов’язав своє життя із молодшою сестрою Матильди, Євгенією Вульферт, яка народила йому сина Бориса. Проте шлюб цей вважався незаконним, тому син Похитонова носив прізвище матері.

 

Своєрідність творчості Похитонова пов’язана, насамперед, з його незвичайною життєвою долею. Він виховувався на кращих творах українського та російського мистецтва останньої третини XIX століття. Але жив за кордоном, тож у його творах навряд чи можна знайти яскраво виражені соціальні настрої. Нема в них також пристрасті, руху. Світ його образів на диво прозорий, гармонійний, спокійний. Пейзажі Похитонова привертають увагу бездоганною вірністю натурі, заснованій на тонкій передачі кольору та світла, на блискучому володінні засобами планерного живопису, прискіпливістю виконання.

Іван Похитонов помер 23 грудня 1923 р. у Льєжі. Могила його розташована  там же.

У 1925 р. у Льєжі відбулася його меморіальна виставка.

 

У 1882 році Ілля Рєпін створив портрет Похитонова та сказав про колегу: «Скільки блиску, свіжості, яка витримка малюнка».

 

Олена Скочко

За матеріалами  з відкритих джерел

 

 

Читайте також: Чиє ім’я носить твоя вулиця: Отаман Кость Степовий