Скандальна літературна премія
У Кропивницькому вже традицією стали інтриги та суперечки навколо премії імені Євгена Маланюка. Торік членів журі розсварив твір про так званих бандерівців. Тоді преміальна комісія не дала відзнаку авторові, який назвав борців за незалежність “бандитами з тризубом на похмурому чолі”, попри рекомендацію голови журі.
Цьогоріч премію присудили поетесі Тетяні Березняк. Але напередодні вручення нагороди це рішення відмінили, ще й звинуватили авторку в пропаганді «русского мира».
Разом з тим у положенні про премію імені Євгена Маланюка йдеться, що вона «є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори за високохудожні твори у жанрах поезії, прози, драматургії, літературознавства та перекладу, спрямовані на утвердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення й демократизацію суспільства. Премія встановлюється у трьох номінаціях: художня література (поезія, проза, драматургія); літературознавство та публіцистика; переклад (з української мови на інші, з інших мов на українську мову)».
Відповідно до положення, преміальна комісія збиралася двічі. Після обговорення на другому етапі в номінації “Літературознавство та публіцистика” премію присудили Тетяні Березняк за альманах “Бригантина юности моей”. Списки номінантів опублікували на сайті Департаменту культури, після чого згадана книга викликала бурхливі обговорення літераторів, істориків та представників громадськості у соцмережах. Обурення викликали і форма, і зміст праці. По-перше, вона написана російською мовою. По-друге, за словами кандидата історичних наук Юрія Митрофаненка (який, до речі, не є членом конкурсної комісії. — Ред.), твір містить антиукраїнські настрої та ностальгійні висловлювання за Радянським Союзом, в якому твори Маланюка були заборонені.
— У книзі «Бригантина юности моей» туга за імперіалізмом у формі великодержавного шовінізму замаскована під ностальгію за Російською імперією. (…) Найбільш небезпечним для України Маланюк вважав російський імперіалізм під двоглавим орлом та червоною зіркою, які й нині майорять над його столицею — Москвою і чудово поєднуються в ідеології «русского мира». В СРСР, за яким так ностальгує претендентка на премію Маланюка, його називали «українським фашистом», за Маланюком полювали агенти НКВС. Російсько-радянський імперіалізм позбавив Маланюка Вітчизни! — пише Юрій Митрофаненко на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук.
Більше того, кандидат філологічних наук, доцент Центральноукраїнського держпедуніверситету імені Винниченка Ольга Кирилюк віднайшла у книзі цитати з промов очільника країни-агресора.
— Усі ми чули «крік души» Путіна про те, що «Крушение Советского Союза было крупнейшей геополитической катастрофой века. А для российского народа оно стало настоящей драмой. Десятки миллионов наших сограждан оказались за пределами российской территории». (…) І дивно, але слова Путіна майже один в один повторюються в книзі «Бригантина моей юности», якій цього року присуджена обласна премія Євгена Маланюка! Що б сказав Маланюк, дізнавшись, що премію його імені присудили російськомовній книзі, яка просякнута тугою за Радянським Союзом? (…) Одним зі згаданих у книзі є журналіст Н.Волинський, який народився на території нашої області, але після школи виїхав до Санкт-Петербурга. Серед його основних заслуг подано такі:
1) у 1989 році опублікував у газеті «Правда» статтю, в якій «предсказал ГЕОПОЛИТИЧЕСКУЮ КАТАСТРОФУ, сравнимую с падением Древнего Рима, — РАЗРУШЕНИЕ СССР». От вам і перегуки з Путіним! Саме це сприйняття розпаду СССР як катастрофи і мотивує його нині лізти в Україну з війною, аби відновити той клятий союз! — зазначає Ольга Кирилюк.
Письменниця Олена Горобець спостерегла у книзі посилання на працю російського дослідника Миколи Волинського «Наследие последнего императора», який пише таке: «Малороссия — от Львова до Киева включительно. Эти территории, населенные в подавляющем большинстве украинцами, белорусами, великороссами,(…) были особенно ценны тем, что веками служили неисчерпаемым резервуаром «быдла» и «хлопов», то есть, попросту говоря, рабов для вельможного шляхетства. За исключением евреев, которые составляли в среднем 35-40 процентов всего населения собственно в Польше (…) Что же касается малороссов, то они почти два века были под польским владычеством, и паны вместе с немцами и сочинили им «мову», и внедрили ее в наш единокровный народ, живший на Украйне — на краю России».
Окрім згаданих особливостей номінованого твору Тетяни Березняк, громадськість висловила незадоволення і недосконалістю положення про премію, що допускає такі непорозуміння. Зокрема, про це висловився на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук колишній редактор газети «Народне слово» Валерій М’ятович.
— Автора [Тетяну Березняк] звинувачують у захопленні «русским миром», через відстоювання якого в Україні вже загинуло понад 12 тисяч невинних людей. Звинувачують небезпідставно, в той же час виникає запитання: яка ж тоді роль жюрі? Чому ж воно не зробило елементарного — не познайомилося із змістом завчасно? Для мене — це не складні запитання. Від нього цього не вимагається, воно повинне проголосувати за того, на кого вкажуть своїм перстом сірі кардинали. Дехто з них не є членом жюрі, але продовжує все вирішувати. Ось чому ще два роки тому я писав, що отримувати премію від такого жюрі було б соромно. Що ж треба зробити? Найперше, вибачитися перед Т.Березняк за завдану їй моральну травму. Наступним кроком має бути виведення із членів журі більшості літераторів і чиновників, яких туди привів колишній сумновідомий голова обласної оргнізації НСПУ Косенко. Взагалі присутність там літераторів породжує так званий конфлікт інтересів. Більше того, я й за те, щоб жюрі очолював не голова обласної ради, а незаангажована, авторитетна в місті людина, моральний авторитет, — зазначив Валерій М’ятович.
Обласна рада в особі голови облради й одночасно очільника конкурсної комісії Олександра Чорноіваненка відгукнулася на коментарі кропивничан та 31 січня опублікувала проект про внесення змін до положення про премію. Серед найважливіших — уточнення: «Твір має бути написаний українською мовою». А 1 лютого відбулося вручення обласної премії Маланюка. У номінації “Поезія (у тому числі драматичні твори і переклади)” премію отримав Олекса Різників за книгу “СЛОВОГРОНА з 30007 слів”; у номінації “Проза (у тому числі драматичні твори і переклади)” — Василь Мошуренко (посмертно) за твори “Корінь, або Я — Розумівка”, “Шедеври”. Тетяни Березняк серед нагороджених не було.
— Комісія збиралася декілька разів. Перший етап — це допуск до премії Маланюка, а другий — коли визначаються переможці. Ми публікували номінантів на сайті Департаменту культури, і якраз під час засідань комісії проблем не виникало. Я вважаю, що членам журі не вдалося на тих стадіях знайти ці моменти, які навіть розглядатися на комісії не мають. Я дякую представникам громадськості, які розкрили суть цих висловлювань у такій поважній премії імені патріота Євгена Маланюка. Я вдячний також і членам журі, які зібралися і прийняли відповідне рішення. Я не фахівець з критики, тому скажу як громадянин: я дослухався до думки інших членів журі, можливо, помилкою було те, що я не читав повністю книгу, а ознайомився лише з деякими її фрагментами. Не догледіли, але головне вчасно виправляти помилки і ніколи їх не повторювати. Як голова конкурсної комісії я доручив апарату розробити проект нового положення, щоб на всіх етапах твори, які не відповідають умовам конкурсу, не допускалися до нього. Я думаю, що громадськість підтримає цей проект, а серед журі буде проведена ротація, щоб твори номінантів на премію були гідними нашого видатного земляка. Років 30 цю книгу можна було якось сприймати. Але пройшов той час. І про деякі речі ми не те що маємо писати, а забути про них. Це пляма в нашій історії. У період незалежності, коли Україна бореться з російською агресією, давати премію Маланюка за книгу з такими описами неможливо, — прокоментував ситуацію голова журі, очільник обласної ради Олександр Чорноіваненко.
Отож номінантів нагороджено, зміни до положення внесено. Лишається сподіватися, що наступного року подібна ситуація не повториться.
Наталка Нічишина
