Що таке пробація?

 

Випробувальний термін у кримінальному законодавстві - це період нагляду за правопорушником, призначений судом замість відбування покарання у в’язниці.

 

У деяких юрисдикціях термін пробація застосовується лише до загальних вироків (альтернативи позбавленню волі), таких як умовні вироки. В інших випадках умовний термін також включає нагляд за умовно-достроково звільненими з в’язниці.

 

Правопорушнику, який відбуває випробувальний термін, необхідно дотримуватися певних умов встановлених судом під наглядом працівника пробації. Протягом періоду випробувального терміну злочинець стикається із загрозою ув’язнення, якщо порушить правила встановлені судом.

 

Зазвичай правопорушники повинні дотримуватися законослухняної поведінки, і їм може бути зобов’язано утримуватися від володіння вогнепальною зброєю, бути працевлаштованим або брати участь у освітній програмі, жити в призначеному місці. Правопорушнику також може бути зобов’язано утриматися від контактів з потерпілими (наприклад, колишнім партнером у справі про домашнє насильство).

 

Поняття пробації, від латинського, probatio, "випробування", має історичні корені в практиці судової відстрочки. За англійським загальним правом, до настання демократичного правління, суди могли тимчасово призупинити виконання вироку, щоб дозволити обвинуваченому у криміналі звернутися до монарха з проханням про помилування. А в Україні поняття «пробація» з’явилося лише у 2015 році з прийняттям відповідного Закону України «Про пробацію».