Шарварок № 21
Володимир Стафідов
(Дніпро)
Антоніні Корінь
Дорогенька наша,
Корінь Антоніна,
Ти в усьому краща,
Ти у всьому винна:
Серпень припікає,
Скільки їх вже було…
Тіло засмагає,
І згоря минуле.
Мабуть, тобі ліньки
Час заворожити.
Хай би йшов навшпиньки,
Бо дурне летіти.
Хай би відпочили
Наші славні рочки,
Хай би не гірчили
У віршах рядочки.
Щоб на повні груди,
Повсякчас думками,
Щоб не жили люди
Сірими вовками.
Скажуть — божевілля -
Я це добре знаю,
Зупини свавілля,
Я тебе благаю.
Конче треба віршів,
Тих, що є, — замало,
Щоб святіх і грішніх
Ними лікувало.
Ірині Андреєвій
Сестра моя з болгарською душею,
Попри всі чвари, смути та жалі!
Бо бач — біжать часи і ювілеї,
Про це можливо тільки взагалі.
А ти струнка, весела і вродлива
Та здатна ще погратися в ляльки.
Білявка, та розумниця на диво,
І туляться до тебе парубки.
Та є ще час, ще вспіємо награтись!
Душа завжди дитиною живе,
І нам не слід на вік наш озиратись,
Він і без нас тихісенько спливе.
Веселину Сотірову
Тобі вже, друже мій, за п’ятдесят!
«За п’ятдесят» — це невелика дата.
Ти ще з захопленням чекаєш ластів’ят
І ще ракії пляшка непочата.
Не поспішай, бо терміни, бува,
Не розуміють, як це недоречно…
Прогулянка по наших головах
Із сивиною конче небезпечна.
Немає фарб краситися літам,
І я б ще запитав – цей акт навіщо?
Коли душа літа, ще молода -
Її безсмертну терміни не знищать.
Ще стільки справ, бо в нас не все гаразд?
У наших сонячних споріднених державах
Та у Творця є думка щодо нас.
Славимо Його! Слава Йому! Слава!
Роби, що можеш, все в Його руці.
А я тобі від серця побажаю,
Щоб всі твої комори й гаманці
Дісталися великих урожаїв.
Здоров’я, злетів, звісно, що кохань
(Останнє більш стосується Олени)!
Щоб був завжди атлет і здоровань,
Щоб приклад брали з тебе джентльмени!
Звані гості
Антоніна Корінь
Космическая поэзия
(пародия)
На Марсе, на Сатурне, на Венере
Бьёт «Джерело», не верите — проверьте.
Мои стихи читали на Венере
На Марсе тоже, но не все…
А на Сатурне весна в разгаре!
У них сады, но не такие.
Поэты там теперь в ударе,
У них стихи совсем другие…
Анатолій Штанько,
Альманах «Джерело», 2019
Мои стихи, как ручейки, звенели
Меж звезд, на небесах, в земной росе…
Читают венеряне — на Венере.
На Марсе — марсиане, жаль, не все.
А на Сатурне — весна в разгаре!
«Александрия»* всех побеждает!
И «Джерело» там - в сплошном ударе.
На наши головы голов хватает!...
31.05 — 7.06.2019.
*Футбольний клуб г. Александрия
Дмитро Танський
Трудяга
Ой, як до грошей пан наш ласий.
Він — не гірник, що йде в забій.
Пан — депутат рветься до каси.
Недаремний тут простій.
Став ніби кнур, що землю риє.
Кидай в корито, прибіжить.
Старанно бороду побриє,
Щоб тільки батьку услужить.
Рибалка ревний жде погоду.
І кулаками в груди б’є.
— Миряни, — каже, — хліб уродить.
Бог і лінивим дає!
Де пироги, знає, печуться.
Кум натякне, то прийде враз.
Нехай там виборці товчуться.
Хай зачекають. Все гаразд.
Час трохи пізній. Ліхтар світить.
Із правом голосу сидять
Панам доводиться потіти!
У Раді тяжко засідать!
З ювілеєм!
Нестор Нетописець - Ользі Полевіній
(Кропивницький)
Клен ты мой, опавший…
Средь зелени оранжевая проседь…
На гранитный паркет
опадала кленовая проседь
И капля к тебе не сумеет пробиться
седого дождя.
О. Полевина «Стежина»
Седина, седина, не ложись мне на плечи
Из песни
Седеет зелень и туман, и осень,
паркет гранитный поседел и клён.
Мой клён опавший, спрятал бы ты проседь,
а то смеётся внук, что ты влюблён.
Сквозь зелень и оранж плывем в лиловость,
Седую, впрочем, — дарит горизонт.
А мы строчим: венки, романы, повесть…
— Прячь лысину в мой поседевший зонт!
27. X. 2018
Я, я, ты, ты…
Я по мосту иду ему навстречу
_ _ _
Я пошла, как идут по дворцовым
сверкающим залам.
Я пошла через площадь к тебе
Дерзновенно и гордо.
_ _ _
Ты помнишь меня, шагнувшей к тебе
из незримого мира
в мерцании сфер?
_ _ _
Ты стоял и смотрел,
как несёт меня страшная сила.
_ _ _
В безудержном сплеске единым дыханьем
Истома — как мгла…
Всей сутью, всей страстью, теряя сознанье,
твоею была!..
Ольга Полевина
Иду — везде и езжу — всюду.
Мосты разводят нас, как встарь.
Там — пародисты, тут — иуды, –
аптека, площадь и фонарь.
Незримый мир, погасший свет,
венки сонетов, страсть со сфер…
Никак не закусить мне удила!
Толкают нас Дворцовой страсть и мгла,
стихи, стихия, опыт, знанья…
Дорога — в степь,
где на тебя молюсь
я на коленях… теряю сознанье…
тебе отдаюсь…
27.10.2018
Не можешь — не надо!
В килограммах потери
и в тоннах разлуки?
- - -
А в граммах –
слов нежных и взглядов?
- - -
В кубических метрах — тоски?
В гранах — радости всплесков?
И расчёт не в рублях –
в литрах свежих кровей.
- - -
Я встречи считаю на пальцах –
одной мне хватает руки.
- - -
Не можешь — не надо…
Ольга Полевина
Что — лишний вес причина?
Фунт, пуд или центнер?
И что теперь? Откроем счёт потерь?
Казалось, крепки мы, как гвозди…
Крупицы рифм, метафор гроздья
В кубических метрах тоски?
Иль в метрах квадратных разлуки?
Печаль вышивая на пяльцах,
Я встречи считаю на пальцах.
Топиться в литрах слёз мне не
с руки.
К тебе ль на
сантиметрик приближаюсь
или к исчадью ада лишь на дюйм?
Непарных сред не жду и
говорю, прощаясь:
— Не можешь — не надо… Адью!
22.02.2018
Володимир Григоріченко
(Олександрія)
Дві бабусі
Трататусі, трататусі,
Є у мене дві бабусі.
Одна мамина майстриня,
Вишиває рушнички.
В них розквітла квітка синя
Ще й співають пташечки.
А татусина бабуся,
Господиня до ладу,
Аж на двір без ніг несуться
Пиріжечки на меду!
Трататусі, трататусі,
Ось такі-то дві бабусі.
Юрій Мозговий
(Олександрія)
Она была, как тот цветок,
прекрасна,
Он рядом с ней казался гнусным
приложеньем.
Хотя сейчас уже давно всем
стало ясно
То, что не мог цветок расцвесть
без удобренья.
***
Порой с тоской смотрю на
старенькое фото,
Когда душа кричала, ум пылал, в
глазах рябило
От восхищенья. И я стонал: «О,
это было что-то!»
А оказалось, это просто что-то
было…
***
Безумству храбрых поем мы славу!
Безумство глупых — лицо державы.
Безумству смелых поем мы песни,
Но почитаем безумство лести.
Безумство или ум? Так что ж нам
выбирать?
Хотя становится до боли очевидным,
Что нам с безумием давно пора
кончать,
Тогда и за державу будет всем не
так обидно.
Бывает, кто-то вам твердит, что
он для вас
Готов хоть наизнанку вывернуться
тут же.
И вывернется, но непонятно, в
добрый ль час,
Ведь будет он теперь ходить
дерьмом наружу.
Цю сторінку редколегія «Шарварку» склепала, майже захлинаючись гірським повітрям «Буковелю». Високо пафосний привіт всім нашим фанам.
Також від імені авторів, читачів та від усієї серцево-судинної системи вітаємо нашу головну натхненницю, дистанційно-віртуального диспетчера «Шарварку», всюдисущу й непосидющу Антоніну Корінь з днем народження!
Ви – наша левиця, українсько-болгарська зірка, світло душі багатотисячної армії шанувальників. Нехай струменіє й фонтанує, квітне й рясніє, блищить і виблискує на всі боки Ваш талант. З роси й води Вам, Галактика Антоніна Корінь!
