«Пікассо від вишивки» нитковитівки Вікторії Шкабой

           

Вікторія Шкабой вже десять років вишиває серветки, браслети, сорочки, бере участь у виставках. За цей час дівчина встигла виробити особливий стиль, що нагадує печворк (клаптикове шиття), унікальну кольорову гаму і навіть власну техніку «подовжений хрестик». Про свою творчість вона розповіла в інтерв’ю.

 

— Мій тато займався ручним і машиним в’язанням, — розповідає майстриня. — Він вчив в’язати і мене, але мені було не дуже цікаво. Так само мало інтересу викликала і бабусина вишивка, хоча у неї були дуже гарні роботи. На додачу шкільна вчителька праці переконала, що руки в нас не так поставлені. 

Перші паростки інтересу до вишивки з’явилися у дівчини в старших класах школи.

 

— Мені полюбилися нашивки на джинсах. Тоді були такі часи, що весь одяг був як із конвеєра. Якщо ти чимось вирізняєшся, то привертаєш багато уваги. Це особливо відчувалося у нашому містечку, бо у великих містах на такі речі реагували нормально, — продовжує дівчина.

До вишивки Вікторія прийшла десять років тому.

 

— Тоді була фінансова криза, багато хто лишився без роботи. Не оминуло вимушене безробіття і мене. Я сиділа вдома, думала, чим себе зайняти, і раптом під час прибирання знайшла у шафі серветку для вишивки хрестиком ще зі шкільних років. Вирішила спробувати вишити. У мене були лише синтетичні нитки жахливої якості, що залишилися ще зі школи, але вийшло непогано. Ту першу серветку зберігаю і досі. Це була просто дика абстракція без жодної схеми (сміється). Але на ній я привчила руки тримати голку.

 

 

Мене завжди приваблювали геометричні малюнки, що створюють оптичну ілюзію. Поступово почала експериментувати з кольорами. Традиційним є поєднання червоного і чорного, а я брала чорний і зелений і дивилася, як воно виглядає. Потім я знайшла роботу і вишивкою займалася у вільний час. Коли набила руку на готових схемах, почала пробувати щось вигадувати, як я це називаю, за народними мотивами.

Особливістю вишивки майстрині є техніка «подовженого хрестика».

 

— Як я дійшла до цього, сама не знаю. В інтернеті знайшла тільки одну статтю, в якій буквально одним рядком було сказано, що подовжений хрестик буває вертикальний і горизонтальний. Починала з першого і перейшла на другий, — пояснює вона.

 

Авторська вишивка почалася із закладок для книг.

— Закладка — практична річ, разом із тим вона може бути оригінальною. Також виготовляю серветки, нашивки, вишиті браслети, чохли для електронних пристроїв. Ексклюзивний виріб у моєму доробку — обкладинка на паспорт. Вона зроблена із чорної щільної канви, вишитої кольоровими нитками.

Першим замовленням Віки була вишиванка.

 

— Я люблю дарувати свої роботи друзям та колегам. Знайомий дізнався про моє хобі і попросив виготовити яскраву нетрадиційну вишиванку. Я дала волю фантазії і за місяць вишила помаранчево-жовто-синю сорочку. Зазвичай на такі масштабні речі витрачається набагато більше часу. Але я була вдома на лікарняному і вишивала практично цілими днями. У звичайному режимі витрачаю на вишивання три — п’ять годин на день, — розповідає майстриня.

Вишивка — це, з одного боку механічна робота, а з іншого — творча, вважає вона.

 

— Найперше, треба придумати малюнок. Деякі майстрині спочатку малюють на папері. Я так ніколи не роблю, бо складно щось вираховувати, коли є проблеми з математикою (сміється). Буває, ідея в голові є, а на ділі виходить геть інакше, то мусиш переробляти. Інколи помиляєшся у прорахунках, а виходить гарно. Буває, просто немає настрою, тоді треба відкласти роботу і не пересилювати себе. Якщо працювати без задоволення, робота нікому не принесе користі.

 

Останнім часом я практично не займаюся «дикими абстракціями». Більше створюю, як сама це називаю, імітації печворку. Тобто вишиваю серветку так, ніби вона складається з різних клаптиків, хоча насправді це суцільна вишивка. Щось на кшталт мозаїки. Дуже люблю поєднання семи кольорів веселки. Моя перша вишиванка виконана кольорами веселки на чорному тлі. Вибір кольору залежить від настрою. Трапляються періоди, коли хочеться вишивати зеленим. На початку 2014 року, коли барви державного прапора ще не були такі популярні, поєднувала жовтий з блакитним. Це була духовна потреба.

 

 

Одне з моїх улюблених поєднань — фіолетовий і помаранчевий. Подруга, яка ходила в художню школу, каже, що вони абсолютно непоєднувані. Мені здається, навпаки — виглядає яскраво і сміливо. Особливо якщо це відтінки: темно-фіолетовий плюс світло-персиковий або ніжно-бузковий і насичено-помаранчевий. Традиційно не прийнято міксувати червоний із зеленим, але ж це природне поєднання, подивіться на квіти! Жовтий і блакитний також протилежні, але як гармонійно виглядають у прапорі. Це тому, що так у природі: жовте поле та синє небо. Я просто прикладаю нитки одна до одної і дивлюся, чи гарно виходить. Із моїх експериментів — цікаво виглядає червоний із сірим або кремовим. Колись з особистих міркувань я не використовувала чорні нитки, а потім зміксувала їх з кольорами веселки — і вийшло свіжо і яскраво. За рахунок цих сміливих поєднань мої роботи впізнавані.

 

Нещодавно в обласній бібліотеці на виставці «Хобі-тайм» майстриня представляла ляльки ручної роботи, і на одній з них була спідничка з моєї серветки. Я відразу зрозуміла, що це робота, яку я продала цій жінці на своїй виставці.

Рідні підтримують майстриню в її творчості.

 

— До першого великого замовлення рідні не виявляли особливого інтересу до мого хобі, — ділиться Вікторія. — А коли за свою роботу я отримала гроші, які зазвичай мала як місячну зарплату, зрозуміли, що все серйозно. На виставках люди реагують дуже позитивно, особливо діти, але не всі готові придбати виріб за ціною, яку я називаю. 

Часом питають: «А чому так дорого?». Звісно, кожному не поясниш, що це ручна робота, в яку вкладено і кошти, і сили, і позитивну енергію. Це проблема багатьох майстринь. Якось я пробувала порахувати, скільки може коштувати один квадратний сантиметр вишивки. Вийшло дві гривні. Тобто по суті ціни на виставках навіть дещо занижені. З іншого боку, можливо, віддавши певну суму за серветку чи браслет, людина не закине її десь серед мотлоху, а буде цінувати. Для мене це важливо, адже у свої роботи вкладаю душу.

 

Мій стиль вишивання здалеку багатьом нагадує вишивку бісером. Дехто вбачає африканські мотиви, дехто — мексиканські. Є таке індійське плем’я уїчолі, хтось казав, що у мене навіть їхні мотиви є. А колись незнайомий чоловік у Фейсбуці назвав мене «Пікассо від вишивки». Це було дуже несподівано.

 

 

Зараз багато хто для просування своєї творчості використовує соцмережі. У мене також є сторінка у Фейсбуці «Нитковитівки — авторська вишивка Вікторії Шкабой». Там є світлини моїх робіт, але я ніколи особливо не прагнула «розкручувати» себе в інтернеті, хоча і розумію, що це важливо. Звісно, потрібно фотографувати свої вироби, виставляти їх, створювати рекламу і запрошувати користувачів на сторінку. А мені хочеться цей час присвячувати творчості, експериментувати і втілювати нові ідеї.  

 

Наталка Нічишина