Старшина Липа і японський прапор

Спогади, спогади, спогади…

За часів Радянського Союзу була гарна традиція, яка заохочувалася владою: і в свята, і в трагедії весь великий народ мав бути разом. Ідеї єднання були складовою частиною радянської пропаганди, що приносило свої позитивні плоди, особливо, коли це стосувалося надання допомоги постраждалим від будь-яких надзвичайних подій. Так було після ташкентського землетрусу, подій в Нагорному Карабаху, Спитакській трагедії, де автор цих рядків знаходився більше двох місяців. Що не дивно, бо в передових лавах завжди були військові та працівники міліції.

В 1980 році в Москві проводилася Олімпіада, куди зі всіх куточків країни були направлені працівники правоохоронних органів і, зокрема, міліції.

Зрозуміло, що посилали кращих із найкращих, найбільш досвідчених. Була укомплектована і група з Кіровограда, куди увійшов легенда місцевої міліції – старшина Володимир Липа. Його мудрість та професійність поважали всі: і керівництво, і жителі міста. Службу він ніс в центрі міста, де його в обличчя знали буквально всі, а його поява могла в момент зупинити та охолодити найзапекліших правопорушників.

Після прибуття в Москву під час проведення інструктажу полковник із МВС СРСР застеріг наших правоохоронців такими словами:
– Если вы думаете, что приехали сюда попить водки и покуражиться, то знайте, что это вам даром не пройдет. Отошлем назад и уволим. Вчера ночью из Украины прибыли ваши земляки. Так они уже в поезде начали праздновать прибытие в столицу. Один гаишник в тамбуре подавился пробкой от шампанского, еле откачали. Он ее глотнул, а затем выс…л. Смотрите, чтобы было все, как положено!

На що старшина Володимир Липа, якого призначили «старшим наставником» в загоні, відповів:
– А мы шампанского не пьєм. А у того, что пьем, таких пробок нет!

Полковник, кинувши погляд на бравого старшину, засміявся, що розрядило напружену ситуацію.

Наших правоохоронців призначили охороняти і підтримувати порядок на території Малої спортивної арени стадіону в Лужниках. Відкриття «Олімпіади-80» відбулося 19 липня о 16-й годині. На проходах біля турнікетів стояли кіровоградські міліціонери. До старшини Л.Дворецького та його колег підійшов маленький японець в кімоно, дерев’яних стукалках на ногах та в білих рукавичках. В руках він тримав величезний прапор Японії, весь списаний автографами провідних спортсменів світу. Жестами він показував, що хоче пройти на трибуни, проте перепустки у нього не було. Як ви розумієте, на той час побачити кіровоградським «провінціалам» з міліції живого японця – це як зараз зустріти на території Ковалівського парку прибульця з Туманності Андромеди. Тому стають зрозумілими подальші дії старшого наставника Володимира Михайловича Липи з Кіровограда. Він, як по команді, став «струнко», навіть віддав японцю честь і урочисто промовив:

– Гражданин японец! Проходите, будьте, как дома!

Англійського «Welcome» Липа, звичайно, не знав. Та і не вимагали цих знань на тій Олімпіаді. А японець, зрозумівши, що його впускають без запрошення, радісно постукав своїми дерев’янками у бік трибун.

Не пройшло і 15 хвилин, як до кіровоградських правоохоронців підбіг полковник МВС СРСР М.А.Козлов.

– Идиоты, кретины, японавашу мать! Кто пропустил японца без пропуска? Этот придурок бегает по трибунам, выбегает на поле и кричит по-японски, как сумасшедший. Кто, я вас спрашиваю?!

Природно, що я випустив з його монологу більшість слів, які до нормативної лексики мають таке ж відношення, як полковник Козлов до американської експедиції на Місяць. Наші перелякані міліціонери ткнули пальцем на старшину Липу. Тим часом японця відловили спритні хлопці з 11-го відділу КДБ (боротьба з тероризмом) і під білі рученьки повезли показувати бузотеру своє відомство.

Наші правоохоронці були у відчаї. Сподівання на обіцяні премії та нагороди, перекреслені поривом щедрої душі старшини Липи, танули, як роса на сонці. Увечері вони згадали своє армійське минуле та «віддячили» Липі за японця: напхали йому в подушку замість пір’я шкірки від цитрусових, які в той час щедро продавали в Москві на кожному кутку, щоб показати іноземцям наш достаток…

Та все закінчилося благополучно. На фоні переможних реляцій про роботу міліції на Олімпіаді-80 про Липу з японцем якось забули, всі отримали обіцяні премії та нагороди. Перед поверненням додому учасники загону накупили дефіцитів, викинутих під Олімпіаду на московські прилавки, та повезли їх рідним і близьким.

Цю історію мені розповів підполковник міліції у відставці Юрій Головченко, який був одним із керівників нашого загону на Олімпіаді-80 в Москві, за що йому щира шана і подяка.

Веніамін Янішевський

На фото: у центрі – Олександр Борисович Сетченко, Юрій Іванович Головченко (з рацєію), з учасниками збірної України на змаганнях у Москві.