Її друге ім’я – Вчитель!

 

Мами у мене в школі не було, лише Ольга Миколаївна.

 

Скільки вона себе пам’ятає, скільки я її знаю, то вона завжди з книгою. Скоріше за все, саме любов до книги і стала при-чиною вступу до Миколаївського педагогічного інституту імені Бєлінського на спеціальність російська мова та література.

Після закінчення вишу вона отримує направлення на роботу у місто шахтарів – Новомиргород, що на Кіровоградщині. Де вже у райвідділі освіти перенаправляють на посаду вчителя російської мови та літератури  у новозбудовану  Мартоніську середню школу.

 

А далі, як книга пише, зустрічає свою долю на все життя. Але, на жаль, через 24 роки подружнього життя смерть їх роз-лучила. Але разом з чоловіком збудували дім, виростили сина й доню, разом навчали дітей у місцевій школі.

Школа для мами стала і є другим домом вже понад 40 років. Мабуть, усі освітні реформи, зміни в освітніх програмах, економічні спади та злети відчула на собі. Незалежно від того, яка влада у керма країни, вона завжди дотримувалася і до-тримується однієї мети – з юних років прищепити дітям любов до літератури. Сувора на уроках і краща подруга на пере-рвах. Завжди знайде підхід до кожної дитини, розрадить та допоможе. Незважаючи на те, що не одне покоління випустила зі школи, пам’ятає кожен свій клас та усіх учнів, які час від часу навідуються в гості.

Дорога моя Вчителько, живи, навчай і будь щасливою!

 

 

Ірина Лягул