У світ вийшов міжнародний десятий жовтневий шарварок

 

Антоніна Корінь 

до 80-річчя з дня народження Анатолія Кримського

 

Пародія-пісня на вірш Анатолія Кримського

Годі вже ходити!

…Я прийду до тебе, мила, недаремно.

Тільки ти так рано спати не лягай.

…Не вдивляйся пильно в посивілі скроні…

…грій мене, любове, і не покидай.

А. Кримський

 

Жди мене, кохання,

Вдруге на світанні,

Бо вночі вже кликав у зелений гай.

Ждав тут, недалечко, 

Щоб стрибнуть у гречку.

Чом же ти курличеш:

Сам, мовляв, стрибай?

 

Ну чого ж ти плачеш, 

Мила, чи не бачиш:

Свою сиву осінь я тобі приніс!

Радий я, раденький,

Тебе, молоденька,

Хоч щодня водити у осінній ліс.

 

Скільки можна спати?!

З гречки час стрибати.

Не бурчи спросоння, краще помовчи.

І Конгрес*  не встежить, 

Як гайнем по стежці,

Ярові й озимі будем толочить.

 

Мила і кохана, 

Спать лягаймо рано, — 

Пенсію ж мізерну маємо на двох.

Ну то й що, що темно?

Світло ж — не даремне,

Тож гаси, кохана, та й погасим борг.

 

Що було між нами, 

Щезне з холодами, 

Тож спішімо, люба, наламати дров.

І хоч зимно й темно — 

Не топи даремно.

Хай нам світить й гріє молода любов!

 

Мила, не осліпнеш,

Зекономим світло.

Автономно грій мене, бо уже зима…

Люба, будь недремна,

Полюби даремно, –

Криза: ні зарплати, ні пенсії нема!

 

*  —  Конгрес українських літераторів 

 

Антін Бомболюк 

 

(це — українське прізвище як, наприклад, Басаврюк, а не деталь від бомбардувальника)

 

ГУМОР ЧИ НЕ ГУМОР?

У свій час син закінчив юридичний інститут, а потім ще й магістратуру у Харкові, після чого три роки викладав «Державу і право» в рідному Кіровоградському юридичному інституті. Аж поки його не закрили. ( «Його» — тобто інститут).  А ось я натрапив на його («його» — тобто сина)  студентський конспект лекції на тему «Критичне мислення на основі елементарної логіки». Я, інженер-будівельник за фахом, заповажав його червоні дипломи, коли прочитав там таку дефініцію (визначення): «Критичне мислення — це мислення про мислення, коли ви мислите з метою удосконалення свого мислення» (!!!).  Отак! Фраза мені дуже сподобалася, але осмислити її «на основі елементарної логіки» інженеру виявилося не під силу, тому я її тупо зазубрив і ось передаю вам. Може, ви осягнете… Або посмієтеся. А ні — то і так буде.

 

ПАРАФРАЗ

(на тему пісні, почутої по радіо, з якої я зрозумів лише те, що її герой хоче стати королем, щоб не мати у житті проблем)

 

 Коли я стану королем,

Майже не знатиму проблем!

Залишиться одна проблема — 

Мене дійматиме лиш тема,

Побий її лиха година, — 

Щоб була гостра гільйотина… 

           ------------------------

А це вже не гумор, а інструкція самодіяльним малярам (так раніше називали тих, хто малював картини) від самодіяльного поета для малювання пейзажів бабиного літа з фантастичною райдугою на синьо-синьому небі.

 

ДІЄСЛОВА ОСІННІХ БАРВ

 

Спиніться! Послухайте!

Барви говорять!

Глаголять дієсловами!

Ще й особливо якось восени,

Коли мліється бабине літо

І теплі дні, як теплі сни:

Чорніють зорані городи,

Синіють небо й тихі води,

Жовтіють листям деревА,

Та зеленіє ще трава!

Ще зелен-колір нас розбудить,

Веселі дні у нас ще будуть,

Не все в природі завмира –

Прийде ще райдуги пора!

 

(Це все зі слів Антіна Бомболюка записав 

Олександр Антоненко)

 

Микола Левандовський

Секрет спокою 

 

Все-таки полювання — велике діло, правду я вам кажу! Скільки емоцій, незабутніх вражень, неповторних, чудових хвилин. Цілий день на ногах, а втоми неначе й не відчуваєш.

Якось прийшов я з полювання такий зморений. Дуже важко було ходити, болото скрізь, дощі ж пройшли напередодні. В ріллю хоч не потикайся — по пуду грязюки буде прилипати до кожної ноги. А туман! За сорок-п‘ятдесят метрів не видно нічого. Оце йду, дивлюсь, куди краще ногу поставити, щоб менше, значить, землі приставало до чобіт. Коли постать з туману — прямо переді мною! Я ж думав, хтось із наших мисливців збився, значить, з курсу та: «О! А ти якого дідька тут?» А мені у відповідь: «А ви якого дідька?»

 

Мало не впав з подиву — жінка! Ще й симпатична така. Йшла, видно, кудись у справах, а тут таке тобі привітаннячко. Посміялися трохи, привітно розпрощалися та й пішли кожен у своїй справі…

 

І знову туман, мокра рілля, важко йти… Наморився тоді дуже. А на другий день, знаєте, вже й нічого. Й ноги не гудуть, і голова така ясна, наче й не був ніде, й не ходив важким мокрим полем, і пісень за товариським столом не співав. Такий спокій душевний, наче з курорту приїхав. Нічого мене не дратує, до всіх лагідний такий. Дружина радіє: «От на тебе добре впливає полювання або риболовля! Геть інша людина!»

 

Ну, а на третій, на четвертий день думки знов до наступного вихідного дня тягнуться. Починаєш нервувати, щоб погода не зіпсувалася вкрай чи… Забуваєш вже посміхнутися привітно — ніколи ж за неспокійними думками. Дружина вже дивиться з насторогою, зайвих слів не говорить, нічого не питає, ні-ні… Не можна ж турбувати рідну людину. А то перенервує і знов нічого з полювання не принесе, не вцілить по звіру з-за тієї домашньої перенапруги.

 

На п’ятий день жінка взагалі намагається не попадати на очі. Ото з кухні не виходячи, то те спитає, то те… І як відповідь їй чомусь здасться наче грубуватою, то вже тоді з‘являється у дверях і так голосно, з напором: «А може б ти вже прямо сьогодні!... їхав на своє полювання!» і щось таке додає, тільки розібрати нічого не можу, сильно швидко говорить. Знаю тільки, що лагідне щось…

 

Та я й не обижаюсь, нє-е! Я ж розумію, що їй за цілий тиждень накопичиться, ото, на душі всякої всячини, а нерви ж нема де заспокоїти. Вона ж, бідна, на полювання не ходить! 

 

Борис Ревчун

 

Афоризми

Від політичного паралічу може ковбасити всю країну.

***

Українські парламентські вибори: відкриті списки кандидатів до закритого клубу «ВРУ».

***

Для підкилимних борців ніколи не буває гамбурзького рахунку.

***

Іноді, щоб залишитися на плаву, треба залягти на дно.

***

Найчастіше порушуються межі дозволеного.

***

Праця облагороджує людину, а прут — ледачу людину.

***

Найстрашніше, коли на нас наїжджають люди без гальм.

***

Цивілізаційна еволюція: матріархат, патріархат, олігархат ...

***

М’язами рідко грають за правилами.

***

Примарні ідеї висмоктуються із вказівного перста.

***

Диктатори краще за інших розбираються, з ким треба розібратися.

***

У п’ятої колони найширші шеренги.

***

Смертними народжуються, безсмертними стають.

***

Швидко казка мовиться, та не швидко передвиборні обіцянки виконуються.

***

Що більше людина готова стояти до останнього, то більше у неї шансів стати першою.

***

З чужого голосу в будь-якій тональності співають фальшиво.

***

З тими, хто на короткому повідку, розмова коротка.

***

Як часто у нас політики з підмоченою репутацією виходять сухими з води!

***

Не кожному дано оцінити безцінне.

 

Дмитро Танський

(уже 75-річний!)

 

НЕГАРАЗДИ

Знаю, стиснеш кулаки,

Владу нинішню осудиш.

А тому, що час важкий,

Бо байдужі стали люди.

Ти ж дивився гавам вслід,

Злазив з печі неохоче

У той час, як твій сусід

Крав з колгоспу серед ночі.

Ліпший друг сім`ю пропив,

Має скарги на печінку

Ще й квартиру затопив,

Повтікали діти й жінка.

Літо  — благосна пора.

Муж лінивий лічить статки.

Лине пісенька стара:

За цей двір плати податки.

Сів на східці сумний дід,

З хати витурлять. Не бійся.

Почалапаєш на Схід…

Може, якось візьмуть в військо!

1 серпня 2018 р.

 

Володимир Стафідов

(Дніпро)

 

Причины     

 

Я, увы, не бывал в Париже,

Но зато посетил Житомир,

Потому что Житомир ближе,

Потому что Париж дороже.

 

И зачем нам лететь в Макао?

Кропивницкий ничем не хуже,

Можно выпить и здесь какао,

И экзотику обнаружить.

 

В Крым, мне кажется, 

нереально

По причине закрытых шлюзов,

Отвратительно и банально

От разорванных братских узов.

 

Там цунами, а там тайфуны,

Там голодные крокодилы…

Кто об этом не может думать?

Только сделанный из зубила.

 

Ой, расстроить меня несложно

Моря хочется организму!

И стою я на раздорожье,

Весь подверженный пацифизму.

 

Отпуск тихо мой убывает,

А решения ни на йоту.

Выпиваю и размышляю,

Перешёл уже на икоту.   

  

Ой росте собі верба

Ой росте сОбі вербА

Під вербОю ми обА

Білий мІсяць в небесІ  

Як таксІ

 

Приспів:

Не чекАйте мАмо

ДОнечкУ своЮ

Бо булИ так сАмо

Ви під вЕрбоЮ

Нас любов здолала

Як вогонь пече

Ще й коса упала

На моє плече

 

Рибко моя не журись

Краще в очі подивись

Нам цвіркун ще як бува

Заспіва.

 

Музыка и вечер

Вечер гулял по бульвару,

Был, как всегда, подшофе,

Классных мелодиек пару

Вдруг донеслась из кафе.

 

Вот и замешкался вечер,

Как нам его не понять?

Можно беспечно, конечно,

Просто по парку гулять.

 

Но подкрадётся гусыней

Тихо красавица-ночь,

Вечер возьмёт и остынет.

Чем ему можно помочь?

 

Может быть, рюмка абсента

Только на время спасёт.

Вечности нет оппонента.

Музыка, впрочем, не в счёт.

 

Танцювать

День такий хороший

Треба відчувать.

І не треба грошей,

Щоб потанцювать!

 

Сонечко сміється,

Чути скрипаля…

В світі все, здається,

Тільки танців для.

 

Хай зажде робота,

Хай біжить журба,

Ну її в болото,

Хай живе в жлоба.

 

Випити по склянці

Кожен з нас герой.

Та життя без танців — 

Справжній геморой.

 

Так що відривайте

Дупи від стільця

Та впрягайтесь в танці

З нами до кінця!

 

Хлопці та дівчата,

Та професора,

ПрОйди, адвокати,

Танцювать пора.

 

Олена Надутенко

(навздогін смачному дню народження)

 

Осенний жор 

Осенний жор! Я, словно кот сибирский,

Невольно нагулявший лишний вес...

Приход зимы угадывая близкий,

Харчами убиваю мнимый стресс.

 

Я не скажу, что голод чрево мучит,

Но в результате учащённых проб,

Становятся округлости покруче

И всё теснее старый гардероб.

 

Так это ж только осень, о мой Боже!

Зимой диета — это не по мне.

Еда, конечно, вырастет в цене:

Весомый повод быть к себе построже!

 

Такая мысль была и в том году…

Причину жрать я всё равно найду!

 

 

Шарварок утрамбували кропивничани:

Антоніна Корінь,

Олександр Антоненко,

Людмила Макей, 

та дніпровчанин Володимир Стафідов.