«Її величність Жінка…»

 

Виставка до 30-річчя створення Кіровоградської обласної організації НСХУ

 

Краса, чарівність, любов і кохання, плин часу, який невпинно перетворює наші бажання та улюблені образи на спогади минулого – все це і ще багато-багато емоцій, що асоціюються у нашій свідомості з приходом весни й розквітом природи, можна відчути, завітавши на виставку з символічною назвою «Її величність Жінка…», розгорнуту в художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна, яка присвячена 30-річчю створення Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України.  

 

 

Тридцять живописних та графічних творів з музейної колекції «Сучасне українське образотворче мистецтво», які  неначе крізь призму часу демонструють нам жіночі образи, втілені на полотні відомими митцями нашого степового краю – народним художником України Михайлом Надєждіним, заслуженими художниками Анатолієм Янєвим, Феліксом Полонським та Андрієм Надєждіним, членами Національної спілки художників України Ігорем Смичеком, Любов’ю та Володимиром Кир’яновими, Ольгою Коломієць, Олександром Логвинюком, Анатолієм Дворським, Володимиром Плітіним, Федором Лагном, а також одним зі старійшин обласного осередку художників Володимиром Федоровим. До речі, «Портрет дружини» цього яскравого, талановитого живописця, виконаний пером в п’ятдесятих роках ХХ століття, та «Оголена» Анатолія Янєва, створена у 2018-му століття ХХІ – ось часовий діапазон виставки, експозиція якої заворожує око й зачаровує душу, закликаючи до духовного очищення від пластикового глянцю повсякденності. 

В портретах і жанрових композиціях, створених рукою художника в творчому пориві, бажанні віднайти таїну характеру близької людини – матері, коханої, дочки, відкрити природу жіночого начала, яке дає життя на землі, з’являються образи значимої потужності й мистецької сили, над якими не владні ні соціальні, ні політичні, ні емоційні зміни. Адже художник фактично зупиняє час, переміщаючи героїнь своїх картин в безчасовий простір вічності, де панує особлива емоція внутрішньої гармонії, злиття думки та реальності. 

 

Біла Муза в картині Михайла Надєждіна «В майстерні художника. Натхнення ІІ» летить над митцем, надихаючи його на творчість та направляючи його руку на втілення творчого задуму в майстерні, яка зветься природою, але муза не фантастична, в її рисах проглядається портретний образ дружини митця. 

 

 

А ось ще один твір з узагальнюючою назвою «Сільський мотив» пензля Анатолія Янєва. Із темноти тла митець виображує перед нами постать старої жінки, яка тримає на руках сіренького котика. В основі сюжетного образу цієї ідеалістично-камерної картини портрет матері художника, але подає він його таким чином, що той набуває узагальненого характеру носія історії мільйонів емоційних сплесків та переживань, живої берегині минувшини. Завдяки вмілому, майстерному володінню живописними засобами, митець досягає високого рівня емоційної напруги твору. 

 

 

Сповнений сонця «Світлий ранок» Олександра Логвинюка, учня народного художника СРСР Овсія Моісєєнка, який був одним з кращих випускників останнього курсу Олександра Осмьоркіна 1947 року – такі незвичні бувають перетини шляхів історії. Та нині нас цікавить сучасність, вражає настрій чистоти та теплоти світла, що неначе заповнює всі куточки картинного простору, створеному митцем, огортаючи сонячними променями занурену в свої роздуми та мрії фігуру дівчини. 

 

 

А скільки гідності в постаті «Жінка в кімоно» Ігоря Смичека, є тут і театральність, і шарм, і приховане кокетство, не випадково цей твір потрапив на афішу виставки, адже при погляді на образ, створений художником, так і хочеться сказати: «Як ся маєте, Ваша величносте?!»

 

 

Автопортрет жінки-художника, що не так часто зустрічається в українському образотворчому мистецтві, на нашій виставці представляє Любов Кир’янова, яка змалювала себе за роботою в майстерні з пензлем в руці. Мені особисто він нагадує образи епохи Північного Відродження – Дюрера, Кранаха, Брейгеля… Можливо, це не випадково, адже поряд графічна композиція унікального майстра рисунка пером її чоловіка Володимира Кир’янова, який так захоплювався філософією і літературою середньовіччя та бароко, «З вікна», в якому жінка-ангел хоче утихомирити пристрасті «демона творчості», що невідомою, фантастичною думкою виходить з вікна будинку мистецьких образів художника. 

 

 

Представлені на виставці твори яскраво відображають не лише мистецькі уподобання кожного художника, а й загальні риси розвитку сучасного українського живопису. Портрет завжди був і залишається складним жанром, в якому особливо цілісно сплітаються форма та зміст, емоція особи, яка зображена, і бажання художника».

 

 

Окрасою вернісажу став концерт у виконанні студентів музичного коледжу по класу скрипки Катерини Паученко та Наталії Мартинюк. В програмі концерту, організованого викладачем Наталією Карабан та концертмейстером Світланою Концедаловою, прозвучали твори відомих композиторів Йоганна Себастьяна Баха, Макса Бруха, Бенджаміна Бріттена та Сергія Прокоф’єва.  І вибір музикантів для своїх виступів прекрасного залу музею також не є випадковим, адже в цьому будинку відомого єлисаветградського архітектора Якова Паученка, за спогадами його племінника – видатного художника і педагога, професора живопису Олександра Осмьоркіна, завжди панувала атмосфера творчості, досить часто влаштовувалися домашні концерти і аматорські вистави. Ця прекрасна історична традиція продовжується і нині. 

 

 

Тож, ще довго шанувальники образотворчого та музичного мистецтва, які завітали до музею, із задоволенням споглядали музейні експозиції та фотографувалися біля уподобаних картин, як, наприклад, юні скрипальки зі своїм концертмейстером на тлі живописного твору Анатолія Янєва «Перед концертом».

 

Андрій Надєждін