Пісенний світ Ігоря Жука

 

Наше місто завжди гостинно зустрічає талановитих людей. Ось і цього разу до нас завітав відомий бард з Києва, поет-пісняр, театральний та кінодраматург Ігор Теодорович Жук – лауреат премії імені В.Стуса, лауреат та володар спецпризу за кращу поезію (подання Булата Окуджави) Першого всесоюзного фестивалю авторської пісні, лауреат Всеукраїнського фестивалю авторської пісні «Оберіг», запрошений гість Фестивалю української культури в Сопоті, лауреат Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград», володар першого місця в номінації «Пісенна лірика» літературного конкурсу «Коронація слова». 

 

Ігор Жук приїхав до нас на запрошення Клубу авторської пісні та поезії «Байгород» (керівник – Віктор Холявко). Ігор Теодорович з 1972 року пише пісні на власні вірші, має близько 400 пісень (українською, російською, польською мовами), є автором сценаріїв понад 30 фільмів студії «Київнаукфільм», радіовистав, дитячої п’єси, трьох художньо-пізнавальних книг для дітей. Кандидат фізико-математичних наук, спеціаліст з комп’ютерної графіки, старший науковий співробітник Інституту космічних досліджень НАНУ та НКАУ.

 

Людина дуже талановита. Його пісні захоплюють глибиною змісту, ліричністю, ніжністю і мелодійністю, теплим гумором, різноманітністю тем. Це пісні про рідну Україну, про життя емігрантів на чужині і їх сімейні проблеми, про кохання, політична сатира, патріотичні пісні та інші. Дуже зворушливо виконав Ігор  Теодорович пісню-притчу про слугу на троні (написав її після ознайомлення з віршем Кіплінга), пісню про Атлантів (написану в співпраці з Олександром Городницьким), представив свій варіант виконання однієї з пісень Булата Окуджави, написав пісню на оповідання Олександра Гріна «Корабель в лісі» (до речі, Грін – один із найулюбленіших письменників поета-пісняра). Навіть присвятив одну із своїх пісень пенсійній реформі в Україні – «Без сала мучусь» (на мотив пісні «Бесаме мучо» Консуело Веласкес).

 

 Ми були у захваті від циклу пісень-листів Марічки та Івана з Італії в Україну. Після чотирирічної перерви Ігор Жук повернувся до своїх «Листів». Герой нових пісень пішов захищати рідну землю на Донбас і пише Марічці про будні війни, а Марічка в листах відповідає, як їй важко без Івана, і просить Бога, аби коханий повернувся додому живим. «Найкраща в світі ніч пройшла без бою», – слова із пісні. Ці нові композиції присвячені українським бійцям на Донбасі. 

 

Ми мали можливість ознайомитися з диском І.Жука «Листи-2018», а також з першим публічним виданням «Вавилон». Це унікальна «співана Біблія», книга з віршами та двома аудіодисками з піснями автора – «Старий заповіт» та «Новий заповіт». Це – поетичний погляд на давні легендарні події, на сучасне життя через магічне скло Біблійних притч і образів. 

 

– Цей поділ на Новий і Старий заповіт є дуже глибоким. Якщо Старий  заповіт асоціюється із карою, то Новий – це книга любові, – розповів Ігор Жук. 

Цікава історія пісні «Люцифер», в якій Ангела скинули з небес, і він став «воїном світла» (асоціація з Сатаною), з цього моменту почалася боротьба, яка нагадує нам нашу сучасність. 

 

До речі, Ангелів ще під час Майдану малювала відома письменниця, дружина Ігоря Жука Ірен Роздобудько – письменниця, кіносценаристка, автор захоплюючих і чуттєвих жіночих романів.  Дуже неординарна жінка, в якої досить бурхлива біографія. Вона працювала телеграфісткою, журналістом, диктором на радіо, офіціанткою в ресторані, Снігуронькою в фірмі «Свято», завідувачем відеосалону у кінотеатрі, навіть в цирку. А ще деякий час була заступником редактора відомого журналу «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна». З 1988 року живе в Києві. Пише вірші і прозу, ілюструє книги інших авторів (Л.Масенко, Л.Танюка, Е. Соловей), грає на гітарі, вишиває бісером. Має доньку Яну.

 

Ігор і Ірен неодноразово приїздили до нашого міста. Це – творчий дует талановитих, неординарних людей, яких ми завжди раді бачити, слухати. Тож побажаємо їм здоров’я і творчої наснаги, успіхів і удачі в житті, нових пісень, уважних слухачів. Нехай їхня творчість завжди приносить радість людям!

 

Алла Бабенко, 

завідувач бібліотекою

 НВО №32