До ювілею єдиного зодчого у Кропивницькому

                  

Його роботи можна зустріти чи не на кожній вулиці Кропивницького. Якщо мова заходить про скульптури – вам відоме ім’я їхнього автора. Віктор Френчко – чи не єдиний зодчий Кропивницького ось вже майже пів століття. 

Повертаючи з шумної Дворцової за пам’ятником Двірнику, потрапляєш у затишний дворик, де й розташувалася майстерня Віктора Васильовича. Незважаючи на велику кількість різного матеріалу, який повсюди, тут досить затишно та атмосферно.

 

Вже 46 років Віктор Френчко створює для Кропивницького та області меморіальні дошки, стели, пам’ятні знаки та погруддя. Цього року відомий скульптор та член Національної спілки художників України 6 серпня святкує своє 

70-річчя. 

 

 

Хоч я і з Тернопільщини, Кропивницький став рідним містом

 

– Чому скульптура? Не пам’ятаю. Так вийшло. Я закінчив дитячу художню школу у Тернопільській області. Тоді тільки її відкрили у районному центрі, кілометрів зо три від села, де я родився. Чотири роки я там навчався. Потім директор мені порадив їхати в Київ. Каже, у вас є здібності щось таке вигадувати, ліпити. І я вступив у Республіканську художню школу в Києві, де й продовжив навчання. Після неї відразу вступив до інституту. І в 1973 році я закінчив інститут, нас тоді шість чоловік випустилося. На всю Україну лише шестеро новоспечених дипломованих скульпторів, – розповідає пан Віктор, паралельно демонструючи фото свого випуску.

 

У той час Віктор Васильович вже був одружений. Після захисту диплому йому віддали направлення до Кіровограда.

 

– Дружина поїхала зі мною. Отак і прижився. Відслужив у армії, у десантних військах і з 

73-го року так і працюю тут. Мені було 23 роки, коли я закінчив навчання. А скоро вже 70. Де вони ті роки? Коли так швидко час минув… - на хвилинку поринає у роздуми скульптор, проте швидко повертається до розмови.

 

 

Не вимажу руки в глині  – неначе голодний

 

Мій співрозмовник вважає, що генії – це лише 1% таланту й 99% – праці. Віктор Френчко працює постійно. Від замовлень скульптор ніколи не відмовлявся. Говорить, справа не в грошах. Він просто цим живе.

 

 

Майстерня пана Віктора переповнена маленькими макетами власних скульптур та меморіальних дощок. А на стінах його кабінету розмістилися десятки фото його робіт не тільки у Кропивницькому, а й по області. 

 

– Мені спочатку краще зробити мініатюрний макет майбутньої роботи. Її й легше затверджувати із замовником: будь то міська рада чи ще хтось. Та й потім з цього макету простіше ліпити, – говорить Віктор Френчко.

 

У своєму доробку скульптор має тільки меморіальних дощок близько 70. Це не рахуючи пам’ятники та інші скульптури.

 

 

Бюст першому президенту

 

У розмові пан Віктор згадує одну зі своїх робіт – бюст першого президента України Леоніда Кравчука.

 

– Ми з ним тоді сиділи у моїй майстерні, говорили. Я зробив його бюст на замовлення. Він перебуває у Федорівці. Там ще вулиця центральна була названа на честь Леніна, але потім її перейменували на вулицю Леоніда Кравчука, – говорить Віктор Васильович.

 

Нещодавно у Кропивницькому відбулося урочисте відкриття однієї з останніх робіт скульптора – пам’ятної дошки Леонідові Куценку, літературознавцю та доктору філологічних наук. Зараз Віктор Васильович працює ще над декількома пам’ятними дошками та іншими замовленнями. 

 

 

– Ось, наприклад, уже готова дошка Семенові Климовичу Сороці. Її відкриття має відбутися на День Незалежності. Цю людину знають і шанують у нашому місті, – говорить співрозмовник.

 

Чи святкуватиме свій ювілей, Віктор Васильович ще не знає. Проте ми впевнені, що навіть на своє свято маестро буде щось ліпити та творити.

 

Аліна Кулик