Чиє ім’я носить твоя вулиця: Микола Левитський – «батько української кооперації»

 

Розпорядженням міського голови від 19.02.2016 №24 вулиця Колгоспна (на якій розташована славнозвісна реконструйована арка) була перейменова на честь Миколи Левитського (не плутати з Іваном Нечуй-Левицьким – письменником).

 

Микола Васильович Левитський (1859 – 1936) – громадський діяч і кооператор, найвідоміший представник ліберального народництва в Україні, організатор кооперативного руху, публіцист. Займався створенням ремісничих артілей в Єлисаветграді (Кропивницький).

 

Народився в селі Хмільна (нині Черкас. обл.) в родині священника. Невдовзі сім’я переїхала у Чигирин, а 1861-го – у село Федвар Олександрійського повіту на Херсонщині. 

 

1879 р. став студентом медичного факультету Московського університету і цього ж року був відрахований за участь у революційних гуртках. 30 вересня 1894-го на прохання своїх односельців із села Федвар заснував там хліборобську артіль (це була перша у Російській імперії артіль). Був делегатом кількох міжнародних конгресів з кооперації, які відбувалися у Франції, Сербії, Італії, Швейцарії та Австрії, Німеччині й Англії. 

Сприяв організації ремісницьких артілей у Єлисаветграді (нині Кропивницький), Одесі, Миколаєві, Києві, Вінниці та інших містах. Представляв російських і українських кооператорів на міжнародних конгресах та з’їздах у Парижі. Левитського назвали «артільним батьком».

 

1917-го був членом Української Центральної Ради, займав посаду директора відділу Держмайна в Міністерстві земельних справ УНР (1918), брав участь у заснуванні Українабанку, Дніпросоюзу, був постій-

ним членом Ревізійної ради Кооперативних центральних рад.

Автор національно-патріотичних поезій, декількох поем, оповідань і дум, матеріалів із історії літератури. 

 

Важливою темою для М.В.Левитського було національне відродження України. В архіві відклалася низка статей з цієї проблеми, зокрема «О национальном вопросе на Украине», «К вопросу об украинизации» тощо.

Брав участь у І та ІІ Соборах Української Автокефальної Право-славної Церкви.

В підрадянській Україні Левитський продовжував займатися дослідженням, розбудовою кооперативного та артільного руху, викладав. Став одним із засновників Кооперативного інституту та Кооперативного музею в Харкові.

 

Документи особового архівного фонду М. В. Левитського дають змогу  розкрити його особистість, взяти хоча б його любов до старовини. Він колекціонував книги та  рукописи, був до слідником. Захоплений збирацькою діяльністю, він поповнив своє бібліотечне зібрання значною кількістю стародруків, рідкісних видань, рукописів, яке, на жаль, було втрачене і про яке ми знаємо тільки зі спогадів фондовласника.

 

Помер 1 грудня 1936 року, похований на Байковому кладовищі у Києві.

 

Використані джерела: Енциклопедія сучасної України; Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського; Український інститут національної пам’яті.

 

Олена Скочко