Чиє ім’я носить твоя вулиця. Пилип Орлик - автор першої у світі конституції і борець із корупцією

 

 

Усі ми звикли думати, що на купюрі у 10 гривень зображений Іван Мазепа, але насправді на ній зображений його соратник Пилип Орлик. Як могло так статися? Брати художники Олександр та Сергій Харуки розповіли, що запропонували кілька варіантів портретів гетьмана Мазепи. Серед них випадково потрапив портрет Орлика. Оскільки достеменно невідомо, як виглядав Мазепа, затвердили Орлика.

 

 

У 2016 році у Кропивницькому провулок Лазо (р-н Балашівка) перейменували на честь Пилипа Орлика.

 

Народився майбутній гетьман у Косуті (Білорусь) 1672 року в сім'ї родовитої литовської шляхти чеського походження — Орликів. Батько Степан служив у війську короля Речі Посполитої, а мати — Ірина походила з білоруського роду і охрестила сина за православним обрядом (батько був католиком).

У молоді роки Пилип служив писарем у канцелярії київського митрополита, потім у Полтавському полку, а згодом - Генеральним писарем і довіреною особою гетьмана Івана Мазепи. 1708 року — взяв участь у виступі Мазепи проти Петра I.

 

27 червня 1709-го року після поразки у Полтавській битві Пилип Орлик емігрував разом з Іваном Мазепою до Османської імперії. 

За Іваном Мазепою до Бендер пішли старшина, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад чотири тисячі запорожців. Ці «мазепинці», як їх часом називають історики, були першою українською політичною еміграцією.

 

Невдовзі, у вересні цього ж року, Іван  Мазепа помер.

 

Так звані «мазепинці» і обрали у квітні 1710-го року новим гетьманом України (у вигнанні) Пилипа Орлика. 

Його вважають автором першої у світі конституції сучасного вигляду – її ще називають «Бендерська конституція» - яку інколи вважають однією із перших конституцій у Європі. Нею він зобов'язався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Московії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні.

 

Конституція обмежувала права гетьмана, передбачала створення представницького органу – Генеральної ради. У документі було закладено підвалини принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, запроваджувалася виборність посад. Статті Конституції Пилипа Орлика далекоглядно передбачили принципові засади розвитку демократичних держав.

 

 

Шість статей Конституції спрямовані проти зловживання владою і на боротьбу з корупцією. Цей термін вживають у написаному староукраїнською мовою оригіналі тексту. Зокрема гетьманові заборонялося "на свій персональний пожиток використовувати військовий скарб, а задовольнятися лише своїми оброками та приходами, які кладуться на булаву та його гетьманську особу". Ще один антикорупційний пункт був проти пільговиків, які вибили собі звільнення від повинностей.

Документ визначав права і обов'язки усіх членів Війська Запорізького та був затверджений шведським королем Карлом ХІІ. Хоча вона і не набула чинності, оскільки була написана в умовах вигнання, але документ залишається пам'яткою української політико-філософської та правової думки.

Цікавим являється той факт, що Пилип Орлик був поліглотом: окрім української мови вільно володів польською, болгарською, арабською, шведською, німецькою, латинською та церковнослов’янською. До того ж він залишив після себе багато листів і великий рукописний "Діаріуш подорожній". Писав його польською мовою зі вставками окремих слів, виразів і речень латинською мовою. Видав поетичні книжки: "Прогностик щасливий", приурочений полковнику Данилу Апостолу (1693), "Алкід Руський", присвячений Івану Мазепі, та на честь полковника Івана Обидовського "Гіппомен сарматський".

 

Перебуваючи до кінця життя в еміграції, Пилип Орлик уклав союзні договори зі Швецією (1710), кримським ханом (1711, 1712), вступав у переговори з Туреччиною, намагаючись схилити ці країни до війни з Московською державою з метою визволення України.

Дружина Анна майже на 15 років пережила Орлика. Подружжя мало восьмеро дітей: троє синів і п'ятеро доньок. 

 

Олена Скочко

 

Джерела: ZNAI.UA, Вікіпедія