Чиє ім’я носить твоя вулиця: Отаман Кость Степовий
«Як буде Україна вільною, передайте привіт!»
Розпорядженням міського голови від 19.02.2016 р. за №24 вулиця 40 років Радянської Армії (район Лелеківки) була названа на честь отамана Костя Степового.
Пестушко Костянтин Юрійович (псевдонім Кость Степовий-Блакитний); (1898–1921) – український військовий діяч, отаман Степової дивізії, головний отаман Холодного Яру.
Костянтин Пестушко народився 14 лютого 1898 року в заможній селянській родині села Ганнівки (зараз Петрівський р-н).
У Першу світову війну рядовим воював на Турецькому фронті. За хоробрість нагороджений двома Георгіївськими хрестами. Закінчив школу прапорщиків в місті Горі. В 1917 році в чині підпоручика командував ротою на Західному фронті.
У червні 1919 р. місцевість, де жила родина Пестушків, зайняли денікінці. «Кость, – стверджує Олена Несіна, – не бажаючи бути мобілізованим до денікінської армії, виїхав до Олександрівська, де ще зі студентських років мав багато знайомих. У них він і переховувався до січня 1920 року». По поверненню додому Пестушко створив підпільну українську організацію.
«За весьма непродолжительный период времени, – писав ворог, – отряд Степового стал насчитывать в своих рядах до 20000 человек, при 2-х орудиях й пулеметах; при отряде имелись также автомобили, мотоциклы и велосипеды, которые Степовой добыл, захватив в Криворожском уезде две автоколонны».
Колискою Степової дивізії став район войовничих козацьких сіл Верблюжки – Варварівки – Водяного – Петрового – Ганнівки.
Повстання, яке розпочалося у Кривому Розі, стрімко розливалося Херсонським степом. Про це свідчать панічні інформаційні зведення Кременчуцької губЧК:
«…В районе Павлыш – Лекаревка оперируют банды около 1000 человек. По сводке штаба тыла от 28 августа – по дополнительным сведениям повстанческое движение и бандитизм охватывает весь уезд».
Успішно воювати з ворогом допомагала й висока дисципліна у Дивізії. Блакитний увів строгу відповідальність за окремі випадки бандитизму.
24 вересня 1920 р. у Медведівці отамани Холодного Яру зібралися на нараду, на якій Костя Блакитного було обрано головним отаманом всіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць.
10–11 жовтня в районі Онуфріївського монастиря відбувся семигодинний бій об’єднаних повстанських сил з частинами Красної армії… Повстання розгорялося. В його полум’ї зникали окупанти та їхні посібники.
Совєтська Росія поклала керівництво «борьбой с бандитизмом на Украине» на Раду Оборони, конкретно – на командуючого російськими окупаційними військами в Україні М.Фрунзе.
Повстанці готували збройний виступ, який мав розпочатися в Єлисаветграді під час першотравневої демонстрації 1921 року.
Перенесення дати повстання на 1 червня мало для Степового-Блакитного фатальне значення… Зрадник видав місцезнаходження отамана.
Будинок, в якому перебували Кость Блакитний та Лютий (Ялисей Черевик), був оточений. Але товаришам з боєм вдалося прорватися. Брат Костя – Федір свідчить, що, потрапивши в оточення, отаман застрелився. Останніми словами Костя Блакитного були: «Як буде Україна вільною, передайте привіт!».
Три дні окупанти не дозволяли поховати Костя Пестушка. На четвертий день його батько, Юрко Пестушко, пішов до комісара просити дозволу поховати сина.
Комісар дозволив поховати Костя, але на другий день його відкопали і повезли до Кривого Рогу. Батько також поїхав. Труну в Кривому Розі відкрили, труп отамана сфотографували, а потім дозволили батькові забрати сина і вже вдруге могили Костя не чіпали.
12 травня 2018 р. в Ганнівці (Петрівський р-н, Кіровоградщина), у рідному селі Костя Пестушка, за кошти Ганнівської сільської ради йому встановлено пам’ятник, створений кропивницьким скульптором Віктором Френчком.
Використане джерело: Роман Коваль «Стаття про повстанського отамана доби національно-визвольних змагань Костя Степового-Блакитного»
Олена Скочко
