Музика народила поезію... Кропивницький педагог-музикант видав першу книгу віршів
Музика народила поезію...
Живу і дію серед творчих людей, обдарованих переважно літературним даром. Але є серед друзів і знайомих чимало композиторів, музикантів, співаків, художників, артистів, у декого з яких на схилі літ проявляється додатковий, літературний дар.
У житті людини творчої приходить час привселюдної сповіді, ніби такої собі підсвідомої «репетиції» — сповіді перед Всевишнім. Хочеться озирнутись, підсумувати, провести уявну межу між добром і злом. І з радістю переконатися, що хоч грішив, але каявся, а добро в твоєму житті таки перетягло канат у боротьбі зі злом.
Десь вичитала, що наша область займає третє місце за народженням літераторів — після «велетнів» — Київщини і Львівщини. Але поки що літературною столицею місто, про яке ми написали книгу «Місто о п’яти іменах», ще не назвали. Зате ми давно — театральна столиця. А віднедавна — і танцювальна. І гадаю, перспективно боремось за звання культурної столиці України. Бо люди культури залишають після себе культурний слід у прозі, віршах, піснях, картинах, музиці, як і заслужений діяч мистецтв України, батько заслуженого артиста України Дмитра Притули — Борис Притула, відмінник народної освіти.
Хтось віршотворців із середовища відомих людей відносить до графоманів. Мовляв, є в тебе основний дар — ним і тішся, чого тобі на сусідні амбіції зазіхати? Але згадайте, скільки кожним з нас прочитано книг саме про суміжні таланти? Візьмемо лише земляків для прикладу: прочитала книгу «Записки художника» Петра Оссовського на 600 сторінок — чудово проявив себе художник як літератор.
Ще не видані й відомі лише небагатьом вірші й пісні, створені у родині художників Кир’янових. А наявні поетично-пісенні сповіді за фахом композиторів, музикантів і співаків: Ніни Бредихіної, Павла Гарбара, Анатолія Чечеля, Андрія Шульги? Технаря і співака Олексія Стеценка, балетмейстера Жанни Олійниченко, лікаря Валентина Холявка та льотчиків Тимофія Гусинського й Петра Пархоменка? Двох останніх уже нема, а нові покоління вивчають залишені ними творчі сліди добра, які нехай не зацікавлять людство, але дорогі в оточенні рідних, близьких, колег, друзів. Особливо, коли стають пам’яттю…
Згадайте, як у храмі перед сповіддю священику ми вклоняємося тричі знайомим і незнайомим і щиро просимо: «Простіть мене, люди добрі!». І чуємо у відповідь: «Бог простить!» І стає легше на душі, бо розділив тягар гріхів з людьми.
Допомагаючи багатьом землякам чи то створити книгу, чи творчу біографію-сповідь або даючи оцінку вже створеному ними самими, я розумію і підтримую їх.
Ось і знову до мене звернулась відома в нашому краї людина — педагог, музикант і композитор, який все життя ще й вірші, виявилось, пише — 82-річний доцент Борис Васильович Притула. Майже двадцять літ тому познайомились ми з ним за гірких обставин — на похоронах поета Валерія Гончаренка і творчо подружились. Створили кілька пісень. Я з півроку співала у його народному хорі «Барвінок». Щороку перетинаємось на Всеукраїнському фестивалі «Калиновий спів», де він — голова журі. Улітку 2000 року повезло — утрьох з Володимиром Панченком відпочивали десять незабутніх днів на морі в Луговому: бігали, співали, вірші писали і читали. Потім В.Панченко дав мені рекомендацію до вступу в НСПУ… Я не раз відгукувалась на його книги і виступи в нашому місті. Отак часто відпочинок народжує нову роботу. А тепер виявилась «довіреною особою» у Бориса Притули. Перечитала, скомпонувала його двомовні вірші й тексти пісень у чотири розділи і назвала їх «Ліричне багатоголосся (вірші, пісні, посвяти, гумор)». Звісно, поети помітять в книзі часткове недотримання канонів. Але редактор вирішив справу на користь авторства…
Хто-хто, а учасники його хору «Барвінок» і нинішнього гурту «Берегиня», а також його учні й колеги, гадаю, з радістю ждуть цього сувеніра на пам’ять. А буває, що й найближчим людям — «половинкам», дітям і онукам у таких випадках ми відкриваємось зовсім з несподіваних сторін. Бо зворотна сторона людини таїть у собі теж відкриття, як і зворотний бік Місяця чи медалі.
У 2001-му мій літературно-мистецький клуб «Євшан» у серії «Євшанові сходи» вже видав першу книжку Б.Притули «Вінок матусиних пісень». А друга ластівка — це вірші, доповнені текстами дипломної роботи учня Б.Притули — Б.Іващенка та статтями кращих журналістів області.
Книга вийшла у молодому видавництві «Зоріденн», якому виповнився рік. Видавництво працює при однойменному українсько-болгарському товаристві.
Антоніна Корінь,науковець літературно-меморіального
музею І.К.Карпенка-Карого, член Національної спілки письменників України.
