Чиє ім’я носить твоя вулиця: Сергій Сєнчев

 

Активісти проводять просвітницьку кампанію, під час якої розповідатимуть кропивничанам про героїв, на честь яких перейменували вулиці міста Кропивницького.

 

Першим заходом стала зустріч мешканців вулиці Сергія Сєнчева, 59 (колишня Повітрянофлотська), на честь якого її перейменували. Туди завітало близько сотні кропивничан, серед яких і побратими героя.

 

– Щоб люди розуміли і пишалися своїми національними героями, вони повинні про них дізнатися, – зазначив автор проекту – співголова коаліції громадських організацій «Рада експертів» Дмитро Сінченко.

 

Сергій Сєнчев служив у 50-му центрі підготовки молодших спеціалістів, а потім у третьому полку спецпризначення заступником командира з морально-психологічного забезпечення і був старшим офіцером.

 

– Він був дуже інтелігентною людиною, з ним було легко спілкуватися. Сергій дійсно був Людиною з великої літери. Я впевнений, що у полку не знайдеш жодного, хто б погано говорив про нього, – розповів його побратим «Маяк».

 

Під час Антитерористичної операції підполковник Сергій Сєнчев брав участь в боях під Слов’янськом, Краматорськом, за Донецький аеропорт та на кордоні в секторі “Д”. Четвертого серпня 2014 року він повів у лобову атаку жменьку спецпризначенців, як просту піхоту. Люди за ним ішли, бо довіряли. Адже серед них він теж був одним із кращих воїнів. Сергій знав, що вогнева підтримка не організована, немає артпідготовки. Проте все одно пішов, тому що в той момент починалась операція з прориву наших оточених підрозділів у секторі “Д”.

 

У цій атаці він зазнав тяжких кульових та осколкових поранень у черевну порожнину під час бою за висоту Савур-могила. Його прооперували в польовому шпиталі, проте він помер під час транспортування до лікарні у Дніпрі. Він був єдиним загиблим у третьому полку у той день.

 

Короткі факти із життя Сергія Сєнчева

 

Сергій Олексійович Сєнчев народився 8 липня 1973 року в Донецьку у сім’ї військовослужбовця.

 

У 1988–1990 рр. навчався в Свердловському суворовському училищі. Після його закінчення став курсантом Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв’язку (1990–1994 рр.), проходив військове стажування у 9-й окремій бригаді спецпризначення ГРУ ГШ ЗС СРСР, що дислокувалася в Кропивницькому (тоді Кіровограді).

 

Закінчивши з відзнакою військовий виш, Сергій Сєнчев обіймав посаду заступника командира роти спеціального призначення з виховної роботи названої бригади (згодом її було реформовано в 50-й навчальний центр спеціальної підготовки та 50-й окремий навчальний загін спеціальної підготовки).

 

У 2012 році перевівся до 3-го окремого полку спеціального призначення заступником командира полку по роботі з особовим складом. Перебуваючи на службі, вступив до Одеського національного університету ім. І.Мечникова, де опанував фах психолога.

 

Підполковник Сєнчев на жодному з польових виходів не спав у штабному наметі, ночував разом із солдатами. До бійців ставився по-особливому, так само ставилися військові до офіцера, називаючи його «Батя».

 

У Сергія Сєнчева залишилося двоє дітей – син та донька.

 

Летиція Курта