А ви знали, що автор ілюстрацій до «Золотого ключика» і «Мийдодіру» родом з Кіровоградщини?

 

Найвідоміший книжково-листівковий графік родом з наших степів          

 

З–поміж наших земляків є чимало відомих художників, чиї графічні твори тиражувалися в книжкових та листівкових радянських виданнях. Маю у себе листівки з графікою Амшея Нюренберга і Петра Оссовського, живописом Івана Похитонова, Петра Покаржевського, Олександра Осмьоркіна і того ж таки Петра Оссовського. І все це, потрібно визнати, не лише кількадесят-  або кількасоттисячні наклади, бо окремі з подібних могли перевищувати мільйонні! Можу лише стверджувати, що поштова картка часів СРСР — це найкращий засіб популяризації творчості її авторів… 

 

Одним із таких найпопулярніших вважається наш земляк Амінадав Мойсейович Каневський (17 (29). 03. 1898, Єлисаветград — 

01. 01. 1976, Москва), графік (1973), дійсний член Академії художеств СРСР (1973). Походив із незаможної міщанської родини, а тому не в змозі отримати належної освіти вже з підліткового віку був змушеним заробляти на життя помічником фотографа, розсильного, підсобника, виготовлювача фанерних іграшок (випилював і розфарбовував). У січні 1917–го призваний до царського війська на фронти Першої світової, а 1920–го — доброволець Червоної армії. 

 

 

Оскільки, навіть на фронті, не переставав малювати, 1921–го відряджений командуванням для навчання у робфаку, після чого прийнятий на ВХУТЕМАС, який закінчив 1924–го. Того ж року з’являються його найперші малюнки в журналі «Безбожник у станка», входив до Асоціації художників революційної Росії. Публікується в журналах «Пионер» і «Даёшь», газеті «Комсомольская правда», а вже з середини 30–х у найпопулярнішому радянському сатиричному журналі «Крокодил», 1937–го  створив образ жовтого персонажу в червоному береті, шарфі та з фотоапаратом, відомого всій малечі колишньої країни як Мурзилка, що став символом однойменного й улюбленого дитячого журналу. 

 

 

Створив ілюстрації до «Золотого ключика» Олексія Толстого, «Мийдодіру» Корнія Чуковського, творів Михайла Салтикова–Щедріна, Миколи Гоголя, Володимира Маяковського, а ще ж політичні плакати і карикатури, акварельні пейзажі і портрети. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Похований на Головинському цвинтарі Москви…

 

Такою постає перед нами офіційна інформація з російської «Вікіпедії», якою зазвичай і послуговуються всі кропивницькі краєзнавці і музейники. Про більш–менш серйозну музейницьку науку в нашому степовому місті годі й казати, якщой досі немає української версії його біографії в тій же «Вікіпедії», не опубліковано й переліку його робіт. І це за всієї розповсюдженої науково–музейницької мережі в нашому обласному центрі (виставка до 100–річчя від народження митця в ОХМ проводилася). 

 

 

Але повернемося власне до творчості Амінадава Каневського. Не думаю, що предмет його творчості є секретним, бо московські мистецтвознавці теж або дали маху, або ж є досить непрофесіональними у володінні інформацією про творчість народного художника СРСР. Бо, як ще інакше, коли маю в себе вдосталь листівкових комплектів та окремих листівок, в т.ч. з ілюстраціями до творів класичних та радянських авторів, що творили для дітей…

 

Окремо хочеться згадати колоритні й експресивні комплекти листівок з ілюстраціями А. Каневського до творів Самуїла Маршака «Ось який роззява» (М.: СХ, 1963, накладом у 170 000) і «Вакса–Клякса» (М.: СХ, 1965, 173 000), Миколи Носова «Весела сімейка» (М.: СХ, 1976, 445 000). Маю ще окремі ілюстрації до байок Івана Крилова та Сергія Михалкова, сатиру та навіть новорічне вітання…

 

Володимир Могилюк

 

 

Нагадаємо: На Кіровоградщині створять пам’ятний комплекс "Лита Могила"