Андрій Хливнюк щиро про «Х-фактор», Кропивницький та свій театральний досвід
Він запізнився майже на годину, але так щиро вибачився, що ніхто з присутніх не образився. На ньому був спортивний одяг та в'язана шапка. Він був тактовний та ввічливий, а його мова - така тиха, що інколи доводилося прислухатися. Відчувався справжній дисонанс між звуками саундчеку, які лунали з репетаційної зали та людини в спортивному, яка скромно і тихо відповідала на запитання журналістів. Лише зрідка його голос звучав твердо, коли мова заходила про... політв'язнів. Ця тема для Андрія Хливнюка, фронтмена українського гурту "Бумбокс", дуже хвилююча.
- Я вокаліст і автор тексту і пісень гурту "Бумбокс". Ми в третій частині всеукраїнського туру на підтримку максі-сингла під назвою "Люди". Також я займаюся продюсуванням і деякі проекти, які я продюсував, стали популярними. Наприклад, Pianoboy та гурт O.Torvald.
На запитання, хто чи що вплинуло на рішення займатися музикою, Андрій вівповів, що здебільшого це були амбітні люди, які мріяли пов'язати своє життя тим чи іншим способом з музикою. А на запитання, якими досягненнями співак міг би пишатися, Андрій відповів, що про такі речі говорити не варто.
- На мою думку, краще говорити про те, чим хотілося б пишатися. Хоча, є один момент - виступ в Британській раді на захист політв'язнів та знайомство з Гілмором (Девід Гілмор, лідер гурту Pink Floyd - прим.автора).
Коли мова зайшла про участь співака у театральній постановці Білоруського вільного театру "Burning Doors" (Палаючі двері), Андрій чесно зізінався, що як і раніше має опосередковане відношення до театру.
- Це був унікальний досвід. Коли медійні люди, які не мають ніякого відношення до жодної з політичних сил, не фінансуються з державного бюджету, мають мету донести усю інформацію про те, що ж насправді відбувається в Україні, вкотре привернути увагу до політв'язнів, заручників режиму. Автором музики до вистави "Burning Doors" став гітарист нашого гурту. Ми й надалі будемо шукати шляхи співпраці з цим творчим об'єднанням (Білоруський вільний театр - прим. авт), є чимало ідей та задумів. Однак, хоч у мене вже є деякий театральний досвід, в театрі я звичайний глядач. В ньому я не розбираюся. Крапка.
Чітка громадянська позиція співака викликала цікавість серед журналістів, чи не збирається Андрій у парламент.
- Ні. Кожен має займатися своєю роботою. Звісно, життя може дещо змінити, може колись саме перед вами постане така можливість. Тоді мені буде куди простіше виконувати свою суспільну роботу (сміється).
Взагалі, розмова зі співаком нагадувала чесну дружню бесіду. Навіть на запитання чи запам'яталося наше місто Андрію чимось особливим, співак відповів:
- Дуже багато музикантів приїздять в міста і говорять десь приблизно одні і ті ж речі, щоб завоювати свою аудиторію. Я хочу бути щирим і не розповідатиму, як я вас усіх люблю, що знаю усі вулиці і провулки вашого міста. Це була б неправда. Для мене, як для музиканта, завдання номер один - налаштувати гарно звук і продемонструвати все те, що ми створили за усі 12 років.
Ні для кого не секрет, що у 2015 році співак був у сіддівстві талант-шоу "Х-фактор". На запитання, як на нього вплинула участь у проекті, Андрій сміючись відповів, що за гроші, зароблені на шоу, купив батькам машину.
Восени цього року відбудеться північно-американський тургурту «Бумбокс». Про різницю між концертами на території України та закордоном, співак розповів наступне:
- Концерти в українських містах – це не лише виступи, це ще й культурна подія. А за кордоном люди на наш концерт приходять, як за частинкою минулого. Інколи можна спостерігати політично розділену аудиторію. Наприклад, одні у вишиванках та з тризубами на футболках, а інші з написом «СССР» на грудях. Різні люди, різні погляди. Ось тоді починаєш хвилюватися, щоб не трапилося сутичок (сміється).
Але закордонні виступи до душі співаку, бо, за його словами, гастролюючі артисти мають можливість подорожувати, отримують безкоштовні сніданки та можуть відвідувати найкращі концерти.
Далі був концерт. Стриманий та тихий Андрій Хливнюк вмить став іншим. Його шалена енергетика, відверті рядки з пісень, які періодично читалися акапельно і повторювалися хором разом із залом, музика, яку створювало відразу с десяток талановитих рук та сердець - все це вже було іншою історією. Щирою історією відкритих душ...
Альона Семко
