Антон Покалюхін: Підтримувати близьку людину теж треба вміти

 

Нещодавно громадські активісти Кіровоградського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» презентували у соціальній мережі Фейсбук другий відеоурок з теми «Паліативна допомога». У ньому можна знайти відповіді на запитання, як правильно допомогти паліативному пацієнту і морально не втратити себе. Про це спілкуємося з експертом відеоуроку, психологом Антоном Покалюхіним.

 

 

– Прийняття паліативного діагнозу – це величезне випробування. Як правильно рідним підтримати хворого, якому сказали про обмежений прогноз життя?

 

– У цей момент підтримка близьких людей є надзвичайно важливою, адже найпоширенішими емоціями, які відчуває людина в цей період, є страх, відчай та розгубленість. Подолати це самотужки може бути дуже складно. Тож, якщо хтось із близьких стикнувся з паліативним діагнозом, у ваших силах допомогти йому це прийняти та зберегти максимально можливий рівень якості життя.

 

Втім, підтримувати близьку людину теж треба вміти. Частіш за все в такій ситуації ми губимось і обираємо хибні шляхи: уникати пацієнта або ж підтримувати його тими способами, які на перший погляд здаються нам найкращими. Проте, самі паліативні пацієнти сприймають шаблонні фрази підтримки зовсім по-іншому. Тому, щоб найкраще підтримати свого близького, краще слідкувати таким правилам. 

 

 

Не слід забороняти людині висловлювати емоції, у тому числі за допомогою сліз. Не кажіть: «Припини плакати» або «Та заспокойся вже, скільки можна?». М’яко спонукайте її до вираження емоцій у комфортний спосіб.

 

Найкращий спосіб – це бути поруч та відповідати потребам самого пацієнта. Якщо він хоче поговорити (навіть, на найважчі теми), будьте готові та відкриті до розмови. Якщо прагне самотності, дайте йому побути на самоті, але залишайтесь в зоні досягнення.

 

Варто підтримувати фізичний контакт: тримати за руку, обійматися – не слід давати діагнозу порушити ваші взаємини.

Потрібно потурбуватися про фізичну допомогу: облаштуйте помешкання, допоможіть зробити покупки або прибирання, візьміть на себе частину щоденної рутини. Але слід пам’ятати, що ви повинні брати на себе лише ті обов’язки, які точно зможете виконати.

 

– Порадьте, як додати фарб у життя паліативного пацієнта. Як зробити так, щоб після слів лікаря про невиліковний діагноз життя не зупинилося передчасно?

 

– Сам по собі паліативний діагноз не означає, що життя повинно припинитись. А, отже, людина має право отримувати задоволення від того, що їй подобається. Не позбавляйте її цієї можливості.

 

Потрібно спонукати людину до активності, але прислухатися до її бажань: нехай вона обере фільм для перегляду або страву, яку ви разом будете готувати. Не слід забувати  про посильну фізичну активність, яка обов’язково повинна бути. 

Не потрібно обмежувати спілкування з близькими та особливо з дітьми. Слід запрошувати гостей, яких людина хотіла б бачити, робити дзвінки в скайпі.

 

Якщо людина з діагнозом відчуває слабкість та не може рухатись, необхідно обрати ментальні види активності: прослуховування музики або аудиокниг, читайте уголос, разом розгадуйте кросворди. Варто проявити креативність у цьому питанні та враховувати потреби й інтереси самої людини.

 

Якщо це можливо, можна запропонувати людині будь-яку творчість: малювання, вишивання або написання віршів. Можна підтримати  її бажання мати хобі.

 

– Під час допомоги паліативному пацієнту людина інколи забуває про себе. Порадьте, як морально не втрати себе?

 

– Як би не хотілось полегшити самопочуття близької людини з паліативним діагнозом, кожен також повинен турбуватися про себе. По-перше, це необхідно для того, щоб можна було допомагати і далі. А по-друге, життя людини таке ж саме, як і життя будь-якої іншої людини. Ви не зобов’язані віддавати більше, ніж можете. 

 

Тому потрібно домовитися  про те, що ви матимете час для себе. Використовуйте цей час на самотурботу: відпочинок, хобі, спорт, косметичні процедури. Пам’ятайте, що ви маєте повне моральне право на це. 

 

Приймайте пропозиції допомоги від інших. Немає нічого поганого у тому, щоб попросити допомоги, коли ви відчуваєте брак ресурсів або часу.

 

Не потрібно брати на себе забагато. Краще зробити менше, ніж не виконати взяті на себе обов’язки.

 

Вікторія Семененко   

 

Нагадаємо:  «Нам потрібно навчитися говорити їм правду»