Безготівковий проїзд. 4 питання про електронний квиток

 

Півтора роки тому у травні 2017-го набув чинності закон про впровадження єдиного електронного квитка. Він дозволив українським містам за бажанням відмовитися від готівкового розрахунку в громадському транспорті на користь електронної системи. За цей час деякі міста вже встигли запустити систему, інші – тільки працюють над проектом. Попри різні темпи реалізації реформи, алгоритм роботи електронного квитка залишається схожим. Що, де і як працює – зібрали найпоширеніші питання про електронний квиток. 

 

Як користуватись електронним квитком?

Єдиний електронний квиток, або, як його простіше називають, е-квиток – це пластикова картка, яку можна поповнювати на певну кількість поїздок. За такою карткою можна їздити у всіх різновидах міського наземного транспорту: автобусах, тролейбусах, трамваях.

 

Оплата здійснюється за допомогою спеціального терміналу – валідатора, встановленого у салоні. Залежно від розміру транспортного засобу у кожному автобусі і тролейбусі повинно бути 3-5 таких пристроїв. Пасажиру достатньо прикласти картку до валідатора, і сума проїзду буде списана з рахунку. Далі пристрій має видати чек, за яким контролер зможе перевірити оплату проїзду. 

 

Крім оплати спеціальною транспортною карткою є ще кілька способів, як можна розплатитися за поїздку: банківською карткою у транспорті або одноразовим талончиком з QR-кодом, який можна купити у терміналах IBox, муніципальних та комерційних кіосках («Союздрук», «Турінфо», «Т-Кіоск»). Також у деяких містах можна заплатити карткою місцевого жителя, як-от: «картка киянина» у столиці або «файна карта» у Тернополі.  

 

Важливо знати, що, навіть попри появу електронної системи, талон на проїзд усе ще можна купити у кондуктора за готівку. Кондуктори мають мобільні валідатори і можуть роздрукувати одноразовий квиток.

 

Ціна е-квитка залежить від міста, вартості проїзду і пакету послуг, який він надає. У середньому картку можна купити за 40-50 гривень. Існують як безлімітні пропозиції, які дозволяють їздити протягом одного або трьох місяців без обмеження кількості поїздок, так і пакет «гаманець», який можна поповнювати на бажану суму. Також є студентські та учнівські електронні квитки, які традиційно коштують дешевше. 

 

У яких містах працює система?

Над впровадженням реформи працює близько 20 українських міст. Деякі вже встигли відчути перші результати, інші тільки готуються до запуску. Першим містом в Україні з системою безготівкої оплати у транспорті став Житомир. Система розпочала роботу ще восени минулого року. Електронні квитки у громадському транспорті працюють у Тернополі, Харкові, Хмельницькому, Маріуполі, Білій Церкві і Чернігові. З початку року пілотний варіант електронного квитка тестують також у трамваї 1-го маршруту в Дніпрі. 

 

З 1 листопада цього року у тестовому режимі систему запускають у Києві. За словами голови департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА Юрія Назарова, тестуватимуть систему впродовж року до 30 жовтня 2019 року включно. Монтаж валідаторів у транспорт ще триває, усього планують встановити 1,5 тисячі пристроїв.

Ще низка українських міст – Львів, Вінниця, Миколаїв, Ужгород – планують запустити технологію наступного року.

 

Як нововведення впливає на пільговиків?

Громадяни з правом пільгового проїзду і далі можуть користуватись транспортом безкоштовно. Для них передбачені електронні картки, які можна отримати безоплатно. При цьому пільговики, так само як і інші пасажири, повинні засвідчували свою картку через валідатор. Це так званий «нульовий квиток» для пільгових категорій, який дозволить вирішити проблему компенсацій перевізникам за пільгові перевезення. За словами радника мера Дніпра Яники Мерило, е-квиток – це можливість уникнути пільгової дискримінації. 

 

«У мене в салоні і так багато пільговиків. Чекайте наступну маршрутку!» – типова ситуація, коли водій закриває двері прямо перед пенсіонером. Коли ж пільговик користуватиметься е-квитком, пристрій показуватиме, що в нього є право на проїзд», – зауважує вона. 

 

Таким чином, завдяки е-квитку пільгові категорії громадян мають гарантоване право на проїзд, а місцева влада чітку статистику. Перевізники ж можуть отримати від міста саме ту суму компенсації, яка була витрачена на пільговий проїзд. 

 

Які переваги е-квитка?

Експерти зауважують, що система електронного квитка зручна як для пасажирів, так і для перевізників. Пасажир з е-квитком отримує більше варіантів, як саме він хоче сплатити за проїзд: готівкою чи безконтактно. Картку можна поповнювати у зручний для себе час за допомогою інтернет-банкінгу і терміналів. У транспорті не потрібно шукати кондуктора, передавати гроші за проїзд, а потім довго чекати на решту. Крім того, з електронним квитком пасажир може пересідати з одного виду транспорту на інший протягом півгодини не сплачучи за проїзд вдруге. При цьому для власників е-квитків обіцяють системи знижок: що більше поїздок купуєш, то дешевше вони коштують.

 

Ба більше, е-квиток – це підвищення рівня безпеки на дорозі. Водії автобуса можуть спокійно слідкувати за дорогою, а не працювати паралельно кондуктором.

 

Переваги електронного квитка зауважують і на рівні міської влади. З’являється облік реального пасажиропотоку, адже вся інформація з валідаторів передається на комп’ютери і систематизується. За словами директора КП «Житомиртранспорт» Івана Фурлета, після запровадження електронного квитка стало зрозуміло, у який час і у яких напрямках транспорт найбільше завантажений. Тож міська влада змогла збільшити кількість автобусів і тролейбусів у пікові години. Зі свого боку заступник міського голови Житомира Дмитро Ткачук запевняє, що є фінансова вигода. Адже прозора статистика дозволяє боротись із недобросовісними перевізниками. 

 

«Квитки друкує система, і вони усі унікальні. Їх можна відстежити і тепер немає можливості зманіпулювати і, наприклад, продати квиток двічі», – пояснює він.  

 

Представники міської влади кажуть, що перехід на е-квиток відбувається поступово, аби українці встигли опанувати і звикнути до нової технології. Тестування можуть займати понад рік, адже у кожному місті потрібно побачити, як на практиці працює система, які є слабкі місця і проблеми. Коли всі деталі буде налагоджено, тільки тоді звичайні паперові квитки зможуть відійти в історію. 

 

Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю