Час єднатись, або Десять кроків у невідомому напрямку

 

Відомі «десять кроків назустріч людям» екс–президента Віктора Ющенка, як відомо, були не виконані. Свою десятку кроків рік тому кандидат в міські голови Андрій Райкович назвав «Десять пріоритетів для міста», хоча їхній зміст тягнув майже на сотню. Перша річниця керування містом Райковичем була темою численних репортажів, фотожаб, скарг тощо. А все почалося з фіналу другого туру виборів.

 

До другого туру, як відомо, потрапили Андрій Райкович, якого просував Блок Петра Порошенка, та Артем Стрижаков, програма якого була значно коротшою та креативнішою, але він лідирував більше завдяки «єлисаветградській» темі. За попередніми підрахунками Стрижаков реально випереджав опонента, однак переміг Райкович. Багато хто з містян вважає, що Андрій Райкович став більше призначеним, ніж обраним міським головою.

Наступним кроком стало так зване «формування більшості». Певними угодами була утворена «демократична коаліція» з БПП, Радикальної партії, «Самопомочі», «Свободи» та «Батьківщини». Секретарем міської ради було обрано Володимира Смірнова, який разом з громадськими активістами намагався організувати роботу міської ради дійсно «по–новому». Однак невдоволені  коаліція та опозиція змінили його на Сергія Бойка, якого через деякий час теж “турнули” з посади. Утворена нова більшість з Опоблоку, двох підконтрольних Андрієві Табалову фракцій «Рідне місто» та «Наш край» , УКРОПу та частини БПП обрала новим секретарем Андрія Табалова. 

 

Місто без корупції

З семи пунктів цього розділу фактично виконані два — онлайнові трансляції всіх засідань сесії міської ради (плюс трансляція виконкому та апаратних нарад) та публічні звіти депутатів на округах і міського голови перед громадою. Проведення публічних тендерів на використання коштів міського бюджету не виконується. Ініційоване депутатами запровадження системи Prozorro на всіх рівнях не підтримується депкорпусом вже котре засідання. Розморозка довгобудів не відбулася, грунтовний аудит резонансних рішень попередників теж, скорочення кількості чиновників у раді теж не помічено — навпаки, з’явились нові люди — штатний радник, прес–секретар, охоронці новітнього секретаря міськради. Хто з них де і яку отримує зарплатню — невідомо.

 

Місто інвестицій

Два пункти цього розділу не виконані ні на копійку. Бюджетоутворюючі підприємства працюють за власними планами і стратегіями, а вимога деяких депутатів проведення аудиту комунальної власності, шляхів сполучення не підтримуються новою більшістю. Нещодавно дивом проскочила пропозиція інвентаризувати МАФи, але ініціатор має свій бізнес–інтерес в цьому напрямку. А, як відомо, інвестиції  — це вкладення коштів у конкретний проект на конкретній ділянці з конкретною метою. Проведений 23 листопада муніципальний інвестиційний форум не набув достатнього розголосу попри пафосну назву. Отже в цьому напрямку міському голові доведеться пропонувати та ухвалювати доволі непопулярні рішення.

 

Безпечне місто

Якщо коротко — то по нулях. Патрульна поліція аж ніяк не тягне на рівень муніципальної ні за досвідом, ні за оснащенням, ні за статусом. Відеоспостереження та «тривожні кнопки» — це з розділу «рожевих мрій», а облаштування укриттів в разі надзвичайних ситуацій (та й загроза повнорозмірної війни не скасована) — все на рівні «галочок» статистики.

Крім вищезгаданого перша річниця мерування Райковича запам’яталась його «красномовністю», апофеозом якої стала лайка в прямому ефірі під час першого засідання п’ятої сесії міської ради. Цитата миттєво разом з портретом міського голови з’явилась на футболці, розиграш якої провело одне з інтернет–видань міста. Минулорічна зима, яка традиційно стала несподіванкою для міської влади, запам’яталась врученням Андрієві Райковичу персональної лопати громадським активістом Андрієм Максютою. До речі, Mаксюта нещодавно очолив спецінспекцію міської ради. Спроба Райковича перевірити якість пільгових перевезень, скориставшись власним посвідченням Почесного громадянина, викликала реакцію водія маршрутки, яка теж не вкладається в рамки цензурної лексики.

 

Розумне місто

Шість пунктів реалізуються вельми повільно. Попри відкриття комп’ютерних класів розумовий рівень міської молоді не покращується. Успіх Наталі Нічишиної, яка увійшла в число кращих учнів України, — це її особиста заслуга. А допомога Райковича у виданні її першої поетичної збірки — це крапля в морі порівняно з  тим, що потрібно зробити в цій сфері.

 

Комфортне місто

Теж шістка пунктів, успіхи в реалізації яких — крапля в морі. Енергоощадне освітлення дійcно почало запроваджуватись — як у віддалених районах, так і у центральній частині міста. «Дорожня карта», як вже було зазначено, успішно саботується, як і реєстр черговості поточних та капітальних ремонтів шляхового полотна. Публічні тендери  — дивимось вище. Поодинокі нові зупинки абсолютно далекі від обіцяних, а великовмісні автобуси, як і обіцяні нові тролейбуси, до Кропивницького чомусь не доїхали.

 

Затишне місто

Один з найскандальніших розділів  щодо його практичної реалізації. Дев’ять пунктів плану — а на практиці маємо повну відсутність нового Генплану міста та стратегії його розвитку, «фахова публічна ревізія  міського комунального господарства» не відбувається попри оновлення керівництва управління ЖКГ (досвід Віктора Кухаренка плюс молодість Юлії Яндович), процес  утворення ОСББ триває сам по собі, як і запровадження «управляючих компаній». Бажання містян автономного опалення викликає спроби директивної заборони (хоча на це дійсно є певні причини), а утворення реєстру саботується депкорпусом. Сміттєпереробний завод вже став обласною, якщо не державною проблемою. Поливання вулиць, зелених насаджень відбувається лише після шаленого волання громадськості, а схему і систему обрізання дерев у Кропивницькому цензурними словами розписати доволі важко. І, нарешті, спроба реконструкції площі Героїв Майдану з метою прибрати звідти всі згадки про буремні події 2013–14 років налаштовує проти міського голови «сотоварищи» і патріотичну громадськість, і учасників АТО. Парк Перемоги, попри можливість нардепа Олександра Горбунова «вибити» кошти з Держбюджету на його облаштування, не входить в сферу інтересів всього депкорпусу, а сам Андрій Павлович не бажає сваритись з депутатами. Єдиний успіх — реконструкція дамби біля мостa по вулиці Михайлівській. Але перевірка якості ще не відбулася — зимовою кригою та весняною відлигою.

 

Місто новобудов

Чотири пункти  — і повний провал. Єдине будівництво житла на вулиці Жадова розрекламувалось як шалений успіх. Але поки що розгортаються МАФи, крамниці, автосервіси та розширяються ринки. Жодної доступності, жодної прозорості. Будівництво ЖК «Набережний квартал» жодним чином з Райковичем не пов’язане, бо розпочалося раніше. Надія, що компанія отримає ще замовлення у Кропивницькому, — вельми примарна. Створення містечка для військових координуватиметься Міноборони — адже ділянка належить саме військовому відомству.

 

 

Спортивне місто

Попри те, що міський голова є дуже далекою від спорту людиною, появу нової спортивної школи, поступовий ремонт спортивних зал він може зарахувати до своєї копілки успіхів. Проте зняття з посади секретаря міськради Сергія Бойка зменшило шанси на реалізацію проекту першої велодоріжки в Кропивницькому, хоча проектно–кошторисна документація вже замовлена. Примарою залишаються і «спортивні містечка» — в обіцяних місцях їхнього розташування залишається бур’ян, сміття та триває алковідпочинок мешканців міста.

 

Здорове місто

З восьми пунктів повністю виконаний один — відкрито філію Донецького медичного університету, в якій цього року розпочалося навчання. Триває реконструкція дитячої обласної лікарні. Відкрито два відремонтовані відділення у першій міській лікарні. Скандалом першого року головування Райковича стало об’єднання двох пологових будинків — адже ще у своїй програмі він обіцяв «організувати на базі однієї з міських лікарень амбулаторне гемодіалізне відділення» та «забезпечити якісне медичне обслуговування вагітних і породіль». Як це реалізується практично — побачимо. На найближчі роки в цій сфері ще працювати й працювати.

 

Культурне місто

Значних успіхів у жодному з  восьми пунктів не помічено. Ведуться поточні ремонти низки закладів та забезпечення комп’ютерною технікою (про це вже згадувалось).

 

Підсумовуючи, слід зазначити, що досвід «великого підприємства» нічим не допоміг Райковичу. Там він цар і бог, а  при обранні на керівну посаду треба домовлятись. Цьому йому ще вчитись і вчитись. По–друге, Андрій Павлович надмірно політизований — особливо під час декомунізаційної кампанії. І, нарешті, він не настільки самостійна людина й керівник для успішного виконання власної ж передвиборчої програми. А затягуванння процесу утворення об’єднаної територіальної громади з метою за будь–яку ціну уникнути позапланових виборів — яскраве цьому свідчення.

Віктор Сергєєв