Cпецпроект сайту: Повний візаж. Особливий день
Згадайте свій особливий день. Але не той, коли ви вперше доторкнулися до пальчиків свого маляти чи коли вас підвищили на роботі. Це все прекрасно і колись ми про це поговоримо. Зараз же пригадайте той день, коли ви зустріли ЙОГО. Чи коли ВІН сказав, що ви не така, як усі інші, якась така, що відразу у серце. Чи коли просто запросив до "клюбу, бо там будуть танці". У кожного був свій особливий день. День, коли серце підскочило десь під гортань, а потім замертво впало у п'ятку. Не знаю, як ви, але я часто повертаюсь до цього дня думками. Згадую, посміхаючись. Тоді я була в джинсах, кедах і якійсь абсолютно божевільній золотистій бобці. А ще в мене була дивна зачіска і я була постійно в окулярах, бо не встигла нафарбуватися. Сміх та й годі! Якби я знала, що цей день буде особливим, я б, мабуть, воскресила Мерилін Монро і провела б із нею розгорнуте інтерв'ю)
...мій особливий макіяж в школі краси "BeauBS" - класичний смокі-айс. Ну, можливо, не дуже класичний, так як за основний відтінок макіяжу ми з моїм вчителем Тонею Івановою вибрали насичений зелений колір. Чому я назвала смокі особливим? Не знаю, які у вас ранкові будні, але мої зазвичай проходять так:
7.00 -"ААА, нічого не встигла. Семен вставай, скільки можна спати?"
7.20 - однією рукою чищу зуби собі і Сему, паралельно, друго рукою, прасую щось, що тільки-но витягла із шафи.
7.30 - експрес-макіяж "раз-два" і зачіска а-ля "нєпрєнуждьонность в трендє".
7.50 - "Нас уже не пустять в садок...Але помчали! Включаємо 5 швидкість".
P.S. Семен - мій 5-річний син, хто не знав)
Ну ви зрозуміли. Ранок на 5-ій швидкості точно не передбачає смокі айс) Тому для мене день, коли я його повторю в реальному житті (після курсу "Макіяж для себе") теж буде знову ж таки особливим.
Техніку цього макіяжу я освоювала майже самостійно. Тому на деякі огріхи дивіться, крізь пальці. Тоня Іванова, хоч і була поряд завжди, цього разу дала мені повну свободу дій. Пам'ятаєте, як батько вчив вас плавати? Спочатку підтримував, так, що аж ребра синіли, а потім потихеньку відпускав. Ненадовго і недалеко, але відпускав. І ти борсаєшся (щастя повні легені), майже тонеш, але кричиш повним ротом води: "Я пливу!". Отак і у мене. Страшно зробити щось не так, але як же хочеться прийти додому і твердо сказати: "А це вже я сама, господа!".
Ось кілька фото з нашого третього практичного уроку. На деяких з них я виглядаю, як одноокий Джо, але то ж процес)
І ще. Не викидайте з пам'яті особливі дні. Навіть якщо ви посварилися/розлучилися/ненавидите винуватця того особливого дня. Це зовсім неважливо. Тоді ви були щасливі і це було по-справжньому. І ще. От, ніяк не закінчу, розійшлася, а? Ще можна стати самому сценаристом свого особливого дня. Зробитися гарною-гарною (ви вже знаєте як), взяти ЙОГО під руку, розвернути до себе, закрити його відвисшу від вашої краси щелепу, і ніжно промовити, дивлячись у очі: "Чувак, ти найкраще, що зі мною сталося. З тобою хочеться БУТИ". Фразу можна адаптувати під себе)
До нових зустрічей, попереду ще завершальний урок макіяжу. Це буде щось)
Для тих, хто пропустив мої минулі уроки:
