День радіо. Марія Лебідь: Інформація – це зброя
Чи популярне радіо у наш час? Які плюси та мінуси роботи у цій сфері? Що потрібно знати, аби стати професіоналом у радіожурналістиці? Про це в інтерв’ю журналістці «Первой городской» розповіла багаторічна редакторка Кіровоградського обласного радіо (нині – UA:Українське радіо Кропивницький) Марія Лебідь.
– Чому вам подобається робота на радіо?
– По-перше, моя професія полягає у спілкуванні з людьми. По-друге, мені важливо донести своє розуміння подій, які відбуваються у світі. Подобається відповідальність у цій сфері: завжди треба робити перевірку фактів та дотримуватися професійних норм зі слухачами.
– Розкажіть про ваш перший робочий день.
– Мій перший досвід був у районному центрі Благовіщенському. На жаль, ніхто не встиг нічого розказати і показати мені у радіорубці, тому що попередня працівниця пішла у декретну відпустку. Але там працював єдиний інженер, який, на щастя, показав, як вмикати диктофон. Згодом я навчилася все робити сама. А ось свій перший день на обласному радіо пам’ятаю добре. Мені сказали зробити репортаж для новин про шістнадцяту школу. На той момент це було дуже відповідальне завдання, тому намагалася виконати все швидко і цікаво. Сюжет був понад двадцять хвилин, а за стандартами потрібно три. Найважче було спостерігати, як головний редактор пошматував мою роботу, адже я думала, що мій репортаж – шедевр, але ні. Зате потім переконалася: багато не завжди добре!
– Які позитивні та негативні фактори у цій сфері комунікації?
– Робота на радіо дозволяє краще розуміти процеси, які відбуваються в Україні. Звичайно, є ефіри на Всеукраїнському радіо – знімаємо програму «Вся країна». Там беруть участь журналісти з інших областей держави. Ми обговорюємо спільну тему, адже це дозволяє побачити проблеми та їх вирішення з іншої точки зору. Мінуси полягають у тому, що під час свят радіожурналісти повинні працювати. Навіть неділя – відпочинок для інших, але не для нас. Однак позитивні фактори все-таки перекривають негативні.
– Чи траплялись із вами форсмажорні обставини під час ефірів?
– Цікавих історій було багато, але все забувається. Найкращі з них – коли люди не приходили на прямий ефір. Інколи забували, або не могли прийти. Одного разу сталося так, що я втратила голос під час роботи. Але ж ми всі люди і бувають різні ситуації у житті.
– Чим відрізняється теперішнє радіо від того, що було двадцять років тому?
– Тоді все здавалося інакшим: і країна, і стандарти журналістики. У той час намагалися подавати шаблонну інформацію. Також були організації, яких не можна було називати. Зараз радіо, безперечно, змінилося. По-перше, ми намагаємося запрошувати незалежних експертів, які оцінюють ситуації або події. Для нас зворотний зв’язок – святе! Наприклад, у соціальних мережах ми слідкуємо за тим, яка реакція у глядачів на ефіри. Особисто мені легко працювати у режимі онлайн. Але шкода, що дротове радіо вилучають із повсякденного життя. Адже у сільській місцевості це – традиційний спосіб отримання інформації. Людям важко усвідомити перехід від старого до нового. Я сподіваюся, тих, хто слухає радіо на FM-хвилях, буде більше.
– Які навички повинна мати молодь, щоб працювати на радіо?
– Головне – хотіти вчитися! Це дуже відповідальна професія, бо ми формуємо громадську думку та інколи впливаємо на розвиток процесів у суспільстві. Інформація – це зброя!
Христина Ковалевська
