Дитяче щастя – мама. Кропивничанка виховує десятьох дітей

 

У  світі існує безліч професій, але є одна «професія», яка здобувається раз і на все життя, — мама.

 

Щорічно у травні в Україні відзначають «професійне» свято — День матері. Цього дня українці вітають своїх матерів, відвідують їх і нагадують, яку важливу роль вони відіграють у їхньому житті.

 

Мрія здійснилася!

Людмила Кожанова зуміла ощасливити десятьох дітей, ставши для них мамою. Вона створила дитячий будинок сімейного типу. Під її опікою зараз перебувають діти від 7 до 17 років.

 

— Я закінчила Компаніївський ветеринарний технікум і 25 років пропрацювала в обласній лабораторії ветеринарної медицини. Чотирнадцять років тому у мене з’явилась дитина під опікою. Так вийшло, що я була опікуном спочатку для однієї дитини, потім ще один хлопчик з’явився у мене, і через певний час ми вирішили відкрити дитячий будинок сімейного типу, — розповідає пані Людмила.

 

Людмила Кожанова зізнається, що дуже хотіла велику сім’ю і її мрія таки здійснилася. Раніше вона навіть не задумувалася, що це може бути дитячий будинок сімейного типу (далі — ДБСТ).

 

Я почувалася щасливою, це було ціле свято для мене. Я завжди хотіла велику сім’ю. Сказати, що діти адаптувалися до нового життя легко, не можу. Вони усі вже прожили тяжке життя, яке не кожен дорослий зможе витримати. Перший час діти вивчали нас. Можна сказати, перевіряли нас, нашу реакцію на певні дії. Доводилося вмикати розумну маму і працювати з цим, — розповідає  жінка. 

 

Вони мене мотивують

Щоб піклуватися про таку велику сім’ю, потрібна неабияка енергія. Пані Людмила знаходить сили та бажання у своїх дітях і рідних людях. На своєму прикладі вона показує, як важливо мати улюблену справу та віддушину. 

 

— Хвора я чи немає у мене настрою — вони все одно липнуть до мене. Називають мене мамою-капустою. Я, як качан, а вони листочки. Вони ж і моя мотивація. Виховувати дітей важко, але якщо не будеш займатися собою, то тоді буде ще важче. Ми з дівчатками разом ходили на заняття східними танцями, займаємося спортом (бігаємо зранку чи ввечері), бісером вишиваємо з дівчатками. Хлопці люблять у футбол пограти, — розповідає про захоплення співрозмовниця.

 

Людмила Кожанова з гордістю розповідає, що її діти їй дуже допомагають підтримувати порядок у домі та у серці. 

 

— Кожен слідкує за порядком у своїй кімнаті, намагаються на кухні мені допомагати. У нас є город, і вони теж разом зі мною ним займаються. Хлопчик один у мене кадет. Вирішили, що буде навчатися на будівельника.  А потім, якщо точно вже вирішить, далі продовжить навчання там, де є військова кафедра. Говорить, що потім буде військовим архітектором, – ділиться планами пані Людмила.

 

Дитячий будинок сімейного типу — це окрема сім’я, що створюється за власним бажанням. Загальна кількість дітей у ДБСТ не повинна перевищувати 10 осіб.  

 

— Більше дітей нам брати під опіку поки що не можна. Виховаємо поки що цих дітей, а далі буде видно, — говорить жінка.

 

 

Їх треба любити такими, якими вони є. Із усіма їхніми вадами і перевагами

На запитання, чи щаслива пані Людмила, отримали коротку відповідь: «Так, звісно». Своїм щастям називає родину: дітей, маму, братів. Сім’я, яка завжди допомагає та підтримує.

 

— Збоку здається, що дуже просто створити ДБСТ. Проте, якщо люди не відчувають безкорисливої любові до дітей, не вміють співчувати їм, то нічого не вийде. Їх треба любити такими, якими вони є. Із усіма їхніми вадами і перевагами, – переконана Людмила Кожанова.

 

Любіть та бережіть своїх мам кожного дня!

 

Аліна Кулик