Для занять таеквондо у сільську школу потрібні татамі

Для занять таеквондо у сільську школу потрібні татамі

 

«Шлях, пройдений голими руками і ногами» — так дослівно перекладається бойове мистецтво таеквондо, яке зародилося у Кореї понад 2000 років тому. Воно об’єднує найголовніші дев’ять шкіл корейських традиційних бойових мистецтв. Люди, які займаються цим видом спорту, наголошують, що він до того ж діє оздоровчо та спонукає до філософії. 

 

— Таеквондо дає розвиток усьому тілу — як духовному, так і фізичному. Він  підходить і хлопчикам, і дівчаткам. Цим видом спорту можна займатися у будь–якому віці, і тут кожен може знайти себе. У таеквондо є спаринг, командний спаринг, самооборона, силове розбивання. Якщо у дитини проблеми із зором і вона не може спарингувати і брати участь у командному спарингу, є командне силове розбирання. Тобто діти можуть себе проявити в іншій ланці, — розповідає тренер Владислав Лутаєнко. 

Про своє захоплення Владислав розповідає з ентузіазмом. Каже, як прийшов на перше заняття, зрозумів, що відтоді буде назавжди у цьому виді спорту.

— Спортом я займаюся близько десяти років. Цього навчального року викладатиму третій рік. У 2012 році я потрапив у збірну України з таеквон–до. Після цього неодноразово їздив за кордон, брав участь у змаганнях, займав другі, треті місця. На змаганнях в Україні також був призером. Почав займатися з другого класу, як тільки у селище Нове приїхав тренер  і дав оголошення, що є такий професійний вид спорту і на нього відкритий запис. Мені стало цікаво, я пішов і записався. Тренер Олег Володимирович Литвиненко розповідав про таеквондо, показував види техніки. Перше моє досягнення було у сім років, коли я зайняв третє місце на змаганнях у Черкасах, — каже спортсмен.

Владиславу 19 років. Він навчається у Кіровоградському державному університеті імені Винниченка на спеціальності «фізична культура і спорт», працює в обласній федерації таеквондо,  член спортивного клубу One Way. 

— One Way заснований 18 вересня 2002 року. З другого класу я приєднався до нього. І наразі це єдиний спортивний клуб, який представляє Кіровоградську область на змаганнях різного рівня —  кубки України, чемпіонати України з таеквондо. Моя остання медаль — 2013 року привезена із міста Кошице. У 2012 році, ще до війни, ми їздили виступати у Волгоград. Були на змаганнях у Нідерландах. Я виступав у складі команди One Way. Хтось привозив перші місця, хтось другі, але ми не засмучувалися. Ми кожен рік привозимо нагороди, і це надає сили для подальших перемог. Ми тримаємося у п’ятірці найкращих країн світу у цьому виду спорту. Це клуб місцевого рівня. У ньому діти з Компаніївки, Кропивницького, я треную дітлахів із сіл. У нас приблизно 250 осіб, які займаються у спортивному клубі, — розповідає Владислав. 

Хлопець говорить, що попри те, що має досвід роботи тренером та перемоги у конкурсах різних рівнів, завжди ставить собі за мету підвищити свої знання. 

— Щороку проводиться інструкторський семінар у Києві. Приїздить майстер з Кореї, показує нові прийоми або іншу техніку, яка удосконалює наше викладання. Бувають технічні семінари і семінари з формування вправ. Двічі на рік я на них підвищую свою кваліфікацію, — додає спортсмен.

Владислав викладає таеквондо дітлахам із сіл Катеринівка, Івано–Благодатне, Велика Северинка, а з нового навчального року — ще й у Великій Висці. Всього у нього близько 50 вихованців. 

— Я телефоную до сільського голови, цікавлюся, чи можна у них відкрити секцію. Потім зустрічаюся з директором школи, якщо він дозволяє і надає приміщення, ми укладаємо контракт і починається робота. Даю оголошення про набір, діти цікавляться. Мінімальна вартість навчань — від 100 гривень на місяць. Дітки, у яких батьки з АТО чи учасники бойових дій, займаються безкоштовно, — розповідає Владислав.

Для занять із таеквондо може вистачити спортивної зали. Але в різних школах різні графіки, тому немає можливості займатися саме у залі. Як говорить молодий тренер, якщо йому надають інше приміщення, його краще обладнати, оскільки діти професійно займаються цим видом спорту. 

— У Великій Северинці мені виділили окрему кімнату для тренувань, а в інших навчальних закладах я займаюся у спортзалі. Для кімнати у Великій Северинці необхідно закупити татамі, щоб дітворі було зручно  займатися спортом, щоб не було холодно у ноги. Щоб обладнати належно приміщення, потрібні кошти. Я звертався багато до кого, але відповіді були такі: «Дехто цим не займається, декого це не цікавить, у декого це не входить у повноваження». Я звертався до сільського голови, він сказав, що 12 вересня буде зібрання і, можливо, кошти, які будуть надлишком у бюджеті, зможуть на це виділити. Необхідно на татамі близько 40 тисяч гривень, — говорить Владислав і просить в кого є можливість допомогти зібрати кошти.

Спортсмен розповідає, що вихованцям необхідно пройти медичний догляд, щоб знати, чи стан здоров’я дитини дозволяє займатися спортом.

— Взагалі кожен рік проводиться медогляд у спортивному диспансері. Якщо дитина здорова і має дозвіл, тоді починаються тренування. Перші два заняття безкоштовні. У перший місяць батьки приносять довідку, що дитина здорова і може займатися, у другий — дитина, як визначається, що буде ходити, їде у спортивний диспансер і там проходить обстеження, — уточнює тренер.

До речі, серед його вихованців є й малюки з дитячих садочків. Зараз його найменшій учениці три рочки. Вона із села Катеринівка.

Що власне потрібно для занять таеквондо? Владислав називає спортивні перчатки, бандаж, шолом, які батьки купують учням після першого місяця занять. 

— Кожного року діти з Кіровоградської області виїздять на чемпіонат Європи і світу. У нас є вже свої чемпіони світу, які в нас займаються змалечку. Ми намагаємося розвивати спорт в області, займаємося фізичним розвитком хлопчиків та дівчаток. Також на тренуваннях їм подаємо прийоми самооборони, щоб діти могли себе захищати у подальшому. У цьому році проходив кубок між вихованцями нашої секції з різних шкіл. У змаганнях брали участь спортсмени з Великої Северинки, Катеринівки, Івано–Благодатнього, школи №18 міста Кропивницький. Вихованці з Великої Северинки посіли перше місце, з Катеринівки — друге. Їх розділяла лише одна медаль, — каже з гордістю про результати своїх учнів Владислав.

 

Вікторія Семененко