До 90-річчя від дня народження Володимира Шурапова: «На осердечненій хвилі»
«На осердечненій хвилі»
До 90-річчя від дня народження Володимира Петровича Шурапова літературно-меморіальний музей І.К. Карпенка-Карого міста Кропивницького презентував виставку, назву до якої підказали рядки, присвячені ювіляру на початку 2000-х років Світланою Григорівною Барабаш: «Я вклоняюся Володимиру Петровичу за те, що в кожній своїй справі він працює на осердечненій хвилі. Вміє у тій роботі забувати про себе і знаходити таку енергетику, таку силу любові, приязні і розуміння до того світу і його особистостей, які відкриває. До його наполегливості в роботі, відповідальності і сконцентрованості, на яких тримається густота часу Володимира Шурапова, він уміє бути вдячним і уважним до тих, хто поруч».
Вдячними і уважними до Володимира Петровича Шурапова і його вірної супутниці життя Ніни Миколаївни були всі без винятку гості музею. Але спочатку кілька слів про самого винуватця події - непересічну особистість, відому багатьом у нашому місті і за його межами.
Народився у 1928 році у Зінов’євську (так називалося тоді наше місто). Підлітком, під час Другої світової війни, пережив страшні часи фашистської окупації. Спогади воєнного лихоліття не полишали довгі роки і стали сюжетом для книг «Гавроші з Балашівки», «Ніч над Інгулом», «Земний уклін тобі, солдате…» (остання у співавторстві). Згодом, після закінчення Одеського університету, працював журналістом, репортером, очолював відділ на телебаченні, працював у державних установах.
Двадцять років були віддані театру. З 1993 по 2013 рр. Володимир Петрович обіймав посаду завідувача літературно-драматичної частини Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Кропивницького.
На виставці - більше десятка дослідницьких і популяризаторських праць В. Шурапова, присвячених нашому театру. Дві з них - фундаментальні «Театр Марка Кропивницького (Минуле і сучасне)», «Марко Кропивницький та його спадкоємці» - стали справою його життя. Вони гідно поціновані. Перша принесла звання лауреата обласної премії імені Володимира Ястребова у галузі краєзнавства (2002), друга - перемогу в номінації «Літературознавство та публіцистика» обласної літературної премії імені Євгена Маланюка. Володимир Петрович - заслужений працівник культури України.
Виставка насичена фотокартками різних років, особистим документами, книгами. Значну частину експозиції займають прозові, поетичні, драматичні твори нашого земляка: «Мої лелеки», «Штрихи років», «Ніч над Інгулом», «Земний уклін тобі, солдате», п’єси «Мила сімейка», «Іванко любий сину, дорогий друже» та ін.
На презентації панувала атмосфера надзвичайної приязні. Почуттями поваги, вдячності, дружби, добра і любові були проникнуті звернення до ювіляра всіх без виключення гостей музею: заступника міського голови Наталії Дзюби, голови Кіровоградської обласної організації НСПУ Василя Бондаря, керівника творчого об’єднання «Парус» Олени Надутенко, очільниці видавництва «Імекс-ЛТД» Тамари Саміляк, керівника видавництва «КОД» Віктора Лисенко, поетеси Тетяни Березняк. Антоніна Корінь прочитала кілька пародій на вірші винуватця події, які були сприйняті ним доброзичливо і з почуттям гумору.
Учасники заходу віддали належне таланту В. Шурапова як дослідника, краєзнавця, популяризатора українського театру корифеїв і літописця театру ім. М. Кропивницького, поета-лірика, публіциста.
У свої 90 років Володимир Петрович залишається «на творчому посту» - підготував друге, доповнене і виправлене видання історичного нарису «Марко Кропивницький та його спадкоємці». Залишилося віднайти кошти на тираж. Можливо, у «високих кабінетах» звернуть увагу на те, що книга стосується людини, чиє ім’я тепер з гордістю носить наше місто, а подібно представлену власну історію мають лише два чи три театри України. Гарний приклад подала видавчиня Тамара Саміляк, безпосередньо під час заходу зробивши доброчинний грошовий внесок на добру справу. До речі, кількома тижнями раніше так само вчинили кілька музеїв міста та обласна бібліотека ім. Д. Чижевського.
На хвилі краси і гармонії звучали пісні у виконанні Вікторії Делістьянової, викладача музичної школи №1 ім. Г. Нейгауза. Невимушена атмосфера зустрічі, енергетика виконавиці сприяли «колективній творчості» - підспівували всі присутні.
Зворушливо і щиро пролунала пісня «Наша сивая горлиця» у виконанні учениці музичної школи № 4 Анни Чумаченко.
Захід закінчився, але прощатися не поспішали, жваво спілкувалися з Володимиром Шураповим, дякували достойній людині. «І порадіймо, що нам вдалося зробити це вчасно» - ще одна цитата з Світлани Барабаш.
Лариса Хосяінова, головний зберігач фондів
літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого
