До Дня прав людини: "Гомосексуальність - це про любов, а не про статеві стосунки"

10 грудня у світі відзначають День прав людини. Права – це те, що отримує кожен при народженні та що повинен захищати Головний закон держави. Однак сьогодні права багатьох людей порушуються, часто безкарно та навіть за схваленням суспільства. Серед них – представники ЛГБТ. Причина – стереотипізоване уявлення про одностатеві пари.

 

Кореспондентка газети "Первая городская" вирішила розвіяти поширені міфи про гомосексуальність, поспілкувавшись із представником ЛГБТ-спільноти. Героя цієї статті звати Богдан. Він волонтерорганізації Gender Z. Цьогоріч хлопець побував на Київпрайді– Марші рівності.

- Богдане, розкажіть, будь ласка, коли ви усвідомили свою гомосексуальність?

- Що мені подобаються хлопці, я зрозумів ще у дитсадку. Тоді мене однаково тягнуло і до хлопців, і до дівчат. Перший досвід стосунків у мене був у 12 років з моїм другом. У школі мене дражнили геєм, хоча я нікому не говорив про свою орієнтацію. Спочатку намагався себе переконати, що насправді я гетеросексуал. Навіть про суїцид замислювався, поки у 18 років не знайшов друзів, які переконали, що гомосексуальність - це норма.

- Багато людей переконані, що гомосексуалом можна стати, піддавшись пропаганді. Чи так це?

- Насправді ні, тому що потяг до людей певної статі закладається в людині ще до народження, і вплинути на це неможливо. До того ж гомосексуали не рекламують і не пропагують свою орієнтацію. Ми просто хочемо мати змогу ходити за руку і виявляти почуття, як і гетеросексуальні пари.

- Чи знають батьки про Вашу орієнтацію?

- Ні, тому що все життя я чув фразу "Краще дочка - дівчина легкої поведінки, ніж син - гей". Коли брат випадково побачив, що я вступив до спільноти геїв у соцмережі, сказав, що "на ремені поріже". Я боюся, що якщо поділюся з мамою, вона розкаже всій сім'ї, і тобі мені краще взагалі поїхати з міста.

- Коли вперше наважилися поділитися з кимось?

- Першими дізналися мої університетські подруги. На той момент я зустрічався з хлопцем. Дівчата чомусь так зраділи. Напевно, через стереотип, що найкраща подружка - це друг-гей. Це не так, я відразу сказав їм, що ненавиджу ходити магазинами і обговорювати одяг. Я взагалі не вписуюся у стереотипізоване уявлення про геїв, тому мені багато хто не вірить, коли я зізнаюся.

- Тобто ще один стереотип, що всі доглянуті хлопці - геї це неправда?

- Ні, вони скоріше метросексуали - ті, хто люблять доглядати за собою: фарбувати нігті, вищипувати брови тощо. Метросексуальність не визначає сексуальну орієнтацію.

- Як ви потрапили до Gender Z? Розкажіть про цю організацію.

- Завдяки подрузі, яка розповіла про мене своїй знайомій. Виявилося, що ця знайома теж туди ходить, і я попросив її відвести туди і мене. Це благодійний фонд, що займається тестуванням на ВІЛ та інші інфекції, проводить правозахисні акції та школи толерантності до ЛГБТ-спільноти. Нещодавно проходила акція боротьби з гомофобією і трансфобією. В її рамках у кількох містах, у тому числі і в Кропивницькому, можна було бачити написи на білбордах "А ти що, цей... як його... гомофоб?". Справді дивно, що у 21 столітті існує гомофобія. Я думаю, що такі заходи важливі, тому що привертають увагу до цієї проблеми.

- З цією ж метою була створена і школа толерантності?

- Так, задум полягає в тому, щоб журналістам, психологам, соціальним працівникам роз'яснити, хто такі ЛГБТ-спільнота та навчити коректно представляти їх у суспільстві, не використовуючи так звану "hatespeech" (мову ворожнечі), щоб уникнути дискримінації. Наприклад, термін "гомосексуалізм" - дискримінаційний, бо суфікс "-ізм" має значення "хвороба, відхилення". Правильно - "гомосексуальність", так само як і "гетеросексуальність". Також важливо розуміти різницю між гендером та статтю.

Стать - це те, що дається людині при народженні, гендер - те, ким людина себе усвідомлює. Поширеним є уявлення, що в гомосексуальних парах обов'язково хтось "дівчина", а хтось - "хлопець". Насправді ж у парі обидві людини можуть усвідомлювати себе жінкою або обидві - чоловіком, у мене так було з моїм хлопцем.

- У яких заходах організації ви брали участь?

- Цьогоріч їздив як волонтер на Київпрайд. Ми називали його також Марш рівності. Тобто мета була у першу чергу показати, що ми є, ми поруч із вами, ми такі самі люди, як і всі. На жаль, в Україні ще не всі це розуміють, тому до кожного учасника мусили приставити правоохоронця. Як виявилося, недарма: дехто намагався прорватися до нас, щоб побити. Але були й випадки підтримки. Коли ми йшли, якась жінказ балкону помахаланам і усміхнулася.

- Яких прав вимагають одностатеві пари, окрім поваги до себе?

- У першу чергу - права реєструвати шлюб та мати дітей. Зараз в Україні це нереально, але ж це природне бажання кожної людини. Я також хочу мати сім'ю, коли зустріну хорошого хлопця і закохаюсь.

- Навіщо це потрібно? Хіба хтось забороняє заводити стосунки?

- Справа в юридичному боці. Наприклад, якщо з одним із партнерів щось стається, дитину передають у дитячий будинок. Але краще ж щоб вона виховувалася в любові, маючи все необхідне, а не поневірялася по дитбудинках. Ще шлюб дає змогу мати спільне майно, яке може перейти до одного з партнерів, якщо інший помирає.

- Як гадаєте, чи стає Україна більш терпимою до гососексуальності?

- Поки що це не дуже відчувається. Я думаю, проблема в тому, що суспільство не розуміє, що гомосексуальність - це про любов, а не про статеві стосунки. Адже коли гетеросексуальні люди закохуються, вони замислюються у першу чергу про романтичний бік стосунків. Оточення про них не думає, що вони зустрічаються лише для задоволення природних потреб, а про ЛГБТ думають. Люди не вірять, що це серйозно.

- Що б ви хотіли побажати тим, хто читатиме цю статтю?

- Толерантності і терпимості до кожної людини, незалежно від її статі, сексуальної орієнтації чи ще чогось. Серед моїх друзів багато геїв та лесбійок. Мені, як і їм, абсолютно байдуже, з ким зустрічається мій друг чи подруга, бо головне – яка ця людина.

Наталка Нічишина