До дня закоханих: «Вона прийшла непрохана й неждана...»

         

Чомусь кохання, особисто в мене, асоціюється з поезією. Все прекрасне, що споглядаємо навколо, створила вона — любов. Звичайно, кораблі ходили б, а літаки — літали, але, погодьтеся, не так красиво? 

 

Романтичні почуття творять дива: окриляють, надихають, підтримують. І зовсім не дивно, що про неї так багато пишуть. Настав і наш час, особливо в День закоханих. Редакція «Первой городской газеты» підготувала для вас реальні історії про любов. Часом доля вигадує такі сценарії, що будь-який мексиканський серіал взяв би цей сюжет за основу. Почитайте, можливо, серед цих розповідей відшукаєте свою

 

 

Два тижні достатньо 

 

Повернувшись до Кіровограда після служби в іншій країні Іван, зустрів її. Так склалися обставини, що, залишивши там все, знайшов дещо більше тут. 

Він — кадровий військовий, але з душею поета. З дитинства займається фотографією. І ось уже минув не один десяток сумісного життя з Тетяною. Виховали двох доньок. 

Згадує знайомство і посміхається. Були і прогулянки нічним містом, і кіно на останньому ряду. Через два тижні зустрічей Іван сказав їй: «Таню, пішли до РАГСУ». Вона, звичайно, здивувалася і запитала: «Чи ще не зарано?», але все ж таки погодилась.

Чоловік згадує, що цих днів було достатньо, аби зрозуміти, що вона його доля. 

 

 

Усі жінки ведуть в тумани

 

Олександра була впевнена, що на роль рокової дами серця зовсім не тягне. От її майстер манікюру Юлія — запросто. Вона ефектна і знає собі ціну, але ж хіба цього достатньо?

В час новітніх технологій, ясна річ, більшість людей знайомляться в Інтернеті. Ця історія — не виняток. Саші було 19 років, коли вирішила осягнути всю суть віртуального кохання. Знайомство з 37-річним Михайлом перевернуло її життя. 18 років різниці — збочення, скажете ви. Можливо, я б з цим погодилася теж, але ж… Хіба якісь цифри здатні стати на заваді світлому почуттю?

 

Цим стосункам уже більше шести років. Дівчина згадує, що за весь час відносин ані вона, ані чоловік цієї різниці не відчували. 

Михайло — людина-лідер, кремезний, сильний, упертий. Завжди досягає того, що запланував. У зв’язку з тим, що займає достатньо високу посаду в місті, довгий час прикидався іншою людиною, не зізнаючись, хто він насправді. Олександра розповідає, що майже одразу вирахувала його, але до останнього не зізнавалась — гралися в кота й мишку. 

Коли зрозумів, що пора відступати, гра затягнулася — пізно, вже закохався. І хто б міг подумати, що якась маленька дівчинка може звести його з розуму? Правильно колись сказала одна поетеса: «Всі жінки ведуть в тумани». От ви ніколи не задумувалися, що керує такими чоловіками? Тепер знаєте, ними керують дівчатка, які зовсім не схожі на рокових жінок. 

 

 

З першого погляду

 

Кохання з першого погляду не вигадка, такі історії теж трапляються. Олександр побачив свою майбутню дружину на власному дні народження. Коли вона прийшла разом зі своїм хлопцем його привітати. Звісно, зазіхати на неї він навіть не смів — все ж таки друг. Та й сам на той час зустрічався з іншою. Але час і обставини згодом розвели їхні зв’язки з другом, тому і ту дівчину більше не бачив.

І от сцена з голлівудського фільму: Олександр стоїть на зупинці, чекаючи свого автобуса і заглядається на дівчат. Коли серед натовпу побачив її — ту саму дівчину з дня народження. О, Боги, вона ще й їде в тому напрямку, що й він. Зізнається, що розгубився, але номер телефону таки взяв! Каже, що в той момент зрозумів, доля йому подарувала шанс, який він немає жодного права проґавити. 

За чудернацьким збігом обставин перше побачення припало у переддень Дня закоханих. Наступного дня привітав її… і почалося. (Користуючись нагодою, передає привіт святому Валентину і радить частіше роздивлятися на всі боки). 

Олександрові зараз 33 роки. Він згадує події десятирічної давнини, коли в першу новорічну ніч, проведену разом, загадав бажання більше ніколи не розлучатися. І от результат — дива трапляються, кохання теж!

 

 

Одна на все життя

 

Володимир ніколи не приховував своє захоплення дружиною. Піввіковий ювілей цьому прекрасний доказ.  50 років миру, любові й спокою.

Знаєте пісню про справжнього полковника? Хоча й зараз не прийнято про це говорити, але ж «високі, молоді, здоровенні» військові завжди були нарозхват. Дівчатка від них втрачали розум, а вони, як правило, перебирали. 

От і Ганнуся мріяла про Володимира. Але ж він такий красивий моряк дальнього плавання. Згадує, коли хлопець проходив по набережній у своїй формі, всі тільки на нього й дивилися. Дівчині соромно було навіть підходити до нього, адже вона маленька, руда, вся у веснянках з кирпатим носиком. Каже, що, швидше, була схожа на мавпенятко порівняно з ним. 

 

Доля внесла свої корективи. І здоровенний моряк звернув увагу на Ганнусю. От тільки вона цього страшенно соромилася. Настав, здавалося б, найщасливіший 

і довгоочікуваний день у житті — весілля. А дівчина десь зникла. Втекла з під вінця й заховалася на острівці, поблизу їхнього містечка. Відсиджувалася там і плакала. Боялася пересудів, він красень, а вона — чудовисько. І знаєте, що зробив Володимир? Знайшов її, разом перепливли до міста, й мокру, розчіпчану, з розмазаним макіяжем повів до РАГСУ. 

В результаті, все життя у злагоді й вірності. Ганна згадує, що жодного разу він не дав приводу засумніватися їй у тому, що вона найкраща у світі.   

 

 

Жіночі хитрощі, чоловічі нерішучості 

 

Олег з Мариною свою історію знайомства пригадують завжди зі сміхом. Адже якби не кмітливість дівчини, шлюбу, так би й не було. 

Одного дня Марина прийшла закупитися в один із місцевих супермаркетів. Там її Олег і побачив, вона йому надзвичайно сподобалася, але познайомитися не наважився. Через деякий час зустрів її знову, вона сиділа з подругами в кафе. Вони про щось жваво гомоніли, Олег полюбувався, але знову підійти не зміг.

 

Таких зустрічей за певний проміжок часу накопилося достатньо. Вже й Марина задумалася, що якийсь дивний: ходить, заглядається, але далі нічого не відбувається.

Одного дощового осіннього дня дівчина йшла центром міста і побачила, що цей самий таємничий незнайомець сідає в машину. Але ж на протилежному боці вулиці. 

Марина нічого кращого не придумала, як у той момент, коли він рушить, перейти дорогу і ненароком… впасти.  

Олегу нічого не залишалося, як вийти з машини й відвезти дівчину до травмпункту. 

І лише через кілька років мужчина дізнався, що це була жіноча хитрість, але ні на крихту в цьому не розчарувався. 

Чоловіки, будьте рішучими! 

 

Євгенія Котенко