Хто фінансує громадські організації і навіщо?

 

Активізм – не є злочин

 

Громадські активісти і громадські організації для будь-якої влади були і залишаються незручними. Вони завжди тримають у фокусі своєї уваги найгостріші соціальні питання, шукають та знаходять шляхи для їхнього вирішення, об’єднуючи навколо себе великі групи людей. Завдяки діяльності громадських організацій в Україні повною мірою реалізується принцип народовладдя, закріплений у ст. 5 Конституції України: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ». Саме через громадські організації люди мають можливість контролювати виконання передвиборчих обіцянок партій та кандидатів. Недержавні організації формують громадянське суспільство – суспільство вільних громадян, які взаємодіють із владними структурами заради спільного блага. Одразу після Революції Гідності громадські організації мали можливість впливати на ухвалення владних рішень. Починаючи із середини 2017 р. ця можливість почала звужуватися. Станом на зараз маємо ситуацію, коли #громадська_активність_під_прицілом та громадським активістам загрожує фізична розправа, психологічний тиск та дискредитація. 

 

Громадські організації – добровільні об’єднання для взаємної допомоги / представництва інтересів на місцевому та загальнодержавному рівнях, незалежні від держави або частково опозиційні їй, є традиційними для України та мають відносно високу довіру населення. Питання, які підіймають громадські активісти, зачіпають великі соціальні групи, наприклад, багатодітні родини, люди, які постійно стикаються з корупцією у навчальних закладах тощо. Ситуації, які озвучуються громадськими активістами як проблемні, безпосередньо випливають на рівень добробуту кожного громадянина України. Спільними рисами громадських об’єднань є добровільність, наявність певної організаційної структури, діяльність на засадах самоврядування та неприбутковість. 

 

Рівень довіри до громадських організацій

Результати останніх соціологічних досліджень, проведених фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова, свідчать про наступне: 

 

• більшість громадян України (60%) вважають, що громадські організації потрібні в їхніх містах та селах;

• рівень довіри до громадських організацій в Україні зростає, а до державних інституцій – падає. Порівняно із 2017 р. рівень довіри до волонтерських організацій зріс на 37%, а до громадських організацій загалом – на 4%;

• переважна більшість населення (86,6%) не входить до жодної з громадських організацій, об’єднань і партій через відсутність часу на безоплатну роботу, незацікавленість подібною діяльністю, а також через невіру у результативність цієї участі.

 

З 2012 спостерігається активний сплеск реєстрації громадських організацій. Він триває і досі. Станом на 1 квітня 2018 р. в Україні зареєстровано 81 598 організацій. У Кіровоградській області зареєстровано понад 2 000 громадських об’єднань. Вони різнопланові за своєю діяльністю, але усіх об’єднує бажання допомогти іншим. 

 

Фінансування діяльності громадських організацій

Переважна більшість громадських організацій отримує фінансування від програм донорської технічної допомоги Україні. Чому саме донорські організації допомагають Україні? Інші країни хочуть бачити в нас економічно сильного та передбачуваного партнера. Це можна порівняти із мешканцями багатоквартирного будинку. Якщо у вас влаштоване і щасливе життя, гарна і міцна родина, вам хочеться, щоби сусід із верхнього поверху періодично вас не затоплював, не гуркотів музикою опівночі і не влаштовував у вас під боком протизаконних дій. Напевно, ви старатиметеся, щоби його життя було якомога кращим та менше шкодило вам. 

 

За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, міжнародна технічна допомога надається Україні на безоплатній та безповоротній основі країнами-донорами та міжнародними організаціями з 1992 року практично в усіх сферах економіки та суспільного життя. В рамках надання Україні міжнародної технічної допомоги співробітництво здійснюється з 15 країнами, Європейським Союзом та понад 20 міжнародними організаціями. Найбільшими донорами для України були та залишаються Сполучені Штати Америки та Європейський Союз. Іншими донорами є Канада, Федеративна Республіка Німеччина, Швеція, Швейцарія, Японія, Туреччина, Данія, а також організації системи ООН, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, Організація економічного співробітництва та розвитку.

 

Основні організаційно-правові засади технічного співробітництва з країнами-донорами та міжнародними організаціями на сьогодні регулюються 21 рамковим міжнародним договором України та міжнародними договорами щодо впровадження програм співробітництва у різних сферах економіки. Цілі та завдання допомоги узгоджуються як на міжурядовому, так і на міжвідомчому рівнях.

 

Основними напрямами надання технічної допомоги є:

1. Екологічна безпека та охорона навколишнього середовища.

2. Удосконалення регуляторної політики, поліпшення інвестиційного клімату, розвиток підприємництва та конкуренції на внутрішньому ринку.

3. Розвиток фінансового ринку та банківського сектору.

4. Розвиток сільськогосподарського сектору.

5. Охорона здоров’я та соціальний захист населення.

6. Розвиток освіти, науки, культури та туризму.

7. Модернізація муніципальної інфраструктури та транспорту.

8. Розвиток громадянського суспільства, місцевого самоврядування, забезпечення верховенства права, боротьба з корупцією, підтримка ЗМІ, регіональний розвиток.

 

 

Алла Волошина

 

Довідка

Матеріал підготовлено в рамках реалізації ініціативи #громадська_активність_під_прицілом експертами Кіровоградської обласної організації Всеукраїнської громадської організації «Асоціація сприяння самоорганізації населення».