Як досвід Кіровоградщини став європейською тенденцією

 

Є в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС глава 17, яка називається «Сільське господарство та розвиток сільських територій». Зокрема, сторони домовляються «співпрацювати для сприяння розвитку сільського господарства та сільських територій». Як це має відбуватися, роз’яснюють аж дев’ять директив! У документі йдеться також про сприяння інноваціям, серед яких просування системи дорадництва та кооперації сільськогосподарських виробників. 

 

Підтримати дрібного фермера

 

— В ЄС існує єдина аграрна політика, — зазначає президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України, експерт проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку» Роман Корінець. — Там головним критерієм є доходи фермерів та сільського населення. Пріоритетом є не кількість експорту зерна, а скільки заробив фермер.

 

В Україні ж діють іще радянські принципи: виробити більше продукції та задовольнити потреби споживача. Але чим більше експортує країна, тим біднішими стають фермери, а селяни виїжджають за кордон. Із розвитком агрохолдингів залишається менше роботи в селі. В Європейському Союзі підтримують, у першу чергу, дрібних господарів. Там політика побудована на підтримці малого виробника та сімейного фермерства. 

 

Наприклад, середнє фермерське господарство в Польщі має 12 га, в ЄС — до 30 га. Це в нас називається дуже бідним фермером. Але, виявляється, й малий фермер може бути успішним. Дванадцятигектарний польський пан — крутий експортер овочів та молочних виробів. Його ж українські колеги експортують, в основному, сировину. 

 

Щоб малий фермер був конкурентним, у європейській аграрній політиці існують важливі речі. Йому надають знання та можливість отримати переваги з-поміж інших виробників. І в цій царині не обійтися без системи дорадництва, яка консультує та наставляє. Малим виробникам та сільському населенню розповідають, як зробити ефективним бізнес. Другий елемент підтримки малих фермерів, що впливає на регіональний розвиток, — об’єднання, або кооперація.

 

Кіровоградщина — батьківщина кооперації? 

 

Здавалося б, річ нова і незнайома для України. Разом з тим, понад 100 років тому ідею розвитку кооперації сільгоспвиробників успішно просував видатний український вчений Микола Левитський, один із зачинателів кооперативного руху ХХ століття. І відбувалось це на території нинішньої Кіровоградської області.   

 

Левитського називали «артільним батьком». Він представляв Україну в Міжнародному кооперативному альянсі, брав участь у Центральній раді, товаришував з Іваном Франком. 

 

В Енциклопедії сучасної України є цікавий факт: 30 вересня 1894 року на прохання своїх односельців із села Федвар Олександрійського повіту Левитський заснував там хліборобську артіль. Це була перша артіль у Російській імперії! Станом на 1902 рік Левитський організував понад 140 міських артілей з найрізноманітніших професій і видів діяльності. Кооперативним рухом і діяльністю Левитського зацікавилися в Німеччині, Англії, Франції.

Виходить, Кіровоградщина має давню історію кооперативного руху, який став європейським брендом! Тепер цей досвід повертається в Україну, щоб допомогти нашим селянам вижити і зберегти село.

 

Знання перетворюються на гроші

 

Логіка проста. Великий агрохолдинг з’являється лише під час посівної та збору урожаю. Малий фермер живе в селі, платить податки, дбає про землю, щоб тут було комфортно йому та сусідам. З’являється важливий елемент соціальної відповідальності. Кожна країна — член ЄС має систему сільськогосподарського дорадництва, яка допомагає малому господарю стати успішним. Фермери й дорадники працюють щоденно рука об руку. Їх навчають писати заявку, розробляти бізнес-план, будувати програму реалізації. Іншими словами, знання перетворюють на гроші.

 

Потрібна інформація про сучасні технології? Будь ласка. Вам не лише допоможуть впровадити ці технології, а й сприятимуть в отриманні коштів з європейських структурних фондів. Загалом вся державна європейська інфраструктура заточена під малого сімейного фермера, аби зробити його успішним на внутрішньому та зовнішньому ринках. Є поблизу Познані садівничий кооператив «Євросад». До нього входить від 40 до 50 власників садів. В найменшого до 3 га землі, в найбільшого — 50. За нашими мірками це невеликі господарства. Але вони експортують яблука, в тому числі до України. Господарі об’єдналися в кооператив, домовились вирощувати яблуні однакових сортів, працювати за однаковими технологіями. Вони використовують спільну техніку, побудували сховища для яблук, щоб продавати їх цілий рік за вигідною ціною.

Таким чином малий господар отримав переваги великого виробника. Він працює для розвитку території, бо залишається в селі, створює робочі місця, розвиває інфраструктуру. 

 

 

Мільярд на кооперацію

 

Відтоді, як в Україні почала діяти Угода про асоціацію з ЄС, відбулися суттєві зрушення не лише на словах, каже Роман Корінець. Торік за співучасті Мінагро та Асоціації фермерів була створена робоча група з розвитку сільських територій. Прийнята Концепція розвитку фермерських господарств і сільськогосподарської кооперації. В її рамках у Державному бюджеті на 2018 рік передбачено 1 млрд грн цільових коштів на підтримку фермерських господарств і створених фермерами сільськогосподарських кооперативів. 

 

Щоправда, є проблема з використанням цих коштів. Певна частина хоче, але ще не вміє ними користуватись. Є й інші нюанси.

 

 

І все ж, попри труднощі, є й перші успіхи. Наприклад, Львівська сільськогосподарська дорадча служба за підтримки міжнародних фондів створила низку кооперативів та успішних сімейних господарств, які увійшли до кооперативного об’єднання «Рівноправність». Вже закладений символічний камінь у будівництво молокопереробного заводу, який належатиме цьому об’єднанню. 

 

У Дніпропетровській області створено кооперативне об’єднання «Господар». Досвід Кіровоградщини не такий показовий, як у Львівській та Дніпропетровській областях. Хоча у нас є громадська організація «Кіровоградська обласна господарська дорадча служба», яку очолює Віталій Гліжинський, працювала міжнародна благодійна організація «Добробут громад». Але цей напрямок треба розвивати і наздоганяти лідерів. 

 

— Було б добре, аби місцева влада до того, що вже робить Мінагро на центральному рівні, додала б і свої «п’ять копійок» до дорадництва, — зазначає експерт. — Наприклад, на Черкащині вже прийняли обласну та районні програми розвитку дорадництва. Є така програма на Полтавщині. Важливо, аби цей рух підтримувала обласна влада. Щоб це додалося до мільярду з державного бюджету, у співпраці з міжнародними проектами. 

Втім, кооперація та дорадництво — важливі, але не єдині фактори розвитку сільських територій. Ще один важливий і цікавий для України складник — сільський зелений туризм.

 

 Сільський зелений туризм

 

 

 

 

 

 

3. Німці прагнуть жити на фермі, де окремо обладнаний котедж і є можливість їсти справжню домашню, екологічно чисту їжу, доглядати за тваринами або безпосередньо працювати на полях чи на городі.

 

4. Термін сільський зелений туризм з’явився в Україні в перші роки незалежності. (Закон України «Про туризм» № 324 від 15.09.1995).