Як кропивничанин створює унікальні мініатюри (ФОТО)

 

П’ятдесятиоднорічний керівник дитячої кіностудії “Ку-раж” Володимир Крутоус майже сорок років створює мініатюри військово-історичної тематики. Його роботи доповнюють приватні колекції за кордоном, а також зберігаються у фондах музеїв. Про своє захоплення пан Володимир розповів журналістці “Утреннего города”.

 

— Чому почали займатися різьбленням мініатюрних робіт?

 

— Займатися мініатюрою почав ще, коли був маленьким хлопчиком. Спочатку ліпив фігурки з пластиліну, клеїв їх із паперу, одним словом, перебрав багато матеріалів, доки не зупинився на пінопласті. Саме цей матеріал довгий час був основним, поки додатково не почав займатися різьбленням по дереву.

 

 

— Чим вас приваблює саме мініатюра?

 

— Колись у дитинстві, як кожен хлопчик, я грався солдатиками. Але потім почав їх робити самостійно. Чим і займаюся зараз. Так би мовити, тягну захоплення з дитинства.

 

— Розкажіть, будь ласка, як відбувається процес створення?

 

— Спочатку я певний час вивчаю історичний матеріал, якщо є малюнки, їх також. Потім створюю потрібну мені мініатюру — чи з пінопласта, чи з дерева. Пінопласт я фарбую, а дерево — ні, тому що вважаю, що природній колір найкраще підкреслює сильні сторони моїх робіт. У процесі я використовую різні різці, хоча в першу чергу вирізаю все простим складаним ножиком, як свого часу навчив мій дідусь.

 

— Чому займаєтеся саме військово-історичною тематикою?

 

— Можливо тому, що я і до цього часу продовжую гратися солдатиками, як це робив у дитинстві.

 

 

— Куди потрапляють Ваші роботи далі, після їх створення?

 

— Доля моїх робіт різна. Деякі з них потрапляють у приватні колекції тут в Україні або за кордоном, деякі — у музеї, а деякими граються сучасні діти.

 

За цей час майстер створив понад 400 робіт, значна частина яких зберігається у приватних колекціях Данії, Канади, Німеччини, Норвегії, Польщі, Росії, США. Мініатюри Володимира Крутоуса є також у фондах Кіровоградського обласного краєзнавчого музею.

Колекція військово-історичної мініатюри становить понад 150 робіт і має два напрямки: український військовий мундир (від древніх слов'ян до воїнів Української народної Республіки) й уніформи різних країн: Росії, Польщі, Туреччини, Франції. Окрім цього Володимир Крутоус також створює мініатюри релігійної тематики. 

 

 

— Нещодавно на Вашій сторінці у Facebook з’явився допис із фотографією першої роботи з гравіювання. Чому вирішили спробувати себе у цьому ремеслі?

 

— Мені давно знайомі пропонували спробувати гравіювання, та все руки не доходили. Й ідеї були, і бажання, та все якось… Ну, а тут карантин і як-то кажуть: усе співпало. Тому нарешті спробував. Давно хотів попрацювати з релігійною тематикою. І головне, що Матір Божа завжди була покровителькою нашої родини. І знаєте, мені сподобалося займатися гравіюванням мініатюр. Так що, думаю, я продовжу, тим більше, що ідеї є.

 

— Наскільки відрізняються процеси різьблення від гравіювання?

 

— Як на мене, то не дуже. Єдине, під час гравіювання виділяється дуже багато пилюки і з нею потрібно щось робити.

 

— Що Ви відчуваєте в моменти творчості?

 

— У процесі роботи я відчуваю спокій. Можу про щось думати, а руки самі працюють.

 

 

— Які плани на майбутнє?

 

— Ви знаєте, особливих планів якихось поки що нема. Продовжую потихеньку поповнювати свою колекцію українських військово-історичних мініатюр і з дерева, і з пінопласту.

 

Летиція Курята