Як прикрашають автолюбителі свої авто: Неомистецтво на колесах
Неомистецтво на колесах
Згадую, як у дитинстві разом з друзями «поліпшував» зовнішній вигляд, по–теперішньому — дизайн, наших веломашин. Рами обмотували різноколірними ізоляційними стрічками, на спиці чіпляли катафоти (відбивачі світла), а поруч із ними — прищіпки зі шматками картону, аби від його ударів об спиці виникало приємне для хлопчачого вуха ревіння двигуна. Уявного, звичайно. Після такого автотюнингу наші колісні лошата перетворювалися на барвистих поривчастих мустангів, на яких не соромно було гасати міськими пампасами.
Від таких–от розцяцькованих роверів, можливо, й бере початок неомистецтво нашого часу — прикрашання автомобілів та мотоциклів малюнками за допомогою аерографа — пневматичного приладу, з якого фарбу, розпилюючи її, наносять на будь–яку поверхню.
У Кропивницькому час від часу можна побачити такі розмальовані автомобілі та мотоцикли, які їхні власники забажали прикрасити, а точніше надати їм того чи іншого образу. Є й майстри, які ці побажання втілюють у реальність. Як вони це роблять?
Спочатку потрібно наждачним папером стерти з поверхні шар лаку, розповідають аерографічних справ майстри, аби та набула матового кольору. Потім уже аерографом нанести зображення. Після цього його слід залакувати. Чим більше накладено шарів лаку, тим рельєфнішим і глибшим здаватиметься зображення. Автор написаного якось бачив намальовані на «Таврії» крутецькі, як у
КрАЗа, вихлопні труби зі снопом полум’я та валькірію в лицарських обладунках на бензобаку мотоцикла одного з місцевих байкерів.
Добре, коли замовник товаришує з художнім смаком або хоча б прислуховується до порад професіоналів. Та буває, що переконати в недоцільності обраного ним зображення не вдається. Тоді намальоване сприймається як пляма, що руйнує задуманий образ, нічого ефектного йому не додаючи. Аерографія малу форму може візуально збільшити, приховати недоліки моделі, «вирівняти» її кутасту форму. А для цього треба знати закони кольоробачення, композиції, роботи з фарбою. Інакше можна отримати розмальовану бляшанку, яка дисгармонує з формою.
Потужній машині вдалим малюнком можна додати агресивності, стрімкості. А «жукові» пасторальні теми додадуть ще більшої домашньості. Багато що залежить і від динамічності чи статичності зображення. Як–то кажуть, кожному своє. «Народжений літати» автомобіль лише зіпсує найталановитіша ідилічна композиція, яка під час його руху сприйматиметься просто як незугарна пляма. Тут потрібне щось стрімке, рвійне. А от жіночому автомобільчикові аж ніяк не личать труби, вогонь чи блискавки: туди треба щось ліричніше. Мистецтво дизайнера в тому й полягає, щоб максимально підкреслити наданий техніці при її «народженні» образ.
Для власника колісної техніки її прикрашання — гра. Він чи вона вже давно не діти, але продовжують гратися в машинки. Малюнки — це ніби прикраси, завдяки яким господарі залізних коней прагнуть виокремитися з механізованого табуна. У наш час людина й техніка міцно пов’язані між собою, автомобіль чи мотоцикл стають складовою індивідуальності людини, її внутрішнього світу. Тому й ставлення до техніки відповідне — як до живої істоти...
Коли ви, шановні читачі, проводжатимете поглядом вдало прикрашені за допомогою аерографа автомобіль або мотоцикл, то знайте: це їде зразок модерного мистецтва, яке творять також і наші кропивницькі майстри.
Юрій Сергійчук
