Як студенти з Індонезії та Туреччині відкривають Кропивницький

          

Минулого тижня до Кропивницького прибули троє іноземних студентів. Берзуна Кардін і Міслігаріра Шаумі з Індонезії т  Ґокберк Бордоґаноґлу з Туреччини знайомитимуться з українською культурою та передаватимуть свої знання учням на базі гімназії імені Тараса Шевченка. 

 

За словами координатора програми у Кропивницькому Аліни Маркіної, такий обмін у нашому місті відбувається вперше завдяки міжнародній програмі волонтерських та професійних стажувань AIESEC. Вона передбачає обмін студентів з різних країн для міжкультурного спілкування, обміну досвідом та здобуття навичок спілкування іноземною мовою.

— AIESEC — найбільша у світі молодіжна організація, що має на меті мир у всьому світі та розвиток людського потенціалу. Ми працюємо за 17 цілями сталого розвитку ООН. 

 

 

Програми побудовані таким чином, що учасники ґрунтовно знайомляться з іншими культурами та їхніми представниками. Вік стажерів — від 18 до 30 років. У Кропивницькому донедавна не було місцевої організації AIESEC. На жаль, наше місто ще не зовсім готове приймати гостей з інших країн. Але у нас проводилися мовні клуби, і минулого понеділка мені та ще двом моїм колегам вдалося відкрити International Academy (Міжнародну Академію) — проект, який зараз проходить на базі молодіжного парламенту. 

Студентів з інших країн ми зустрічаємо вперше. Для них це можливість побачити щось нове, чого немає в їхніх країнах. Пізнання проходить у формі «людина — людина», а не у стандартній «вчитель — учень». Взагалі це мав бути обмін студентами, тобто троє кропивничан мали б поїхати в Індонезію та Туреччину, але у Кропивницькому поки що є лише департамент, який приймає гостей. До того ж не так багато людей знають про програму. Тому такі обміни попереду. Дізнатися умови участі можна на нашому сайті, — розповіла Аліна Маркіна.

 

За умовами стажування, протягом 1,5 місяця іноземні студенти відвідуватимуть уроки у школі, під час яких розповідатимуть дітям про культуру та особливості своїх країн. У свою чергу діти підготували цікаву програму для гостей. Спілкування відбуватиметься англійською мовою. Ще одна цікава умова програми — проживання стажерів у родинах кропивничан–членів International Academy. Серед них  — і родина викладачки гімназії імені Тараса Шевченка Ольги Івашури.

 

 

Коли нам з чоловіком запропонували прийняти у себе індонезійця Берзуну, ми не вагалися жодної хвилини. Це неймовірно цікавий досвід для нашої родини. Кожна родина старається організувати змістовне дозвілля для свого гостя. Ми вже були на екскурсії містом та ліпили сніговика. Берзуна майже нічого не знає про Україну, тож ми із задоволенням йому розповідаємо. Найцікавіше для мене було знайомити Берзуну з нашою мовою. Індонезійська фонетично трохи нагадує українську своєю м’якістю, але кількістю українських відмінків Берзуна був вражений. У свою чергу хлопець розповідає цікавинки про свою країну. Найбільше запам’яталося те, що у них постійно тепло, але немає літа. Є лише два сезони: дощі та спека. Дуже цікаво хлопець реагує на нашу їжу. Коли я пригостила Берзуну звичною для нас цукеркою «Ромашка», він звернув увагу на малюнок на обгортці й запитав: «Ці солодощі зроблені з квітів?». Те, що видається нам буденним, зовсім нове для цих дітей: птахи, дерева, зрештою сніг. До речі, Берзуна приїхав в Україну в літньому одязі, і нам довелося мерщій його утеплювати, аби не захворів. Адже у них зовсім інший клімат. Також трудністю є те, що іноземцям складно порозумітися з нашими неангломовними поліцейськими, продавцями, — поділилася Ольга Івашура.

 

 

18 січня студенти вперше завітали до гімназії Шевченка. Під час знайомства зі школою вони розповіли про свої країни та традиції. Приємною несподіванкою для гостей стали театралізовані вистави від наймолодших учнів, виступи місцевих колективів та частування традиційними українськими стравами.

 

— Я приїхав до Кропивницького під час святкування Різдва. Мене нагодували традиційною вечерею. У вас смачна кухня, хоча деякі страви для мене доволі незвичні. У нас, наприклад, більше спецій у стравах. Україна зовсім не схожа на Туреччину, але молодь скрізь однакова: після навчання ми теж проводимо час із друзями, ходимо у кафе. Відмінне те, що ми носимо форму в університет, а ви лише в школу. Ідея в тому, що однаковий одяг зрівнює всіх студентів з багатих та бідних родин, — розповів 20–річний Ґокберк Бордоґаноґлу.

 

 

— Я ніколи не була за кордоном. Україну обрала, тому що чула, що це дуже гарна і гостинна країна. До того ж в університеті я вивчаю міжнародні відносини. Тому мені дуже цікаво поспілкуватися з українцями і заразом підтягнути свою англійську та допомогти у цьому дітям. Мама мене підтримала, хоча і хвилювалася, відпускаючи так далеко, — розповіла 19–річна Міслігаріра Шаумі.

 

Крім стажування у школі на іноземних гостей чекають екскурсії містом, участь у культурних заходах та спілкування з волонтерами. Сподіваємося, студенти отримають якнайкращі враження про Україну, а вже до наступного обміну долучиться і кропивницька молодь!

 

Наталка Нічишина