Як у Кропивницькому жінки із «Серця матері» пробивають стіну байдужості

Кропивничанка Наталя Балаклеєнко виховує сина зі складною формою дитячого церебрального паралічу. На особистій сторінці в соцмережах вона вказує: «Мама особливого хлопчика». Каже: за чотирнадцять років декретної відпустки втомилася «сидіти» вдома, тож намагається бути максимально активною і у творчості, і у громадській діяльності. Наталя входить до громадської організації «Серце матері», яка об’єднала таких, як і вона, матерів дітей з інвалідністю.

А ще вона – авторка ексклюзивних футболок та корисних солодощів, які продає через інтернет. Ми познайомилися під час тренінгу «Розвиток навичок ведення бізнесу онлайн», організованого громадською організацією «Територія успіху». На заняття Наталя прийшла не з пустими руками. Вона продемонструвала оригінальні футболки, які власноруч розмальовує і прикрашає квітами з тканини, що лягають на малюнок віночком. Квіти у віночку різнокольорові: жовті, блакитні, червоні, білі. Виходить яскравий довершений образ.

Зараз Наталя замислюється над створенням особистого бренду, який би не лише робив її вироби впізнаваними, а й приносив прибуток. А у вільний час проводить творчі заняття в Центрі для молоді з інвалідністю «Сильні духом». Разом із дітьми їхні матусі та бабусі створюють ляльки-мотанки, новорічні іграшки, сувеніри.

 

Наприклад, днями пройшов майстер-клас «Спогади про море». Діти виготовляли з фетру брелок, декорували його разом із керівницею гуртків декоративно-прикладного мистецтва НВО «Школа-ліцей №19» Лілією Бордюговою. А під чуйним керівництвом Любові Грицай у студії «Міми» проводили репетиції уривків із вистав «Чайка на ім’я Джонатан» та «Чарівна мелодія скрипки». Поки діти займались, їхні матусі прибирали територію.

До речі, викладає в Центрі не лише Наталя, а й інші мами хлопчиків та дівчаток із інвалідністю. Тут діють і кулінарний клас, і театральний гурток, і студія психологічної допомоги, і навіть школа комп’ютерної грамотності «Вікно можливостей». Є також жіночий клуб «Жасмин», де збираються на задушевні творчі посиденьки членкині «Серця матері».

 

– Наш Центр існує у Кропивницькому майже два роки, і ми пишаємося цим, – розповідає голова громадської організації «Серце матері» Людмила Шукрута. – У 2018 році я та мої колежанки подали цей проєкт на конкурс «Громадський бюджет» і виграли його. Дещо облаштували самі, чимось допомогла міська влада. Зараз це – місце, де збираються однодумці, де молодь з інвалідністю може не лише комфортно провести час, а й опанувати нові навички. Наприклад, навчитися самостійно готувати їжу, розкрити свої таланти, про які їхні батьки інколи навіть не здогадуються.

 

Як народжувалося «Серце матері»

 

– Коли на початку 2000-х вирішили створити організацію для жінок, які виховують дітей з інвалідністю, ми ще не дуже добре знали, чим будемо займатися і з якими проблемами можемо зіткнутися, – продовжує розповідь Людмила Шукрута. – Загалом, у той час я ще не мала уявлення про громадську діяльність. Я та мій син маємо інвалідність через ураження опорно-рухового апарату. Син ходив у спортивну школу на плавання, і там я зустріла таких самих матусь, як і сама. Ми почали спілкуватися й допомагати одна одній і психологічно, і матеріально. Бо в таких родинах, де є хворі діти, завжди існують серйозні фінансові витрати на лікування, реабілітацію, оздоровлення. Спочатку нас було п’ятеро, потім десятеро, потім двадцятеро, і кількість увесь час зростала. Ми зрозуміли, що нам потрібна громадська організація.

Де-факто ця структура існувала, хоча й не була офіційно зареєстрована. Ми проводили благодійні акції, спілкувалися, збиралися для підтримки та обміну досвідом. Жінки говорили про наболіле, у тому числі про гостру потребу у створенні центру денного перебування своїх дітей. Це щось на кшталт дитячого садочка, куди мама віддає дитину, а сама може працювати чи займатися справами. Адже в більшості випадків, окрім виплат по інвалідності, родина інших статків не має, і жінці потрібно самій знаходити додаткові джерела фінансування.

 

 

Вчитися й розвиватися

 

А тим часом Людмила Шукрута вивчала досвід інших подібних організацій, насамперед – Національної асамблеї осіб з інвалідністю України. Їздила на навчання до Вінниці, де досить довго й плідно діє міська громадська організація "Відкриті серця". Пані Людмила з азартом відвідувала численні семінари, тренінги, жадібно всотувала знання, щоб застосувати їх на рідній Кіровоградщині.

 

Зрештою, у травні 2011 року сталася довгоочікувана подія: громадська організація «Серце матері» була зареєстрована і набула офіційного статусу, а її учасниці взялися за більш серйозні проєкти, першим із яких стало створення Центру денного перебування дітей з інвалідністю. Десята сесія Кіровської районної ради у тоді ще місті Кіровограді прийняла рішення про створення комунального закладу «Центр соціальної реабілітації (денного перебування) дітей-інвалідів Кіровської районної у м.Кіровограді ради».

 

Нині заклад успішно працює і розвивається. Міська рада придбала автобус, який забирає дітей з дому і привозить до центру, а ввечері привозить додому. Тут завжди є чим зайнятися і підопічним, і їхнім вихователькам.

 

 

Перші проєкти й перемоги

 

– Ще десять років тому я зрозуміла, що громадська організація – це добре, – продовжує Людмила Шукрута. – Але якщо ти хочеш зробити більше і краще, треба співпрацювати з місцевою владою, іншими гро-мадськими організаціями та взагалі з мешканцями обласного центру. Тоді народились гарні доброчинні проєкти, які існують і понині. Один із них – «Мрії здійснюються», коли ми запрошували на свої свята кропивничан, разом із ними їздили додому до родин, де є тяжкохворі діти. Дітлахи писали листи святому Миколаю та викладали в них найзаповітніші бажання. У багатьох листах було одне й те ж: вилікуватися, одужати, стати здоровим…

Ці листи роздавали благодійникам, ширили соцмережами. Унікальність проєкту полягала в тому, що діти могли познайомитися зі своїми доброчинцями. Організатори досягли мети: привернули увагу суспільства до проблем родин з інвалідністю, до їхніх потреб. Зрештою, свідома частина суспільства згуртувалася навколо цієї теми. З’явилися волонтери, меценати, відреагували і влада, і соціально активний бізнес.

 

За майже десять років існування акція спричинила суспільний резонанс. У мам, які виховують тяжкохворих дітей, з’явилися надійні друзі. Вони вітають їх зі святами, днями народження, дарують подарунки і надають моральну підтримку. Ця дружба триває роками, товаришують між собою родини хворих діток та їхніх добродіїв/добродійок.

 

Згодом з’явилася акція «Великодній кошик для особливої родини». Треба бачити очі прикутих до ліжка дітей, коли до них приходять гості з подарунками! Адже, попри інвалідність, вони так само потребують спілкування, розуміння. І наші кропивничани та кропивничанки щедро ділилися з ними своїм часом, необхідними речами, продуктами, іграшками.

 

– Я вдячна підприємниці та громадській діячці Юлії Шкурупій за дружбу протягом десяти років, – зазначає Людмила Шукрута. – Вона очолювала Кіровоградську обласну організацію жінок «Дія», подавала чудові ідеї просвітницьких проєктів, знаходила людей, які допомагали нашій організації. Зараз вона переїхала до Києва, але відстані нашим приязним стосункам не заважають. Зерна доброти і милосердя, які ми посіяли десять років тому, почали проростати.

 

Більше того, ми зрозуміли, що обмежуватися співчуттям і подарунками – недостатньо. Коли жалієш людину, ніякої допомоги немає. А мені хочеться дати нашим матусям вудку, щоб вони могли самостійно ловити рибку. Головна мета – психологічно підняти маму, а потім вона зможе підняти свою дитину.

 

 

Команда однодумиць

 

Сьогодні «Серце матері» – це потужна команда, яка працює на волонтерських засадах.

– Ми не отримуємо за свою роботу гроші, в тому числі й за працю в центрі молоді з інвалідністю "Сильні духом", – пояснює пані Людмила. – Але свій досвід я віддала цим матусям. Вони зрозуміли, що дитину з інвалідністю потрібно виховувати самодостатньою, повносправною. І бути щасливою самій.

 

Моя співрозмовниця зазначає: більшість жінок, які входять до організації «Серце матері», розлучені. Зазвичай чоловіки не витримують тягар стосунків у родині, де ростуть діти з інвалідністю. Вони розвертаються і йдуть, заводять інші сім’ї. Звісно, є й винятки, коли чоловіки допомагають дружинам і залишаються в родині. Але таких випадків дуже мало. Поки що немає узагальненої статистики стосовно кількості неповних сімей із дітьми, що мають інвалідність. Однак, як підкреслює Людмила Шукрута, у Кропивницькому 250 «особливих» родин, і в більшості з них немає батька.

 

Тому вирішили: діяти за принципом «порятунок тих, хто тоне, – справа їхніх рук». Мамам треба боротися за себе і за свою дитину. Я пишаюся, що в «Серці матері» немає жодної жінки, яка б здалася й опустила руки.

– Дитина з інвалідністю – це велике випробування для родини, – коментує практична психологиня Юлія Головкіна. – І це не для тих, хто розраховує на «просте людське щастя». Тут потрібні глибина почуттів, самопожертва і внутрішня сила. Людина, у якої немає цих якостей або вона не хоче їх напрацьовувати, просто йде. Йде по шляху найменшого опору. Чому частіше це бувають чоловіки? Тому що слідують за покликом свого егоїзму, це ж набагато простіше. Та й особливості психології статі такі – легше зробити яскравий одноразовий подвиг, ніж забіг на довгу дистанцію. Витривалості більше у жінок, сили у чоловіків. Але вони не вміють розтягнути цю силу на шлях довжиною в життя. Можуть навчитися, але не завжди хочуть. Дитина з інвалідністю саме таке завдання – заявка на подвиг завдовжки в життя.

 

Наші жінки беруть участь у фотосесіях, разом із дітьми влаштовують покази мод і подорожують. Вони ходять до театру, на концерти і беруть участь у квестах. Так, минулої п’ятниці членкинь «Серця матері» активно та весело провели час разом з квест-кімнатою WOWalk та Марією Шарій.

– Це було знайомство з історією міста у незвичайній ігровій формі, – ділиться враженнями одна з учасниць квесту Марина Малухіна. – Ми знаходили відповіді на вулицях Кропивницького і дізнавалися міські ле-генди та перекази давніх часів. Запрошення взяти участь в детективному квесті захопило і подарувало позитивні емоції. Фотосесію з нами та нашими дітьми влаштував відомий фотомайстер Олександр Майоров, який не один рік співпрацює з «Серцем матері».

 

А нещодавно молодь з інвалідністю завітала до Кіровоградської універсальної наукової бібліотеки імені Чижевського.

– В інтернет-центрі їх навчали навичкам роботи з комп’ютером, – розповідає Людмила Шукрута. – Після заняття всі разом відправилися до мистецького відділу, де проходить виставка майстрині виробів з текстилю Людмили Кривенко. Діти також подивилися виставку традиційного гончарського кухонного та столового посуду. Вони з цікавістю розглядали горщики, глечики, слоїки, ринки, миски, баняки, тикви, барила, макітри, чашки, вази. На завершення відбулася фотосесія під парасольками на Дворцовій.

 

 

Замість післямови

 

Наприкінці липня відбулися установчі збори Громадської ради при виконавчому комітеті міськради. Громадська організація «Серце матері» увійшла одразу до двох постійних комісій: освіти, науки, культури, туризму, фізичної культури і спорту та молодіжної політики; комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення. Отож, далі буде.

 

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським пресклубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

 

Людмила Макей

Фото з фейсбук-сторінок героїнь публікацій та сторінки Кіровоградська організація матерів дітей з інвалідністю " Серце матері".