Як Україна розвиває авіабудування?

 

Крила на експорт: як Україна розвиває авіабудування

 

Авіабудування – одна з найпривабливіших інвестиційних галузей в Україні. Про це повідомляє Центр громадського моніторингу та контролю.

 

Адже наша держава входить до невеликого переліку країн, які мають технології та потужності для повного циклу виробництва власних літаків. Яка ситуація склалася у вітчизняному авіапромі за останні кілька років і що чекає на нього в майбутньому? 

Без російських гвинтів і двигунів

На тлі військової агресії Росії у 2014 році українська оборонна й авіаційна промисловість постала перед необхідністю шукати нових партнерів для комплектування і збуту продукції. Через близьке сусідство і радянську традицію виробництва від 35 до 70% технічних компонентів і деталей Україна закупала саме в РФ. Відтак українські заводи змушені були перейти до імпортозаміщення і вже за два роки змогли повністю відмовитися від російських деталей. За інформацією державного концерну «Укроборонпром», до структури якого входять ДП «Антонов», «Завод 410 Цивільної авіації» та «Авіакон», у 2016 році стратегічні підприємства не придбали жодної запчастини в Росії: 78% деталей було вироблено в Україні, ще 22% придбали в нових іноземних партнерів. 

У таких непростих умовах Україна змогла спроектувати та зібрати новий транспортний літак – АН-132. Частина комплектуючих на його борту – вітчизняного виробництва, решту забезпечили відомі західні компанії. Зокрема, на літаку встановлені турбогвинтові двигуни канадського виробника Pratt&Whitney, повітряні гвинти британської фірми Dowty Propellers, авіоніка та система енергопостачання від американської Honeywell, а система підготовки повітря – від німецької Liebherr. Транспортник був виготовлений у співпраці з компанією Taqnia Aeronautics з Саудівської Аравії.

«Те, що зараз Україна спроможна запускати в небо нові якісні літаки, свідчить про великий потенціал, який має наша держава, – зазначив Президент України Петро Порошенко. – У мене тверде переконання, що цей літак продовжить лінійку вітчизняних транспортників, серед яких знамениті на весь світ «Антей», «Руслан» і «Мрія». 

 

Куди полетять українські «пташки»? 

Світова прем’єра АН-132 відбувалася цього року в Парижі на відомому авіасалоні «Ле Бурже». Після демонстрації та першого польоту ним зацікавилися в багатьох державах. За словами директора програми «АН-132» Олександра Хохлова, на сьогодні у світі існує великий попит на літаки такого класу, зокрема на Близькому сході, де потреба сягає 250-260 одиниць (80 із них потребує Саудівська Аравія). Тож «Антонов» планує випустити з конвеєру перші літаки вже у другій половині 2018 року, а за три роки буде відкрито завод у Саудівській Аравії. До того часу українці планують зібрати та продати 20 повітряних суден. 

Вартість одного АН-132 у базовій комплектації складатиме 30-40 млн. дол. У разі встановлення спецобладнання – до 200 млн. дол., але це все одно нижче, ніж у його конкурентів на авіаринку – моделі CASA C-295 іспанського виробника Airbus Defence and Space та італійсько-американської моделі Alenia C-27J.

«Наш літак матиме переваги перед конкурентами з кількох технічних (наприклад, можливість посадки на високогірних аеродромах) і економічних причин (вартість експлуатації та запасних частин буде істотно нижче, ніж у літаків-аналогів)», – підкреслює Хохлов. 

За даними маркетингового плану ДП «Антонов», завод планує протягом 5 років випустити щонайменше 70 різних літаків, 20 з яких – це популярні АН-178. Його замовники – країни СНД, Азії та Африки. Зокрема, минулого року «Антонов» уклав контракт на 10 таких машин з азербайджанською компанією Silk Way Airlines. 

Є нові замовлення і в Харківського авіазаводу. За словами генерального директора підприємства Олександра Кривоконя, Казахстан вже виплатив 15 млн дол. за перший АН-74. Невдовзі країна планує закупити ще 4 машини. 

Україна розширює міжнародну співпрацю і в сфері авіаремонту. У серпні цього року «Завод 410 ЦА» повідомив, що веде переговори про технічне обслуговування та ремонт літаків компанії Airbus та Boeing. Ремонту підлягатимуть 5 суден на рік, а до 2024 року цей обсяг може поступово зрости до 40 літаків на рік. Невдовзі підприємство також стане сертифікованим міжнародним сервісним центром з обслуговування американських гвинтокрилів Robinson Helicopter Company: угода про співробітництво знаходиться вже на завершальній стадії підписання. 

 

У зоні турбулентності 

Втім, звісно, галузь має і певні труднощі, які ще потрібно подолати. Наприклад, «Антонов» потребує модернізації технічних потужностей. За словами екс-президента авіагіганта Олександра Коцюби, це обійдеться у 703,2 млн дол. Модернізації потребують лінії для виготовлення АН-148/158, АН-178 та АН-132. Покрити ці кошти можна за допомогою іноземних та вітчизняних інвестицій. Тому у липні цього року уряд ухвалив постанову, якою ліквідував авіаконцерн задля перетворення його на публічне акціонерне товариство, контрольний пакет якого належатиме державі. На думку експертів, така реорганізація відкриє дорогу українським та іноземним інвесторам, які бажають вкласти гроші в авіабудування. 

«За рішенням Кабміну була ліквідована порожня юридична особа, в якій немає учасників, виробничих майданчиків і наукових центрів. Усе це ще з 2015 року на повну потужність працює у складі «Укроборонпрому», – пояснює заступник генерального директора з авіабудування та виробництва «Укроборонпрому» Володимир Коробов. – Навіть більше, «Укроборонпром» ще в червні 2016 року, у рамках реформи оборонно-промислового комплексу, створив авіаційний кластер, беручи за приклад Boeing і Airbus, які працюють саме за такою структурою. Консолідація підприємств у кластері дозволяє об’єднати потужності розрізнених підприємств і підвищити швидкість проектування та виробництва новітніх продуктів у 3-4 рази». 

Слід зазначити, що авіапромисловість отримала підтримку і на державному рівні. Літакобудівні підприємства до 2025 року зможуть купувати необхідні деталі та комплектуючі з-за кордону без сплати мита і податку на додану вартість. Це дозволить компаніям економити кошти та перенаправляти їх на інші нагальні потреби – дослідно-конструкторські роботи, закупівлю устаткування, участь у виставках тощо.

Якщо український авіапром не збавлятиме обертів, то наших «залізних птахів» суттєво побільшає не лише в небі над Україною, а й у повітряному просторі інших держав. Але за умови, що вітчизняні авіабудівники успішно подолають усі зони турбулентності, а досвід у них в цьому – величезний. Тож перспективи – вельми обнадійливі.