Єпископ Кропивницький і Голованівський Марк вітає християн з Великоднем

 

Пасхальне Послання

Єпископа Кропивницького і Голованівського Марка

боголюбивим пастирям, чесному чернецтву

та всім православним вірним Кіровоградщини

 

Христос воскрес!

Улюблені у Христі браття і сестри! У ці дні православний світ святкує Христове Воскресіння – найвеличнішу та найважливішу подію в історії людства. Страждання Господні, Його смерть і славне воскресіння – найпевніше свідчення незбагненної любові Бога до кожної людини, турботи Творця щодо Свого творіння, співпереживання Отця Небесного Своїм дітям. Отже, це свято і гідності людини, її величного покликання та цінності життя.

 

У ці пасхальні дні Господь укотре нагадує нам, що ми не покинуті та не забуті Ним, що наше життя і кожен із нас є цінними та важливими, що Він поруч у наших радощах та бідах, що разом із Ним станемо переможцями в будь-яких викликах світу цього, а зло – тимчасове та приречене на поразку.

 

«Страждання зазнáєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг!» (Ів. 16:33); «Я не кину вас сиротами…» (Ів. 14:18). Які ж то важливі слова для кожної людини, слова люблячого Бога до Своїх дітей. Слова, покликані дарувати втіху та надію. Слова, такі важливі нам, українцям, у ці непрості часи довголітньої війни та згубної пандемії. Бо кожен із нас – і ті, кого ранить ця війна й лякає пандемія, і ті, що байдужі до цих викликів, – усе ж переживають ще й особисті випробування, серед яких матеріальна скрута, нерозділене кохання, хвороби, втрата близьких. І як часто ми почуваємо себе самотніми у цих стражданнях, полишеними всіма, забутими, непотрібними. Це страшне відчуття самотності додає ще більше страждань, вкидає у відчай.

 

Господи, чому Ти залишив мене? – волає в такі моменти наше єство. «Боже Мій, Боже Мій, – нащо Мене Ти покинув?» (Мк. 15:34) – разом з нами промовляє Христос на хресті. Бо взявши людську природу, «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина» (Фил. 2:7), сприйняв і всі наслідки гріхопадіння, окрім гріха. «Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Іс. 53:3–5). Тож ці наші душевні страждання, наш біль, наше людське єство, спотворене гріхом, стали частиною Його природи, яке потрібно було прицвяхувати на хресті, вбити та воскресити й оновленим підняти до престолу Божого.

 

Немає відчуття жахливішого, ніж нести покарання за те, чого ніколи не робив. А Господь терпить приниження та наругу від тих, кому дав життя, зневагу від тих, кого безмірно любить, умирає і за тих, хто відрікся від Нього. Як люблячий і терпеливий Батько, все зносить, аби розділити страждання Своїх дітей, бути поруч із ними, ба більше – Самому перетерпіти, Самому пройти через прокляття, Самому померти, аби Його творіння отримало шанс на вічне життя, аби Його діти мали майбутнє.

 

Зціливши у Собі людську природу, Творець пропонує всім скористатися Його здобутком, доєднатися до Його подвигу, стати співучасниками Його перемоги над гріхом, прокляттям і смертю, учасниками Його славного воскресіння, спадкоємцями Його Царства.

Взамін просить небагато. Як Батько благає Своїх дітей цінувати життя, шанувати й любити один одного, підтримувати слабшого, захищати ображеного, пробачати заблудлого, бути поруч зі стражденним, своїми дарами послужити усім та уникати того, що полонить душу та веде до згуби. Просить жити гідно, у спілкуванні бути щирим, в обітницях – вірним, уникати лукавства, збагачуватися чеснотами, радіти кожній миті. Пам’ятати, що цінність життя – не від кількості прожитих днів, а від того, як саме вони прожиті. Бо одні, обдаровані довгим життям, марнують його. Інші, маючи лише мить, світять яскраво та навіки закарбовуються в пам’яті людей, народів, людства, змінюючи хід історії, стають дороговказами для багатьох.

 

Тож у цей славний день Христового Воскресіння зичу вам, улюблені у Христі, саме такого, гідного, сповненого любові та служіння життя!

Вітаю всіх православних Кіровоградщини, воїнів-захисників України, усіх небайдужих громадян із Великоднем! Нехай кожен з нас у цій темряві викликів та випробувань буде вогником надії для зневірених, розрадою для засмучених, підтримкою для заблудлих, опорою для розгублених. А воскреслий Христос хай збагатить усіх нас міцною вірою, щирою надією, жертовною любов’ю та добрим здоров’ям, Україну – миром!

Христос Воскрес!

 

Воістину Христос воскрес!

 

м. Кропивницький

Пасха Христова

2021 року Божого