Коліївщина, холодноярці, майдани... Що чекати далі?
Ці події недарма зазначені у назві – адже головною причиною народного спротиву завжди були дві речі – намагання відібрати у людини землю та особисту свободу. Віче, яке відбулося в Кропивницькому після побиття добровольців АТО нацгвардійцями (вважайте, колишніми ВВ-шниками) та поліцією (яка зі зміною назви не змінила суті) стало більше «розвідкою боєм», ніж демонстрацією реального спротиву. Проте, як відомо з історії, все й раніше починалось саме так.
Бережинка стала піком обурення селян проти рейдерських захоплень. Проте, як показують поточні події, аж ніяк не фіналом. Обласна адміністрація, поліція, прокуратура жодним чином не бажають ані до протестувальників виходити, ані до журналістів, які теж прагнуть знати їхню позицію.
На площі Героїв Майдану зібрались представники Кіровоградщини, Миколаївщини та Черкащини – областей, чиї господарства потерпають від рейдерських атак. Проте найбільше їх в нашій області – Злинка, Петрове, Бережинка, Бобринецький та Компаніївський райони.
Позицію обласної юстиції та ОДА – «все має вирішуватись в правовому полі» - обурений народ піднімає на сміх. Яке «правове поле», коли всім відомий суддя Олексій Галаган відпускає «тітушок» нібито під домашній арешт, побитих «донбасівців» без адвокатів вивозять в невідомому напрямку, і лише завдяки місцевим активістам і АТОвцям їх не добили десь в лісосмугах в кращих традиціях трирічної давнини.
На жаль, жоден посадовець не збирається нести відповідальність за події в Бережинці. По совісті вони мали би піти у відставку, а силовики – застрелитись. Але не в нинішній Україні, коли описуючи наступників «папєрєдніков», не поспішайте писати «чинна влада» - одного разу доведеться додати попереду ще три літери. А от народ починає цивілізовуватись – замість посилання влади на інші відомі три літери він вимагає просто «у відставку». По-європейськи толерантно.
« Не можна протестувати,стоячи на колінах!» - наголосив хтось з виступаючих. Але, на відміну від «бессмысленного и беспощадного русского бунта»(якого ще чекати й чекати) українцям традиційно важко домовитись – бо на двох козаків три гетьмани та чотири змови. Так і на віче – вимоги не узгоджені, або по максимуму, або часткові. І що в підсумку – голова ОДА до людей не вийшов, керівництво облради теж, прокурор області забажав прийняти не більше шести перемовників і заборонив присутність журналістів.
Влада всіх рівнів не розуміє кількох простих речей. Як казав всім відомий Тарас Бульба, «я тебе породив – я тебе й уб’ю».Замість свавілля Януковича,Захарченка,Пшонки і компанії прийшло не менше свавілля постмайданівських голів МВС, Генпрокуратури,а суди майже не змінились.Замість рейдерів,пов’язаних з регіоналами, прийшли нові,зав’язані вже на діючу владу. І в усіх випадках їх обирав народ. Як обрав, так і скине.
Хтось вірить, що справедливість відновиться – хоча б за Конституцією, вітальний банер з Днем якої висів на фасаді ОДА. Особисто я – ні. Тому резюмую словами одного з постраждалих, голови асоціації ветеранів третього полку спецпризначення «Редут» Валерія Вєхтєва: «Наступного разу я буду битися насмерть! Це моя батьківщина, моє село, моя земля, мої сусіди. Я не буду більше мирно стояти і давати себе принизити».
Додати можна лише слова літературних геніїв Шевченка та Франка. Але, здається, без крові вже не обійдеться. Один зі знайомих колись висловив побоювання з того, що у двобої можуть зійтись армійці та поліція. Здається, його побоювання стали пророцтвом…
Віктор Сергєєв
