Командири неба. Авіадиспетчер із Кропивницького розповів про специфіку цієї роботи

 

Більш ніж півстоліття тому була створена Міжнародна федерація асоціацій авіаційних диспетчерів. Це стало підставою для виникнення ще одного професійного свята — Міжнародного дня авіадиспетчерів. А святкують його щорічно 20 жовтня.

 

Безпека в небі знаходиться в руках цих людей на землі. На авіадиспетчерів покладена велика відповідальність і до їхнього професіоналізму пред’являються найвищі вимоги. 

 

Про секрети професії авіадиспетчера журналістові «Первой городской газеты» розповів доктор технічних наук, професор, начальник Льотної академії Національного авіаційного університету, почесний громадянин нашого міста Сергій Неділько.

 

— То  хто ж такі авіадиспетчери та які їхні обов’язки?

 

— Авіадиспетчер,  або диспетчер з обслуговування повітряного руху, — це фахівець, який організовує впорядкований та безпечний рух літаків, — розповідає Сергій Миколайович. — Увесь повітряний простір, де літають літаки, розподілений на типові диспетчерські зони, що виконують своє завдання на різних етапах польоту. Наприклад, одні впорядковують рух літаків на пероні до злітної смуги, інші організовують зліт та посадку літаків. Важливий етап роботи — це організація набору та зниження висоти літаків між верхнім повітряним простором та землею і, звісно, організація польотів у верхньому повітряному просторі на маршрутах та повітряних трасах.

 

— Які особливості підготовки авіадиспетчерів?

 

— Це міжнародна професія. Тут діють міжнародні стандарти та правила. Тому найперше — диспетчер повинен знати ці стандарти. Важливим елементом є підготовка на сучасних тренажерних системах. Також не треба забувати, що робоча мова спілкування для диспетчера — англійська. Тому в процесі навчання вони повинні дійти до вільного володіння нею. Тож і викладання здебільшого має здійснюватися англійською. Беззаперечною умовою для роботи диспетчера є гарантія його психофізіологічної надійності. І в цьому питанні важливі всі аспекти — від забезпечення спеціального харчування до особливого нагляду з боку медико-санітарної частини, спеціальної фізичної підготовки та багатьох інших. Важливе також формування технологічної дисципліни. Авіадиспетчери — це особливі фахівці, від якості роботи яких залежать життя людей. Тому дуже важливо сформувати у майбутніх диспетчерів  з обслуговування повітряного руху особливе ставлення до безпеки та цінності людського життя. І, безперечно, важливим для їхньої роботи є патріотизм та інтернаціоналізм.

 

На думку нашого співрозмовника, не кожен може навчитися бути авіадиспетчером.

 

— Це особлива каста людей з особливими можливостями. Вони повинні мати здатність працювати в умовах високої невизначеності, ризику, можливих екстремальних, аварійних ситуацій. Тому уже під час вступу до навчального закладу відбувається професійний відбір і він триває аж до моменту випуску. Завдання навчального закладу — забезпечити гарантію, що жоден випускник за весь період професійно  діяльності не допустить катастрофічної помилки, не втратить свідомість або навіть не помре раптово на робочому місці. Це неприпустимо. Небагато спеціальностей, які мають такі ж вимоги до особистості та здоров’я спеціаліста.

 

— Чи готує Льотна академія НАУ диспетчерів для військової авіації?

 

— В академії є військова кафедра, після якої наші випускники можуть працювати у Військово-Повітряних силах України. І сьогодні значна частина наших випускників служить у військовій авіації, — розповідає Сергій Неділько.

 

Про свій досвід роботи авіаційним диспетчером пан Сергій згадує так:

— Я працював у Борисполі на диспетчерському пункті, який забезпечував набір висоти до верхнього повітряного простору та зниження літаків. Працював відносно недовго, але дійшов до рівня диспетчера-інструктора.  Від роботи отримував велике задоволення. Чим більш напружена робота, тим із більшим задоволенням вертався - додому. Авіадиспетчери взагалі не люблять низької ефективності і нудної роботи.

 

Під час роботи авіадиспетчером Сергій Неділько міг тримати на зв’язку до 20 літаків.

 

— У той період інтенсивність польотів була досить висока, а радіотехнічне обладнання та технології набагато відставали від необхідного рівня. Потоки були мало організовані. В окремих випадках, коли чимало літаків приходило на запасний аеродром, на зв’язку одночасно було багато повітряних суден. Тоді організовувалась зона очікування, де машини чекали своєї черги для заходу на посадку. Нерідко заповнювалися всі ешелони до верхнього повітряного простору. На зв’язку могло бути одночасно до 20 літаків. Треба було тримати в пам’яті від 10 до 40 параметрів щодо кожного з них. Протягом 7-10 хвилин прибували нові літаки. Тому для авіадиспетчера дуже важливо мати об’ємну надійну оперативну пам’ять. Також важливе вміння швидко забувати попередні масиви інформації, щоб не перевантажити пам’ять, — згадує Сергій Миколайович.

 

-- Та чи має авіадиспетчер право на помилку? І які від цього можуть бути наслідки?

 

— У моєму досвіді помилок не було ніколи. У світі є приклади, коли помилка диспетчера могла вплинути навіть на хід історії. Катастрофи сучасних літаків сьогодні розглядаються не тільки як національна, а й як світова трагедія.

 

Ми поцікавилися, що хотів би побажати своїм колегам та друзям у день професійного свята Сергій Миколайович.

 

— Авіадиспетчер — це інтернаціональна професія. Можливо, тому виникло саме Міжнародне свято диспетчерів. Представники цієї професії дуже часто зустрічаються та спілкуються на курсах підвищення кваліфікації, форумах, навіть проводять спортивні змагання, тому добре знайомі між собою. Вони можуть працювати в різних країнах, можуть бути різних національностей і при цьому спілкуватися, дружити. Вітаю всіх своїх колег і в Україні, і в інших країнах, всю велику світову родину авіадиспетчерів зі святом! Бажаю вам гарної погоди, чистого неба, міцного здоров’я та невпинного руху до своєї мети! 

 

Аліна Кулик