Кропивницькі «хижаки»: історія та сучасність

  • 9 черв. 2017 14:20
  • 1824
    • Новина Кропивницькі «хижаки»: історія та сучасність Ранкове місто. Кропивницький
     
    Цьогорічний Велодень у Кропивницькому був  насичений доволі різноманітними заходами, частиною яких були показові виступи середньовічних бійців та майстер–клас зі стрільби з лука. 
     
    Попорпавшись у власному архіві, знайшов інформацію про  історичний клуб «Хижак», який давно існує в нашому місті. Тож нагода дізнатись подробиці намалювалась майже сама по собі. Історію клубу розповіли його учасники Микола Безай та Назарій Грицюк.
    — Як і коли було створено клуб «Хижак», чому саме така назва, хто стояв біля витоків? 
     — В 2006 році на Лісопарковій збирались рольовики. З їхнього складу виділились учасники клубу реконструкції, — розповів Назарій Грицюк, — власне ж клуб створений в 2008 році. Довго не могли придумати назву, десь протягом місяця перебирали назви. Аж раптом, коли зібрались біля під’їзду одного з учасників, й виникла ідея. Поки він заносив зброю додому на зберігання, ми обговорювали фільм «Чужий», потім «Чужий проти хижака», і хтось вигукнув: «А давайте  «клуб «Хижак». Ну, приблизно так все й  було. Назва  вельми влучна, тож можна  було обирати будь–який період реконструкції.
     — Яка епоха стала  основою діяльності, в чому полягали успіхи та складнощі? 
    — Спочатку хотіли реконструювати воїнів Русі ХІІІ століття. За основу взяли період 1280–1350 (кінець ХІІ — початок ХІV cтоліть). Регіон — Велике князівство Литовське. Саме у цей період на службі литовських князів було багато найманців з Русі та навіть Орди. Але поступово ми зупинилась на ординцях  — з причини малодослідженості цього періоду та відсутності багатьох свідчень навіть у музеях. Це й було основною складністю, до того ж інтернет тоді не мав такого поширення, як нині.
     — Як і де брались зброя та обладунки? 
    — Обладунки частково робили самостійно, дещо замовляли у майстернях. Назарій:  
    — Мне с доспехами повезло больше, потому как к  моменту моего прихода в клуб парни уже пару комплектов КДВ (комплекс доспеха и вооружения) поменяли, и я смог изготавливать свой, исходя из пройденых ими недочётов. Собственно получилось довольно неплохо, корпус, например, уверенно меня защищает уже седьмой год. Называется «хатангу дегель» (монг. железный халат) и изготовлен из старой бочки для воды, так что вышел довольно бюджетный вариант. Сегодня же, если приходят новички, у них вообще шикарная возможность пойти потрудиться подмастерьем у пары доспеховых мастеров у нас в городе, научиться делать себе и заработать на материалы, было бы желание... Микола:  
    «Послужний список» клубу та окремих учасників — турніри, місця, нагороди. 
     — Тарас Грицюк у нас чемпион Украины в боях 21х21, Игорь Омельянчук с Тарасом были в сборной Украины несколько лет подряд, у Назария с Настей  награды за лучший костюм и за самый аутентичный доспех. Самый активный у нас Тарасик,  а именно в этом году он (уже в составе другого клуба  — киевского «Айна Бера») участвовал в чемпионате Мира «Битва Наций», проходившем в Барселоне, и стал чемпионом мира в номинации 21х21. К слову, в этом году участвовало больше тридцати стран со всех континентов. Может, ещё места какие брали — не помню уже. 
     На прошедших выходных (20–21 травня — авт.) удалось поучаствовать в открытом чемпионате Украины на территории парка «Киевская Русь» под Киевом, и в составе сборной команды «Стальные львы» из представителей клубов «Кешиктен», «Фландрия», «Золотая шпора» и альянса ДЗХ занять третье место в номинации 16х16.
    — Сучасний стан клубу та доля учасників.
     — В парке Пушкина (Козачий остров), где будет финал Велодня–2017, состоится презентация клуба, где можно будет посмотреть на бои рыцарей в настоящих доспехах, сражающихся в полный контакт! Можно будет примерить доспехи самостоятельно. Пострелять из лука. Участники с удовольствием поделятся своими успехами и перспективами (частина розмови відбувалась напередодні Велодня — авт.).
    В Украине есть Альянс клубов «ДЗХ» — один из самых титулованных и сильных альянсов клубов исторической реконструкции и средневекового исторического боя в Украине. ДЗХ имеет длинную историю побед и широко представлен в сборной страны. Он специализируется на одиночных (профи–бои, турниры) и массовых (5 на 5, 21 на 21) полноконтактных исторических боях. Это прекрасная возможность испытать себя, развиться физически и психологически, обрести массу новых впечатлений, проявить свои лучшие качества для достижения наивысших результатов во всех видах боя.
    ИСБ — это динамически развивающийся вид спорта, который позволит вам испытать драйв средневекового боя, путешествовать просторами Родины и мира, влиться в сплоченный коллектив для достижения наивысших целей.
    ДЗХ объединяет бойцов со всей Украины в команду, постоянно участвующую в крупнейших украинских и региональных соревнованиях, регулярно побеждая и занимая призовые места, — рекламують свою широку спільноту мої співрозмовники.
     — Від клубу «Хижак» залишилось лише декілька представників, — констатує Микола, — це безпосередньо я та подружжя Грицюків — Назарій та Настя, але це лише формально, оскільки Назарій за сімейними обставинами з 2015–го року майже не тренується, але готує нові обладунки, і ми з нетерпінням чекаємо на його повернення. А я, коли вдається, тренуюсь з хлопцями клубу «Спарта», що є  місцевою філією всеукраїнського альянсу клубів ІСБ «ДЗХ». Тому символіку та герб нашого клубу я залишаю при собі, але виступаю у складі команди ДЗХ.
    Інші наші бійці  у більшості просто переїхали до інших міст — наприклад, Ігор Омельянчук–молодший, наш капітан, виїхав на постійне місце проживання до Канади, до міста Торонто. Тарас Грицюк наразі у Києві та тренується в клубі «Айна Бера»,  в складі національної збірної України на чемпіонаті світу «Битва Націй» у Барселоні виборював перемогу в номінаціях 5х5 у складі команди Україна–2 та у номінаціїї 21х21, де команда стала переможцем. Дехто просто полишив займатися цим спортом з різних причин...
     —  Чи потрібна медіа–підтримка в популяризації вашого хобі?
     — Неймовірно потрібна, — вважає Микола, — адже  наш спорт наразі дуже молодий, фактично як спортивній дисципліні йому лише 8 років (вважаємо за старт початок проведення чемпіонату світу «Битва націй» у 2009–му році на території Хотинської фортеці). Досить прикро, що незважаючи на досить велику кількість проведених різноманітних показових виступів у Кропивницькому, і навіть проведений нами у 2013–му році турнір в Дендропарку, у місті про нас дуже мало хто знає... Ми завжди раді новим бійцям, або просто людям, яким цікава історія. Не обов›язково брати участь у боях для виїзду на фестивалі та змагання.
    Дуже гарна новина, що з нового 2017–го року ІСБ  — офіційно зареєстрований вид спорту, й ми докладемо усіх зусиль, аби отримати відповідні документи з федерації. На сьогодні найбільшою й найстрашнішою проблемою для нас є відсутність  більш — менш придатного для тренувань приміщення. Загалом тренування проходять або на вулиці, або в холі БК «Авіатор» (орендуємо там декілька кімнат у підвалі для зберігання  спорядження). 
    Зараз  новачкам не обов›язково шукати купу грошей та часу для створення сталевих обладунків, є можливість закупити спеціальне м›яке спорядження, яке дозволить отримати аналогічний тренувальний ефект, мінімальний ризик будь — якої травми, але водночас напрацювати усі необхідні навички. До речі, за обладунки — на сьогодні у місті є вже декілька майстерень, де виготовляються професійні обладунки для спортсменів, й кожен новачок може піти до них помічником — і навчитися, і заробити на необхідні матеріали, і виготовити обладунки собі самостійно й безкоштовно. Вважаю, це унікальна для всієї України пропозиція.
    Щодо пропозицій журналістам: тем для розмов дуже багато, а розповідати про наш спорт ми дуже любимо —  адже хочемо, щоб нас ставало більше! Наприклад, можна написати цілий цикл статей і про правила, і про різні номінації боїв. Зокрема, є турнірні номінації 1х1, вони поділяються на кілька типів, залежно від спорядження, і закінчуючи професійними поєдинками, що фактично є ММА але в обладунках,  і бої 2х2 і більше, і жіночі бої 3х3, і бої 5х5/10х10/16х16 та 21х21
    Дійсно, під час Велодня учасники клубу реконструкторів мали й шалені оплески глядачів, і певний попит з боку обласного телеканалу, який навіть затримав клубчан перед виступом, і зацікавленість глядачів після виступу. Тож сподіваємось, що запит на історичні бої лише зростатиме — не автоматом ж єдиним.
     
    Максим Гуцалюк