Кропивницькі спецпризначенці розповідають про оборону Донецького аеропорту (ФОТО)
«Кіборги». Обличчя, яких не можна показувати…
Розповіді кропивницьких спецпризначенців про оборону Донецького аеропорту
Чотири роки минуло від першого бою за Донецький аеропорт. Чотири роки тому наші захисники показали російським терористам, на що здатні українські бійці. Також довели, що українська армія спроможна дати рішучу відсіч.
Після першого пострілу, здійсненого по російському терористові, почалася 242-денна оборона летовища. Під час спроби поставити українців на коліна ворог визнав, що це йому не по зубах. Непереможних прозвав “кіборгами”.
На четверту річницю від першого бою за Донецький аеропорт на території музею військової частини 3-го полку спецпризначення відбулася зустріч журналістів із бійцями, які першими почали тримати оборону ДАПу. На камери захисники позували з закритими обличчями, бо на загал їх не можна показувати з міркувань національної безпеки. Після боїв за летовище воїни продовжили виконувати важливі завдання по обороні країни від агресора.
Перший бій
Заступник командира по роботі з особовим складом Сергій Францішкевич розповів журналістам про перший бій за ДАП, який відкрив окрему сторінку в історії української армії. На зустрічі був присутній і журналіст “Первой городской”.
— Ці події почалися чотири роки тому. Перший бій за Донецький аеропорт відбувся 26 травня 2014 року. Тоді було важко сприйняти та усвідомити, що відбувається справжня війна, на якій гинуть наші побратими. Наш полк зайшов в аеропорт 7 квітня 2014 року та до 4 жовтня 2014 року військовослужбовці нашої частини обороняли цей важливий стратегічний об’єкт. Втрати були страшними та жахливими, але це привело в бойову готовність дух наших хлопців. Кожен усвідомив, що там відбувається справжня війна. Наші захисники, здійснюючи свій громадянський обов’язок, інколи ціною свого життя виконували бойові завдання. Це був перший справжній бій цієї війни. На початку всі були готові до бойових дій, але не мали думки, що все буде по-справжньому. Були серйозні втрати з боку противника. Вони не очікували отримати такий супротив від військових, які знаходяться на обороні цього об’єкта. Колосальні втрати з боку противника можна було підрахувати по здобутих трофеях та калюжах крові. Лік ішов за сотні людей з їхнього боку. Також були втрати і з нашого боку. У квітні загинув перший військовий, який на той час ще не бував у зоні бойових дій. У вересні місяці загинув капітан Євген Подолянчук та майор Олег Кулигін. У жовтні ми втратили ще трьох військовослужбовців саме в Донецькому аеропорту, — розповів журналістам Сергій Францішкевич. — Тут, на мирній території, було важко усвідомити, як принести похоронку чи новину рідним загиблого. Це було неймовірно складно.
Після спілкування з командуванням журналістам показали ексклюзивні світлини ДАПу, зроблені бійцями під час оборони об’єкта. Переглядаючи фотографії, «кіборги» коментували їх особисто: «Ось сюди в будівлю, де немає плитки, вдарив «Шмєль», «В куток пробивав», «Це кулеметник працював по противнику», «Ось двохсоті противника», «Ось відвойовані трофеї та документи», «Тут ми вибиваємо скло з вікон аеропорту, бо коли міна розривається, то це скло вибуховою хвилею летить та травмує бійців», «А ось це дерево врятувало нашій групі життя. Прийняло удар від снаряду і наших нікого не зачепило» і т.д.
Далі про перший бій за ДАП розповіли самі «кіборги». Вони зазначили, що перший постріл снайпера, з якого почався бій, чули та запам’ятають на все життя.
— До нас летіла підмога на шести вертольотах. Вони (сепаратисти) почали заходити з іншого боку аеропорту і, маючи вищу позицію, їм було видно гелікоптери. Один з них мав намір з ПЗРК «зняти» вертоліт з підкріпленням. Наш снайпер вирішив зробити той перший постріл та знешкодити противника. Через короткий час на це ж місце підбіг інший та взяв до рук протиповітряну зброю, але поклали і його. Далі почався бій. Вся зброя пішла в роботу, — розповів боєць з позивним «Американець». — До цього були переговори. Нас підняли по тривозі та розмістили по своїх позиціях, де ми чекали команди. Нам пропонували вийти зеленим коридором в напрямку Донецька та скласти зброю. Звісно, цього б з наших ніхто не став робити, бо військові є військові. Потім, коли всі зрозуміли, що домовленостей не вийде, прилетіла підмога та пролунав перший постріл.
Ворог почав відступати
— Перший несподіваний удар наших військ вибив їх із колії. Після цього вони почали відходити та не протидіяли нам. У нас було два військових середньої тяжкості поранення та два легкої. Загиблих у першому бою з нашого боку не було. Тоді були мої перші постріли на війні. Два магазини вистріляв і сам до себе сказав: «Брудний автомат, значить я почав воювати»… Вечоріло. Ми почали працювати і бачили з тієї сторони противника. Вели вогонь, щоб вони не підійшли. Відстань була близько півкілометра. Підійти неможливо. В нас були одиниці бійців, які на той час мали військовий досвід. Для більшості це було бойове хрещення. Ми здобули свою марку, і нам необхідно було її тримати. Коли приходили інші підрозділи, то ми казали, що відбили перший штурм, але треба тримати цю марку. На нас дивилися, як на еталон, і ми не мали змоги збавити обертів. Ми були провідною групою, яка координувала всі дії по обороні цього об’єкта протягом півроку. У вересні я отримав поранення і був евакуйований, — розповів боєць з позивним «Кроль».
«Кіборг» з позивним «Ден» розповів, що в казку про жителів-шахтарів зі зброєю ніхто не вірив. Після боїв на території супротивника знаходили російські документи та зброю.
— Розуміння, що це війна, було. Були 200-ті. Були полонені — п’ятеро чоловік. Серед них (сепаратистів) один українець та четверо росіян. Вони, навіть перебуваючи в полоні, погрожували нам. Також ми рахували 200-х з російськими паспортами, потім були кадрові військові, 200-ті з військовими квитками РФ, — розповів «Ден».
Психологічний тиск на воїнів
Під час спілкування із журналістами Сергій Францішкевич повідомив, як безпорадні терористи, що не змогли захопити летовище, вдалися до психологічного тиску, який звичайна людина просто не витримала б.
— Коли зрадники СБУ перейшли на бік сепартатистів, номери телефонів бійців у них були. Траплялися випадки, коли телефонували командуванню та пропонували здати об’єкт мирним шляхом. Озвучувалися різні варіанти та обіцянки, на які ніхто не йшов. Коли почалися активні бої, то лунали погрози. З тієї сторони телефонували бійцям. Чеченці грозилися приїхати до Кропивницького та завдати шкоди близьким зі словами: «Їхати туди недалеко. Це місто Кіровоград». У розмові, маючи на руках бази данних, називали адреси мешкання рідних, імена дружин та дітей. Казали, що провідають родину, називаючи близьких по іменах. Вислухавши таке, бійцям було дуже важко, — розповів Сергій Францішкевич.
Докази російської агресії
Військовий з позивним «Ден» розповів, поки воювали за ДАП, в тилу колишні спецпризначенці та військові захищали сім’ї воїнів від ймовірних “гостей”.
— Це психологічний тиск. Особисто мені не дзвонили. Колишні спецпризначенці були на обороні тут, у Кропивницькому. Підготовлені та озброєні. Вони були в курсі, щодо дзвінків сім’ям. Це громадянська група воїнів, готових надати допомогу сім’ям у тилу, — розповів «Ден».
На відео в соцмережах, у проросійських ЗМІ терористи лише при згадуванні слова «кіборги» поводяться розлючено. Хтось із терористів висловлює свою повагу, а дехто починає проклинати бійців або ображати, висловлюючи при цьому невимовну лють. Чому так? «Кіборги» дали відповідь:
— Вони не очікували, що буде такий опір. Ми дали їм нормально зрозуміти, з ким вони мають справу, і вони нас почали поважати. Бачив відео чеченців, які розповідали, що їхніх лягло там від 250 до 350. Вони дорогу до нас назвали «дорогою смерті», бо там люди просто лежали на асфальті, — сказав «Американець». — Ми розпочали оборону аеропорту, і наші військові її продовжили та стояли до останнього. При слові «кіборги» їх трусить, бо наші захисники показали, на що здатні.
В обороні за ДАП українці продемонстрували, що бажання терористів «дійти до Києва за кілька днів» — просто наївність. Військовий з позивним «Кроль» розповів, коли обороняли аеропорт, у ЗМІ за цим спостерігала вся країна. Планку бренду «кіборги» військові вже не мали права опустити.
— Тоді ми не мали права втратити цю марку. Це був такий собі військовий бренд, який ми мали тримати, і всі люди там тримали цей бренд «кіборг» до кінця. Найголовніше те, що звання це дав нам противник, тобто люди, які нам протидіяли, — розповів «Кроль». — Наші люди трималися. Восени туди навіть заїхати вже було важко. Була черга добровольців їхати до аеропорту.
Дмитро Семенюк
